Справа № 369/8324/23
Провадження № 2/369/4575/23
РІШЕННЯ
Іменем України
11.09.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А. Я.,
при секретарі Ткачук Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинсмького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вони з 09 серпня 2017 року перебувають у шлюбі який зареєстрований Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 392.
Під час подружнього життя у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Однак їх подружнє життя не склалося та позивач одночасно з позовом про стягнення аліментів звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
При цьому, з квітня 2023 року, тобто з часу фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачам позивач з малолітньою донькою проживають разом на орендованій квартирі. Між позивачем та відповідачем у добровільному порядку визначено місце проживання малолітньої доньки, однак у позасудовому порядку дійти згоди щодо способу та розміру матеріального забезпечення на утримання доньки сторони не змогли, відповідач ухиляється від вирішення вказаного питання шляхом укладення нотаріального договору.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6 500,00 грн, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала через канцелярію суду заяву, згідно з якою просила суд проводити судовий розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду заяву, згідно з якою просив суд проводити судовий розгляд справи за його відсутності та на розсуд суду зменшити розмір аліментів заявлений позивачем.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
За правилами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи зі змісту ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими остання проживає.
Положеннями ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів на дитину. А також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.06.2023 року її будо передано до провадження судді Волчка А. Я.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023 року у справі було відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу у порядку ст. 178 ЦПК України, скористатися правом на подання відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач вказаним правом не скористався та не надав до суду відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим судом прийнято рішення про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Так судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 18 січня 2018 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до копії Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини укладеного 16.06.2023 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Любарською Н. В., вбачається, що позивач та відповідач дійшли згоди, що їх малолітня донька ОСОБА_3 проживатиме з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також місця навчання дитини та способу участі батька і матері у вихованні доньки.
При цьому, судом встановлено, що позивач та відповідач добровільно не дійшли згоди щодо матеріального забезпечення потреб дитини, яка наразі проживає та перебуває на утриманні матері, тобто позивача.
Так, позивачем в обґрунтування суми аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме, твердої грошової суми у розмірі 6 500,00 грн, надано: 1) копію договору про надання послуг дитячої студії, яку відвідує малолітня ОСОБА_3 , згідно з яким вартість наданих послуг складає близько 10 500,00 грн на місяць та 2 000 грн річного внеску; 2) копію договору оренди житла, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає позивач та малолітня ОСОБА_3 , згідно з яким, вартість орендованого житла складає 15 000,00 грн на місяць.
Більше того, позивачем у підтвердження платоспроможності відповідача до суду надано: 1) копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , згідно з яким відповідач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу; 2) відомості з моніторингу веб сайту «YouControl», з яких вбачається, що відповідач є фізичною особою-підприємцем; 3) роздруківку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має на праві власності нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру.
У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Тому, визначаючи розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , суд враховує доводи позивача та надані ним до суду докази.
При цьому, щодо заперечень відповідача на заявлену у позовній заяві суму аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача на утримання їх малолітньої доньки, суд враховує те, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень, що стосуються його матеріального становища, стану здоров'я чи перебування на його утриманні інших членів родини, або будь-яких інших обставин, які унеможливлюють стягнення з нього аліментів у тому розмірі, що заявлена позивачем.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, суд враховує вік дитини та потреби на її утримання, стан здоров'я дитини, матеріальне становище відповідача, а також однаковий обов'язок обох батьків утримувати дитину.
Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 6 500 грн щомісячно, на утримання малолітньої дитини.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Також, суд вважає за можливе роз'яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них (ст. 192 СК України).
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються: договором про надання правової (правничої) допомоги №5/23-1ц від 23.05.2023 року та додатками до нього № 1, № 2, № 3, актом приймання-передачі наданих юридичних послуг № 2/5/005 від 29.05.2023 року, рахунком-фактурою №005 від 29.05.2023 року.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також те, що вони не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 1 500,00 гривень.
Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 180-182 СК України ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 206, 223-258, 259, 263-265, 266, 270-274 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 6 500,00 (шість тисяч п'ятсот) грн щомісячно, починаючи з 05.06.2023 року до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Андрій ВОЛЧКО