Справа № 420/34083/23
УХВАЛА
04 січня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року;
зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року з встановленням базового місяця січень 2008 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 12.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
27.12.2023 року до суду надійшла заява від позивача, в якій остання просила поновити строк звернення до суду, оскільки на момент виключення її із списків особового складу частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення (14.07.2016 року), частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Як було зазначено в ухвалі судді від 12.12.2023 року у даній справі при вирішення питання строку звернення до суду застосуванню підлягає ст. 233 КЗпП.
Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Разом з цим, такі положення щодо застосування строків звернення до суду існували в Кодексі законів про працю України до 19.07.2022 року.
З 19.07.2022 року набули чинності зміни внесені Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 до ст. 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції зазначив наступне: “Проте, як на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Втім, судами попередніх інстанцій помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваних судових рішень. З огляду на вказане, Суд приймає доводи касаційної скарги, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.”
Частинами першою і другою статті 233 КЗпП України, які викладені в новій редакції, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, статтею 233 КЗпП для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Проте, Закон № 2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022, однак у спірному випадку позивач був звільнений зі служби цивільного захисту з 31.03.2018, тобто до набрання чинності Законом №2352-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
Отже, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
З огляду на викладене, оскільки станом на момент звільнення позивача з військової служби, 14.07.2016 року, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, суд дійшов висновку, що позивачем при подані даного позову не пропущено строк звернення до суду.
Отже, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 КАС України.
Адміністративний позов поданий особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність із додержанням вимог ст. ст. 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Адміністративний позов підсудний Одеському окружному адміністративному суду, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.
З наведених підстав суддя вважає за можливе прийняти даний адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та з урахуванням зазначених у ч. 3 ст. 257 КАС України критеріїв, які суд враховує при прийнятті питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування від військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу у військову частину НОМЕР_2 та її проходження, а також інформації, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року включно із зазначенням базового місяця, а також щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, зокрема щодо врахування при нарахуванні щорічної додаткової грошової винагороди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 80, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, та відкрити провадження у справі.
Повідомити сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву та пояснень третьої особи для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Витребувати від військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу у військову частину НОМЕР_2 та її проходження, а також інформації, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року включно із зазначенням базового місяця, а також щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, зокрема щодо врахування при нарахуванні щорічної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається:://adm.od.court.gov.ua.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук