г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4796/23
Номер провадження 2/213/188/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/4796/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач протягом тривалого часу (з 1991 по 2023 рік) працював слюсарем по ремонту автомобілів, а з 14.10.1997 - водієм по вивозу гірничої маси з кар'єру глибиною 150 м і більше, з повним робочим днем, у шкідливих умовах, зокрема з показниками вібрації на робочому місці, концентрацією шкідливих речовин у повітрі, рівнем шуму та ін., які перевищували гранично допустимі норми, що стало причиною виникнення у нього хронічних професійних захворювань - вібраційної хвороби другої стадії, сидеросилікозу першої стадії, хронічної двобічної приглуховатості. Первинним оглядом МСЕК у 2023 році йому було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він відчуває постійний фізичний біль, обмежений у русі, слабкість, змушений проходити медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури та лікування, що позначається також на його душевному стані, він вважає себе тягарем для сім'ї, оскільки потребує від членів сім'ї допомоги, через що відчуває психологічний дискомфорт, розпач, тривогу, страх за майбутнє. Просить стягнути з ПРАТ «ІНГЗК» 360 000,00 грн. в якості компенсації за заподіяну йому моральну шкоду, завданої ушкодженням здоров'я, без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві на позов в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що позивач знав про шкідливі умови праці на його робочому місці, без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, однак свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час - 31 рік 5 місяців, навіть після закінчення 10 років, необхідних для отримання пенсії за списком № 1, і жодного разу не заявляв про незадовільні умови праці і про необхідність його переведення на іншу, менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Відповідач в свою чергу виконує вимоги законодавства та колективного договору щодо забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту та компенсації в таких умовах праці.
Зазначив, що із наведених позивачем обставин не вбачається, яким саме чином ПРАТ «ІНГЗК» порушило його законні права та інтереси, і, як наслідок, він отримав моральні страждання.
Вважає, що для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, відсутні правові підстави, оскільки вину підприємства у заподіянні такої шкоди позивачу та протиправність діяння відповідача не встановлено, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, відсутній причинний зв'язок між шкодою та протиправним діянням підприємства.
Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), довідки МСЕК та медичний висновок лікарсько-експертної комісії не є належними доказами на підтвердження наявності моральних страждань позивача, оскільки не містять жодних даних щодо розладу здоров'я останнього, пов'язаного з психологічним станом. В матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на відновлення психологічного стану здоров'я.
Відповідач зазначив, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості. У задоволенні позову просить відмовити, а у разі, якщо суд дійде до висновку про необхідність стягнення моральної школи, просить застосувати до спірних правовідносин вимоги податкового законодавства та стягувати її з врахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Процесуальні дії у справі.
31.10.2023 позовна заява надійшла до суду.
06.11.2023 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 22.11.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
21.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 26.12.1991 по 10.10.2023 року працював в Приватному Акціонерному товаристві «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», з яких з 26.12.1991 по 14.10.1997 -слюсарем по ремонту автомобілів, а з 14.10.1997 - водієм по вивозу гірничої маси з кар'єру глибиною 150 м і глибше, у шкідливих умовах. 10 жовтня 2023 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.6-9).
10.07.2023 комісією за участі лікарів та представників ПРАТ «ІНГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача, в п.17 якого вказано, що ОСОБА_1 працюючи водієм автотранспортних засобів цеху технологічного автотранспорту, підпадав під вплив шуму, пилу, загальної вібрації, показники якої перевищували нормативні через недосконалість технології збагачення руди протягом тривалої дії.
Як зазначено в п.12 Акту, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів становить 31 рік 5 місяців.
Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено рівень загальної вібрації 72 дБ при нормі 65 дБ, що перевищує допустимий рівень на 7,0 дБ; аерозоль фіброгенної дії з перевищенням концентрації кремнію діоксиду кристалічного в повітрі робочої зони в 2,6 рази; виробничий шум, рівень якого перевищує допустимий на 2 дБА (п.18).
Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не встановлені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (п.20 Акту) (а.с.10-14).
З метою ліквідації і запобігання виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) комісією було запропоновано генеральному директору ПРАТ «ІНГЗК» розробити та впровадити заходи щодо усунення впливу шкідливих та небезпечних факторів трудового процесу, що призвели до професійних захворювань.
Медичним висновком ЛЕК ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 13.06.2023 у позивача було виявлені хронічні професійні захворювання (а.с.19-20).
Внаслідок отримання зазначених вище хронічних професійних захворювань, первинним висновком медико-соціальною експертної комісії від 05.10.2023 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % (50 % - по вібраційній хворобі; 10 % - по сидеросилікозу; 5 % - по туговухості) та визначено третю групу інвалідності, з 25 вересня 2023 року до 01 жовтня 2024 року (а.с.15). Причиною інвалідності в довідці до Акту огляду МСЕК зазначено професійне захворювання (а.с.16).
Необхідність проходження позивачем лікування з метою покращення здоров'я підтверджується наданими ним письмовими доказами, зокрема випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого за 2023 рік, з яких видно, що він проходив лікування в закладах охорони здоров'я з приводу скарг на постійний біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в ліву руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишку при фізичному навантаженні, кашель, важкість у грудній клітці та ін. (а.с.17-18).
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.
Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Висновок суду.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв'язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності - 65 %, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок отримання професійних захворювань у нього змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань.
Суд вважає, що ушкодження здоров'я, втрата значного відсотка працездатності, постійні процеси лікування, прийоми ліків, перенесення фізичних страждань, безумовно спричиняють позивачу моральні страждання.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує період роботи позивача понад 31 рік в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності - 65 %, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації життяі свідчить про погіршення стану здоров'я, незворотність негативних наслідків профзахворювання, і приходить до висновку, що все це у своїй сукупності вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця - відповідача по справі.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.
Отже, виходячи з вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 225 000 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю.
В цій справі розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю, отже зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 23.05.2020 року, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування таких збитків.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 2250,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецькийгірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 225000 (двісті двадцять п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецькийгірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2250,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905.
Повне судове рішення складено 04 січня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Попов