ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4653/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромастила" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 29, кв. 57, код ЄДРПОУ 33054189)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, код ЄДРПОУ 30428944)
про стягнення 523 482,41грн
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 246 348,96грн основного боргу, 74 924,82грн збитків від інфляції, 13 809,04грн 3% річних, 188 399,59грн пені. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0401-17ТС від 04.01.2017 в частині здійснення своєчасної оплати товару з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Також позивач просить суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромастила" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.
07.11.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду. За клопотанням позивача справу визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 13.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
У встановлений судом строк заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позов від відповідача не надходили.
05.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу без участі представника позивача та позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши дану заяву суд зазначає, що ухвалою суду від 08.11.2023 вирішено питання щодо розгляду даної заяви без повідомлення учасників справи.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромастила" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (відповідач) укладено договір поставки № 0401-17ТС (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію відповідно до його замовлення, а відповідач прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах даного договору.
Продукція - це промислові мастила, оливи та засоби для покриття (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору сторони погодили, що під партією продукції сторони розуміють продукцію, зазначену в окремій накладній, що поставляється відповідачу на умовах передплати і завчасно придбану для відповідача.
За умовами п.2.1 договору асортимент та кількість продукції погоджується сторонами при формуванні Замовлення та визначаються в Додатку (Специфікації), який (яка) є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення продукції здійснюється у в письмовій формі, в тому числі в електронному вигляді шляхом передання замовлення на електронну адресу позивача, зазначену в п. 11 договору або в додаткових угодах до нього.
У п.2.3 договору сторони дійшли згоди, що замовлення і здійснення передплати продукції повинне здійснюватися не пізніше ніж 30-45 днів до фактичної поставки продукції. В іншому випадку позивач може відмовити відповідачу у виконанні замовлення.
Відповідно до п.3.1 договору вартість продукції визначається сторонами в рахунку-фактурі та/або Додатку (Специфікації) до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Загальна вартість цього договору визначається сумою вартості фактично поставленої продукції відповідно до Додаткових угод, Додатків (Специфікацій) до цього Договору (3.2 договору).
За умовами п.3.5 договору оплата вартості продукції відповідачем здійснюється в наступний спосіб:
- у строк за 30-45 днів до дати поставки партії продукції відповідач здійснює передплату в розмірі 70% вартості партії продукції (п.3.5.1 договору);
- сплата решти 30% вартості продукції відбувається після фактичного отримання відповідачем продукції, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної (п.3.5.2 договору).
Датою оплати, відповідно до п.3.6 договору, є зарахування коштів на рахунок позивача.
В подальшому між сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 від 03.01.2019 та № 17 від 29.12.2020 до даного договору, відповідно до яких строк дії договору продовжено.
Також, у п.1 Додаткової угоди № 17 від 29.12.2020 сторони погодили, що договір вважається поновленим на кожен наступний рік без складання додаткової угоди до Договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 7 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення.
Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 330 252,96грн, що підтверджується накладними № 1924 від 16.12.2021, № 1984 від 30.12.2021, № 191 від 03.02.2022 та № 231 від 10.02.2022.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався частково на суму 83 904,00грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 40 від 11.01.2022, № 224 від 02.02.2022 та № 266 від 10.02.2022.
Таким чином, у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 246 348,96грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.
Факт поставки товару позивачем також підтверджується специфікаціями до акту наданих послуг № НП-007101509 від 10.02.2022, № НП-006718821 від 10.01.2022, № НП-007232532 від 20.02.2022, № НП-006597890 від 20.12.2021, сформованими Новою поштою та наявними в матеріалах справи, відповідно до яких позивачем було здійснено поставку товару відповідачу.
Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист щодо сплати заборгованості та акт звірки, що підтверджується описом вкладення до цінного листа на ТОВ "Транссєрвіс" та поштовою накладною, однак відповідачем даний лист отримано не було. Як зазначає позивач, поштове відправлення було повернуто на його адресу без вручення.
На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування пені в розмірі 188 399,59грн, 3% річних в розмірі 13 809,04грн та збитків від інфляції в розмірі 74 924,82грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було встановлено судом, остаточний розрахунок в розмірі 30% вартості продукції відбувається після фактичного отримання відповідачем продукції, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.
Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем. Відповідачем в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу не спростовано наявність заборгованості, не отримання ним товару та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом.
Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу.
Також в матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій № 40 від 11.01.2022, № 224 від 02.02.2022 та № 266 від 10.02.2022, відповідно до яких відповідачем було здійснено частково оплату за видатковою накладною № 1924 від 16.12.2021. Таким чином, відповідач своїми діями в частині здійснення часткової оплати підтвердив отримання товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 1924 від 16.12.2021, № 1984 від 30.12.2021, № 191 від 03.02.2022 та № 231 від 10.02.2022.
Факт здійснення поставки товару позивачем також підтверджується специфікаціями до акту наданих послуг № НП-007101509 від 10.02.2022, № НП-006718821 від 10.01.2022, № НП-007232532 від 20.02.2022, № НП-006597890 від 20.12.2021, сформованими Новою поштою, відповідно до яких позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача: м. Харків, проспект Індустріальний, 3.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не надав жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження своїх доводів, є більш вірогідними та достатніми для прийняття рішення.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 246 348,96грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 188 399,59грн за період з 19.12.2021 по 31.10.2023, 3% річних в розмірі 13 809,04грн за період з 19.12.2021 по 31.10.2023 та збитків від інфляції в розмірі 74 924,82грн за період з січня 2022 року по вересень 2023 року, нарахованих на загальну суму заборгованості в розмірі 246 348,96грн, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом, у п.6.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення грошових зобов'язань, передбачених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, на який нараховується пеня, за кожен день прострочки.
Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, а відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити оплату товару після фактичного отримання продукції, але не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, період прострочення здійснення відповідної оплати за кожну поставку окремо починається з моменту поставки товару або підписання видаткової накладної, за кожною поставкою окремо, та закінчується через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що останній здійснив такий розрахунок на суму невиконаного зобов'язання в розмірі 246 348,96грн, яка утворилась з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, при цьому розрахунок зроблений без врахування періодів виникнення заборгованості (не за кожним періодом поставки товару окремо) та пеня також розрахована із перевищенням граничного строку нарахування пені, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України.
Суд звертає увагу, що умова договору про здійснення нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши свій розрахунок пені за період з 19.12.2021 по 31.10.2023 (в межах граничного строку нарахування пені), 3% річних за період з 19.12.2021 по 31.10.2023 та збитків від інфляції за період січень 2022 року по вересень 2023 року, за кожен період виникнення заборгованості окремо (за кожною видатковою накладною та з урахуванням здійснених часткових оплат за видатковою накладною № 1924 від 16.12.2021), судом встановлено, що розмір:
- пені складає 33 240,75грн;
- 3% річних - 13 862,31грн;
- збитків від інфляції - 72 382,63грн.
При цьому, оскільки позивачем до стягнення заявлено 3% річних в розмірі 13 809,04грн, суд не виходячи за межі розміру позовних вимог, позовні вимоги в цій частині задовольняє в повному обсязі.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.
Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи в розмірі 30 000,00грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 10.10.2023, укладений між позивачем та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем, Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 10.10.2023, акт прийому-передачі № 1 наданих послуг за укладеним договором від 10.10.2023, розрахунок наданих послуг за договором від 11.10.2023, ордер серії АР № 1147406 на надання позивачу правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1405, виданого Радою адвокатів Полтавської області 21.03.2014, квитанцію до прибуткового касового ордеру про оплату за надані послуги з правничої допомоги адвоката згідно Договору від 10.10.2023 в розмірі 30 000,00грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2023 між позивачем та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат зобов'язався надати позивачу правову (правничу) допомогу при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються позивача з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України.
Вартість послуг адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін. Платежі здійснюються шляхом передачі готівкових коштів адвокату на підставі підписаного Акту прийому-передачі наданих послуг чи будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України (р.3 договору).
За умовами п.5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У додатку № 1 до договору сторони погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 5 000,00грн за одну годину роботи.
Після надання певного обсягу послуг за даним договором адвокат направляє позивачу акт прийому-передачі наданих послуг, який повинен бути підписаний останнім не пізніш 2-х днів від дати його отримання та повернутий адвокату. Акт прийому-передачі наданих послуг може бути підписаний після надання стороною послуг.
17.10.2023 між сторонами підписано Акт прийому-передачі № 1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.10.2023, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані позивачем для судового захисту інтересів у справі про зобов'язання вчинити певні дії, здійснено консультацію позивачу щодо способу захисту порушених прав, здійснено огляд судової практики у спорах суміжних із предметом спору позивача, написання позовної заяви та формування додатків до неї. Всього надано послуг на загальну суму 30 000,00грн.
Сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до розрахунку наданих послуг від 17.10.2023 при наданні правової допомоги позивачу за договором про надання правової допомоги від 10.10.2023 адвокатом кількість витраченого часу становить за: зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих Замовником для судового захисту інтересів - 0,5 годин; здійснення консультації позивача щодо способу захисту його порушених прав - 0,5 годин; здійснення огляду судової практики у спорах суміжних із предметом спору позивача - 1 година; написання позовної заяви та формування додатків до неї, здійснення розрахунку судових витрат - 4 години.
На виконання умов вказаного договору позивач, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату за надані послуги з правничої допомоги адвоката згідно Договору від 10.10.2023 здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 30 000,00грн.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За приписами п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, код ЄДРПОУ 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромастила" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 29, кв. 57, код ЄДРПОУ 33054189) - 246 348,96грн основного боргу, 13 809,04грн 3% річних, 33 240,75грн пені, 72 382,63грн збитків від інфляції, 5 486,72грн судового збору та 20 962,39грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 2 542,19грн та пені в розмірі 155 158,84грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" січня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк