Іменем України
05 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1556/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі
код ЄДРПОУ 0291011421, вул. Євгена Лоскота, 1, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000,
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська,12, м. Чернігів, 14017
позивача-2: Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04412419, вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський р-н, Чернігівська область, 17000
до відповідача: Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"
код ЄДРПОУ 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061
Предмет спору: про відшкодування шкоди в розмірі 286 637,27 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
не викликались,
Керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування шкоди в розмірі 286 637,27 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Процесуальні дії у справі.
17.11.2023 прокурор подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 17.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду. Також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 17.11.2023 була доставлена відповідачу в електронній формі в його електронний кабінет в ЄСІТС 18.11.2023 о 05:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 27.11.2023, для подання відповідачем відзиву - 05.12.2023.
22.11.2023 відповідачем подано суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.11.2023 відмовлено Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У встановлений судом строк відповідач надіслав відзив на позов з доданими документами, у т.ч. доказами направлення учасникам справи.
11.12.2023 від Козелецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (направлена 07.12.2021), у т.ч. з доказами направлення учасникам справи.
Згідно ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 17.11.2023 встановлено прокурору та позивачам п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив з доданими до неї документами.
У відповіді на відзив прокурор зазначає про отримання відзиву на позов 04.12.2023.
Однак зазначені дані про таку дату отримання є недостовірними, оскільки, як свідчить здійснене судом відстеження на сайті «Укрпошта» поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400058269621 (відзив на позов, направлений Козелецькій окружній прокуратурі), станом на 01.12.2023 зазначено «відправлення вручено: особисто».
Отже, останнім днем для подання прокурором відповіді на відзив є 06.12.2023.
Відповідно до дати оформлення відправлення на конверті, описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків Укрпошти та поштовних накладних, відповіді на відзив були направлені на адресу суду та учасникам справи 07.12.2023, тобто з пропущенням встановленого судом строку для їх подання.
Таким чином, прокурором пропущено встановлений судом строк для подання відповіді на відзив.
Згідно ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Прокурором заяви про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив суду не надано.
Враховуючи те, що відповідь на відзив прокурор подав не у встановлений судом строк, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви по суті та пояснень щодо поважності причин несвоєчасного її подання прокурор суду не надав, суд залишає без розгляду подану прокурором відповідь на відзив, а спір вирішується без її урахування.
З огляду на викладене не приймаються судом до уваги й похідні від них заперечення, подані відповідачем.
18.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи повний тексти ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 30.07.2023 у справі № 734/3676/21. Також у клопотанні просить поновити строк для подання нових доказів, оскільки до відзиву на позов ним було додано тільки вступну та резолютивну частину ухвали від 27.11.2023, повний текст якої було проголошено 30.11.2023, оприлюднено 08.12.2023, а отже відповідач не мав можливості подати її разом з відзивом на позов.
Відповідно до ч. 8 с. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
Згідно ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Розглянувши наведені відповідачем причини неподання доказу у встановлений строк, суд визнає їх поважними, а тому задовольняє клопотання відповідача, поновивши йому строк для подання такого доказу, та приймає його до розгляду.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою ДП "Козелецьрайагролісгосп", яка полягає у незабезпеченні відповідачем охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій території, що призвело до незаконної порубки 43-х дерев породи акація на земельній ділянці на поблизу с. Блудше Чернігівського (колишнього - Козелецького) району у виділі 1 кварталу 98, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев, у розмірі 286 637,27 грн.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне:
- представниками відповідача було вказано на конкретних підозрюваних осіб, які могли бути причетними до цього злочину, однак слідчі не встановили цих осіб та не надали жодного письмового доручення оперативному підрозділу щодо вжиття таких заходів;
- повідомив про здійснення всіх можливих заходів для забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних вирубок; зазначив, що дійсно має місце факт незаконної рубки дерев, але бездіяльності, а тим більше умисних дій з боку відповідача не було;
- вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів вини відповідних працівників відповідача;
- прокуратурою не надано доказів, які підтверджують заходи, що вживалися останньою стосовно документального підтвердження неефективної роботи державної екологічної служби та селищної ради по стягненню збитків;
- постанова від 31.10.2023 про закриття кримінального провадження № 12020270130000633, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 19.11.2020 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, скасована та визнана протиправною, а отже підстава щодо подачі позову відпала і позов є передчасним;
- прокурором не наведено належного обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області (а.с. 36-37).
18.11.2020 до Козелецького відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області надійшов рапорт старшого інспектора - чергового В. Литвенюка про те, що 18.11.2020 о 16:38 надійшло повідомлення зі служби 102 від директора СТОВ «Козелецьрайгролісгосп» ОСОБА_1 про незаконне випилювання дерев (акації) близько 30 пеньків (а.с. 17).
Комісією у складі інженера ОЗЛ ОСОБА_2 , майстра лісу ОСОБА_3 , лісника ОСОБА_4 проведено обстеження незаконного порубу в кварталі 98 виділ 1, який знаходиться на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» поблизу с. Блудше, в ході якого виявлено пні акації у кількості 43 шт., незаконно зрубані дерева не виявлені, пні спиляні під корінь та були заміряні рулеткою, про що складено акт від 19.11.2020 (а.с. 19).
Розрахована відповідачем у результаті цього порушення шкода склала 291 517,92 грн (а.с. 20).
Відповідач звернувся до Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області листом № 204 від 19.11.2020 з проханням провести розслідування по факту виявлення незаконної рубки дерев (а.с. 18).
Відомості щодо вказаної події були внесені 19.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270130000633 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України (а.с. 16).
Слідчим СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області лейтенантом поліції Матрухановим Д.С. було проведено огляд місця події та встановлено, що на ділянці місцевості біля с. Блудше Козелецького району, квартал 98, виділ 1 території «Козелецьрайагролісгосп», який закріплений за майстерською дільницею № 3, виявлено 43 пеньки від деревини породи акація, про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 19.11.2020 (а.с. 21).
Слідчий СВ ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області звернувся до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області листом № 964 від 31.03.2023 про надання акту розрахунку шкоди, завданої незаконною порубкою цих дерев.
Листом № 06/829 від 11.04.2020 Державна екологічна інспекція повідомила слідчого, що нею проведено розрахунок розміру завданої шкоди, яка становить з урахуванням індексації 292 382,29 грн. Додано розрахунок розміру шкоди.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-23/3735-ЕЛ від 31.05.2023 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270130000633 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки таких дерев, становить з урахуванням індексації 286 637,27 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (а.с 43-50).
31.10.2023 слідчим СВ ВП № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Помирчою Т.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270130000633 від 19.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 24-25).
У вказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що зі звернення ДП «Сосницярайагролісгосп» та зібраних матеріалів неможливо зрозуміти чи незаконна порубка здійснена в один чи декілька днів, а також неможливо встановити чи був один злочинний умисел чи декілька, що може свідчити про те, що мали місце декілька окремих злочинів.
Отже, у ході досудового розслідування кримінального порушення в належному процесуальному порядку не добуто жодних доказів, які б свідчили про причетність до вчиненого кримінального правопорушення конкретної особи.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Козелецької окружної прокуратури Бариновою Л.В. від 18.10.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020270130000633 від 19.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, під час реалізації представницьких повноважень прокурора в частині використання документів та їх копій: витяг з ЄРДР № 12020270130000633 від 19.11.2020; рапорт ст. інспектора - чергового Козелецького ВП від 18.11.2020 № 7177; заява про злочи ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 19.11.2020 № 204 з додатками; протокол огляду місця події від 19.11.2020; постанова про закриття кримінального провадження; статут ДП «Козелецьрайагролісгосп»; рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 з додатком; витяг з Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Козелецьрайагролісгосп»; посадові інструкції лісника та майстра лісу; висновок експерта від 31.05.2023 № СЕ-19/125-23/3735-Ел за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи; лист слідчого СВ ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 31.03.2023 № 964 з додатками; відповідь Держекоінспекції у Чернігівській області від 11.04.2023 № 06/829 з розрахунком розміру шкоди від 10.04.2023 (а.с. 26-27).
Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов'язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 286 637,27 грн.
Доказів сплати коштів у розмірі 286 637,27 грн відповідач суду не надав.
Відповідачем надано ухвалу Козелецького районного суду від 30.11.2023 у справі № 734/3676/21 за скаргою представника - адвоката Коноплі Ю.М., який діє в інтересах потерпілого Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про визнання протиправною та скасування постанови від 31.10.2023 року слідчої СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Помирчої Т. О. про закриття кримінального провадження №12020270130000633, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, якою скаргу задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову від 31.10.2023 року слідчої СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Помирчої Т.О. про закриття кримінального провадження №12020270130000633, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; повернуто матеріали кримінального провадження №12020270130000633, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України до СВ ВП №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області, - для організації належного досудового розслідування.
Оцінка суду.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Козелецької селищної ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування, а відтак прокурор правомірно визначив позивачем Козелецьку селищну раду.
Прокурор звернувся до Козелецької селищної ради з листом від 18.10.2023 №50-75-4149ВИХ-23 з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді просив повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
У відповідь на це звернення Козелецька селищна рада у своєму листі від 30.10.2023 № 2674/03-09 повідомила прокурора, що інформація стосовно шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев їй не надходила, тому жодних заходів щодо стягнення коштів не вживалось, з даного питання позов не заявлявся та заявлятися не буде.
Незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Козелецьку селищну раду порушення природохоронного законодавства, чим завдано шкоди державі, орган місцевого самоврядування не вжив заходів щодо відшкодування шкоди, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі пункту 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції з листом від 18.10.2023 №50-75-4148ВИХ-23 з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді просив повідомити позицію інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 06/2314 від 20.10.2023 повідомила на звернення прокурора про те, що по даному факту перевірка не проводилась, адміністративні матеріали не складались, з позовом до суду не зверталась та не заперечує проти звернення до суду з цим позовом безпосередньо прокуратурою.
Таким чином, не зважаючи на повідомлення прокурором Державної екологічної інспекції у Чернігівській про порушення природохоронного законодавства, чим завдано шкоди державі, інспекція не вжила заходів щодо відшкодування шкоди, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачам з метою з'ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Чернігівською обласною прокуратурою направлено позивачу-1 та позивачу-2 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 50-75-4465вих-23 від 10.11.2023, яким повідомлено про пред'явлення позовної заяви до суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 286 637,27 грн.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Щодо правової оцінки відносин, що склались між сторонами.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» знаходиться земельна ділянка площею 14 333, га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно з п. 2.1 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», затвердженого наказом в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради № 49 від 27.09.2022 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.
Предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісових ресурсів від самовільних рубок та лісових пожеж (п. 2.2.1 Статуту).
Пунктом 3.8 Статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу та інших нормативних актів.
Згідно з п. 6.4 Статуту обов'язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, затвердженої директором ДП «Козелецьрайагролісгосп», до завдань та обов'язків майстра лісу, зокрема входить: здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених сільськогосподарських дільницях; перевірка додержання правил рубання лісу, сінокосіння, випасу худоби та інших видів користування лісом, вживання заходів до усунення виявлених порушень і порушень правил полювання. Також дає вказівки лісникам та іншим робітникам щодо усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку ведення лісового господарства і лісокористування.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП «Козелецьрайагролісгосп», до посадових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, пасіння худоби, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу, за збереженням пожежно-спостережних пунктів, телефонних ліній, розпізнавальних знаків для авіації, мостів, межових знаків, квартальної мережі та інше.
Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 98 вид. 1), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено:
- Протоколом огляду місця події від 19.11.2020, яким виявлено незаконну вирубку дерев на території лісового масиву, а саме акації у кількості 43 дерев (розмірі пнів (розмірі пнів 29х30 см, 25х22 см, 13х14 см, 23х20 см, 45х45 см, 38х31 см, 37х69 см, 32х39 см, 50х43 см, 38х43 см, 33х33 см, 40х41 см, 54х53 см, 56х74 см, 15х18 см, 64х51 см, 22х18 см, 26х24 см, 22х25 см, 26х31 см, 45х48 см, 40х40 см, 16х24 см, 25х30 см, 36х35 см, 47х54 см, 28х26 см, 21х19 см, 63х78 см, 22х21 см, 41х57 см, 18х17 см, 11х13 см, 19х28 см, 28х23 см, 22х25 см, 28х30 см, 21х22 см, 54х45 см, 32х32 см, 34х40 см, 29х25 см, 43х39 см);
- розрахунком шкоди, згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-23/3735-ЕЛ від 31.05.2023 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270130000633, який з урахуванням індексації становить 286 637,27 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі - Такси).
При проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди експертом в якості вихідних даних були використані: протокол огляду місця події від 19.11.2020, акт фіксування самовільних порубів ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 19.11.2020.
Відповідно до розрахунку, наявного в експертному висновку, діаметри пнів незаконно зрубаних дерев акації становлять: 2 дерева - 10,1-14 см, 1 дерево - 14,1-18 см, 1 дерево - 14,1-18 см (сухостійне), 6 дерев - 18,1-22 см, 6 дерев - 22,1-26 см, 6 дерев - 26,1-30 см, 2 дерева - 30,1-34 см, 4 дерева - 34,1-38 см, 4 дерева - 38,1-42 см, 1 дерево - 42,1-46 см, 4 дерева - 46,1-50 см, 1 дерево - 50,5 см, 1 дерево - 53 см, 1 дерево - 53,5 см, 1 дерево - 57,5 см, 1 дерево - 65 см, 1 дерево - 70,5 см.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до "Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %).
Експертом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс; інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).
Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.
Сума шкоди за пошкодження 43 дерев відповідного діаметру до ступеня припинення росту з урахуванням індексації за попередні роки становить: 69,601 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098х104,1 = 286 637,27 грн.
Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Щодо доводів відповідача про не встановлення слідчими осіб, які були причетними до вказаного порушення та не надання письмового доручення оперативному підрозділу щодо вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, у разі відшкодування відповідачем спірної шкоди, він не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою або до органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, якщо вважає, що внаслідок бездіяльності такого органу йому були заподіяні збитки, або безпосередньо до винних у незаконній вирубці осіб.
Згідно зі ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, Посадової інструкції лісника, затвердженої директором ДП «Козелецьрайагролісгосп», обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
За змістом ч. 1, 2, 4 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України та бути зарахована у такому порядку: 30% до спеціального фонду Державного бюджету України; 50 % шкоди до спеціального фонду селищної ради та 20 % до спеціального фонду обласного бюджету.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) шкоду у сумі 286 637,27 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Козелецької селищної ради.
3. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 4299,56 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун