Справа № 420/31088/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» (вул. Велика Арнаутська, 76, офіс 2, м. Одеса, 65045) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом (а.с.1-26) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» (далі ТОВ «ЛОАД-ТЕХ») до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 31.08.2023 №UA500500/2023/001142 та рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA500500/2023/000561/2.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.08.2023 року ФОП ОСОБА_1 (далі декларант), діючи в його інтересах, звернувся до відповідача з МД №23UA500500030172U6 від 29.08.2023 року у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - стрічки текстильні з синтетичних волонок (поліестер), країна виробництва - Китайська Народна Республіка із зазначенням митної вартості товару за ціною договору.
Відповідач направив повідомлення про надання додаткових документів, оскільки вважав не підтвердженим митну вартість товару за ціною договору.
Декларантом надіслано лист від 31.08.2023 року та додаткові документи, проте митне оформлення товару за митною вартістю товару - за ціною договору не відбулось, а прийнято 31.08.2023 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000561/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001142.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано; у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; в коносаменті від 10.06.2023 №WMSS23060569 відсутні підпис та печатка перевізника; в платіжній інструкції в іноземній валюті від 01.06.2023 №13 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 23.05.2023 №FQSY-042-P220317C1-2, унеможливлює ідентифікувати поставку; прайс-лист від 17.03.2023 №б/н на частину товару складено англійською мовою та на іншу частину складено українською мовою.
ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки до декларацій митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товарів, а подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст.58 МКУ. З цих підстав у відповідача були відсутні передумови запитувати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару.
Представник позивача вказує на те, що наданими до митної декларації документами (довідка про транспортні витрати №406431 від 07.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4499388 від 03.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4497314 від 21.07.2023) підтверджується вартість транспортно-експедиційних послуг та факту їх оплати.
Також згідно інвойсу FQSY-042-P220317С1-2 від 23.05.2023 тaра та упаковка продукції не виділяється в окрему витрату та вже включена у вартість товару. Разом з цим поставка товару здійснювалась на умовах Incoterms 2000, згідно яких продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
Для усунення недоліку щодо відсутності у коносаменті від 10.06.2023 №WMSS23060569 підпису та печатки перевізника декларантом додатково було надано коносамент №WMSS23060569 від 10.06.2023 з наявними підписом та печаткою перевізника, чим виконано заявлені відповідачем вимоги в цій частині.
Водночас, посилання відповідача на те, що платіжна інструкція не містить вказівки у ній на інвойс не є аргументованим доказом, що це унеможливлює ідентифікувати поставку. В платіжній інструкції від 01.06.2023 №13 дійсно відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 23.05.2023 №FQSY-042-P220317C1-2, однак при формуванні платіжного доручення зазначено номер контракту, що дозволяє в достатній мірі ідентифікувати поставку.
При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме дані, які містяться у Прайс-листі від 17.03.2023 №б/н, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Та зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, яким саме чином ненадання перекладу Прайс-листу вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості
Отже, відповідачу були надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором, що свідчить про протиправність прийнятих рішень.
Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 23.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 04.01.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача надав відзив на позов (а.с.139-157), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару за МД №23UA500500030172U6 від 29.08.2023 року Одеською митницею встановлено, що надані позивачем документи мiстили розбіжності та не містили всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) для підтвердження витрат на транспортувания декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано; 2) у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) у коносаменті від 10.06.2023 №WMSS23060569 відсутні підпис та печатка перевізника; 4) у платіжній інструкції в іноземній валюті від 01.06.2023 № 13 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 23.05.2023 №FQSY-042- Р220317С1-2 що унеможливлює ідентифікувати поставку; 5) прайс-лист від 17.03.2023 №б/н на частину товару складено англійською мовою та на іншу частину складено українською мовою.
Представник відповідача вказує, що декларантом не подано до митниці витребувані документи, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості у зв'язку з не усуненням встановлених розбіжностей.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з МД №23UA500500030172U6 від 29.08.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення склалових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарiв, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 КМ України були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та вiдмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Крім того, представник відповідача зазначає, що за допомогою інформації, отриманоп з спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиноп автоматизовано інформаційної системи (ЄAIC), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 4,27 дол.США/кг нетто (МД від 10.08.2023 №UA100100/2023/441464), ніж заявлено декларантом 2,0783 дол. США/кг нетто.
Таким чином, представник відповідача вважає, що прийняті оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.159-168), у який зазначив, що у відзиві не спростовані доводи позову, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 17.03.2023 року позивачем ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» (покупець) укладений з компанією «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (Китайська Народна Республіка) контракт на поставку №LT-170323, відповідно до якого продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменовану надалі «товар», а покупець згоден прийняти і оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного контракту (п.1.1). Згідно п.2.1. ціни на товар встановлюються в доларах США і вказані в специфікації на кожну поставку до цього контракту (а.с.63-68).
29.08.2023 року позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №23UA500500030172U6 (а.с.40-41), в який митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт на поставку, специфікація, інвойс та інші).
Проте відповідачем 31.08.2023 року прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000561/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001142 (а.с.103-106).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності: 1) для підтвердження витрат на транспортувания декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Микого кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано; 2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) в коносаменті від 10.06.2023 № WMSS23060569 відсутні підпис та печатка перевізника; 4) в платіжній інструкції в іноземній валюті від 01.06.2023 № 13 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 23.05.2023 №FQSY-042-Р220317С1-2 що унеможливлює ідентифікувати поставку; 5) Прайс-лист від 17.03.2023 № б/н на частину товару складено англійською мовою та на іншу частину складено українською мовою.
В рішенні вказано, що враховуючи наявність розбіжностей у документах для підтвердження митної вартості товару позивачу направлено вимогу про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом) 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документаці, 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) оцінюваного особа що стосується орнюваних товарів та є умовою продажу виробника товару; 7) банківські платіжні документи, що стосуються о товару: 8) копію митної декларації країни відправлення (а.с.105-106).
Декларант листом №б/н від 31.08.2023 подані додаткові документи, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, акт звірки від 30.08.2023, платіжні інструкції №2199990335 від 30.08.2023 та №2099990498 від 30.08.2023, переклад експортної МД 350820230083518875 від 30.08.2023, переклад сертифікату походження товару від 30.08.2023, переклад пакувального листа від 30.08.2023, переклад рахунку-фактури від 30.08.2023, WMSS23060569, лист отримувача вантажу вих. №301-08 від 31.08.2023, лист отримувача вантажу вих. №300-08 від 31.08.2023, акт №LS-0005519 здачі-прийняття робіт від 31.08.2023, акт №LS-0005515 здачі-прийняття робіт від 31.08.2023, лист отримувача вантажу вих. №302-08 від 31.08.2023 (а.с.101-102).
Одеська митниця дійшла висновку, що декларантом розбіжності не спростовано, та визначила їмитну вартість товару за резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA500500/2023/000561/2 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в контракті, декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Згідно з оскаржуваним рішенням від 31.08.2023 №UA500500/2023/000561/2 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: 1) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано; 2) у наданих до митного контролю документах відсутні дані щодо вартості упаковки як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) у коносаменті від 10.06.2023 №WMSS23060569 відсутні підпис та печатка перевізника; 4) в платіжній інструкції в іноземній валюті від 01.06.2023 №13 відсутнє посилання на інвойс від 23.05.2023 №FQSY-042-Р220317С1-2, що унеможливлює ідентифікувати поставку; 5) прайс-лист №б/н від 17.03.2023 на частину товару складено англійською мовою та на іншу частину складено українською мовою.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов'язковим.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу довідка про транспортні витрати №406431 від 07.08.2023, рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4499388 від 03.08.2023 та №LS-4497314 від 21.07.2023 (а.с.53-55) є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, з огляду на наступне.
Згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно рахунку-фактури №LS-4497314 від 21.07.2023 морське перевезення вантажу за межами державного кордону України склало 61505,10 грн, експедиторська винагорода 2154,83 грн (а.с.53). Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4499388 від 03.08.2023 транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 22678 грн, міжнародне автоперевезення по території України - 67260 грн, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 46740 грн (а.с.54).
Довідкою про транспортні витрати №406431 від 07.08.2023 підтверджується, що витрати на міжнародне морське перевезення вантажу по коносаменту від 10.06.2023 №WMSS23060569 за маршрутом Морський торгівельний порт port Fuzhou (China) прикордонний перехід Ягодин (Ukraine) становлять 130923,10 грн. Вантаж не страхувався. Витрати включають всі портові та інші витрати пов'язані з обробкою вантажу в порту Gdansk (Poland), перетаркою, оформленням і вивезенням вантажу автомобілем наступного перевізника (а.с.55).
Суд вважає, що надані до митного оформлення документи виключають будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
Також не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов 'язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.
Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту від 17.03.2023 №LT-170323, який наданий митному органу, відповідно до п.п.4.3 якого визначено, що відвантаження здійснюється на умовах Incoterms 2000.
Згідно МД №23UA500500030172U6 від 29.08.2023, поставка товару здійснювалась на умовах FOB CN Fuzhou (графа 20).
Відповідно до розділу А.9 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000 року продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування (А.9).
Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37 МД №23UA500500030172U6 від 29.08.2023 зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором (а.с.40).
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.
Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару щодо сумніву у митній вартості товару вказує, що в коносаменті від 10.06.2023 № WMSS23060569 відсутні підпис та печатка перевізника, а прайс-лист від 17.03.2023 № б/н на частину товару складено англійською мовою та на іншу частину складено українською мовою.
Суд вважає, що самі по собі такі зауваження не стосуються числових показників визначення митної вартості товару, а відтак й не можуть свідчити про їх розбіжності із іншими поданими документами, у тому числі тими, на підставі яких й формується така вартість.
Також суд вважає безпідставним посилання на те, що банківська платіжна інструкція не містила обов'язкових реквізитів інвойсу у контексті відмови у прийнятті декларації за основним методом, оскільки у платіжній інструкції в іноземній валюті від 01.06.2023 №13 призначенням платежу зазначено «Оплата товару за контрактом від 17.03.2023 №LT-170323», що підтверджує факт здійснення оплати товару і є достатнім для ідентифікації поставки (а.с.52).
Водночас відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA500500/2023/000561/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.08.2023 №UA500500/2023/001142.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач у змісті позову просить про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у загальному розмірі 8047,95 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 8047,95 грн (а.с.38-39) за вимогу майнового хараткеру - оскарження рішення про коригування митної вартості товару та немайнового характеру - оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Однак, Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 357596,71 грн) становить 5363,95 грн. Також підлягає врахуванню коефіцієнт 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд», тому за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 4291,16 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4291,16 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3756,79 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000 грн правничої допомоги.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» (вул. Велика Арнаутська, 76, офіс 2, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 38935167) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської про коригування митної вартості товарів від 31.08.2023 №UA500500/2023/000561/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.08.2023 №UA500500/2023/001142.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 4291,16 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва