05.01.2024 Справа№914/3146/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову
у справі № 914/3146/23
за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Підприємство громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця",
про: визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки,
без виклику сторін,
встановив:
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача 1 Львівської міської ради, відповідача 2 Підприємство громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про
- визнання незаконним та скасування, в частині пункту 2 та пункту 3, рішення LXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради № 2088 від 20.10.2020 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця";
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця" земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2200765746101, номер запису про інше речове право: 38799260;
- зобов'язання Підприємство громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця повернути земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради.
03.01.2024 судом отримано заяву про забезпечення позову з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до матеріалів справи 28.12.2023 подано заяву про забезпечення позову, за яку сплачено 1 073,60 грн судового збору, однак, таку було повернуто без розгляду. Подаючи повторно заяву 03.01.2024, прокуратурі потрібно доплатити 137,60 грн судового збору у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024. Львівською обласною прокуратурою розпочато процес доплати судового збору за подання даної заяви, а саме скеровано платіжне доручення до органів Державної казначейської служби України, після оплати якого до суду будуть надані докази здійснення такої оплати.
Так, відповідно до чт. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до усталеної судової практики відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Також суд звертає увагу на приписи ч. 10 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України: заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Враховуючи зазначене, суд, уникаючи надмірного формалізму, враховуючи процесуальне призначення заходів забезпечення позову і стислі строки вирішення заяви про забезпечення позову, дотримуючись принципів процесуальної економії господарського судочинства та правової визначеності, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Заявник просить вжити заходів забезпечення позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури і
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
- заборонити Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (ЄДРПОУ 39764394) чи будь-яким фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , підготовчі та будівельні роботи.
Обґрунтовуючи заяву, прокурор зазначає, що 13.09.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаницею Т.П. уже здійснено державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво (багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО). Під час розгляду справи постійним користувачем на спірній земельній ділянці може бути здійснено будівництво та реєстрація права власності на об'єкт нерухомості, що суттєво ускладнить розгляд справи по суті, реальне поновлення інтересів держави та виконання судового рішення. Тобто у разі реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці, рішення у цій справі виконати буде неможливо, а відтак неможливо буде належно захистити порушені інтереси держави.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4). А ч. 4 вказаної статті передбачено також, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Суть забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до усталеної судової практики, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Водночас суд акцентує, що частина обґрунтувань заяви про забезпечення позову стосується покликань на обставини справи, які є підставою позовних вимог (безпідставна, з порушенням ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 92, 134 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання», ст. ст. 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересам територіальної громади, безоплатна передача у постійне користування Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:05:004:0002; без з'ясування статутних завдань, дійсності намірів та спроможності цієї громадської організації використовувати земельну ділянку для потреб, спрямованих на реалізацію завдань із соціальної захищеності інвалідів; план зонування та детальний план території по даній земельній ділянці не був розроблений ні на час надання земельної ділянки у постійне користування, ні станом на даний час; результати обстеження земельної ділянки 31.08.2023, 13.09.2023). Тобто такі обставини не оцінюються на стадії вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а підлягатимуть дослідженню, з'ясуванню, встановленню у процесі розгляду справи. Суд не має підстав покладати в основу ухвали про вжиття заходів забезпечення позову твердження заявника про те, що вказана земельна ділянка надана в постійне користування підприємству громадської організації в порушення вимог земельного та містобудівного законодавства.
Інша частина доводів прокуратури стосується обставин зняття арешту зі спірної земельної ділянки Галицьким районним судом міста Львова 02.08.2023 у справі № 461/2707/21, відомості про що внесено до Державного реєстру речових прав 16.08.2023, і вчинення відповідачем дій стосовно державної реєстрації 13.09.2023 права власності на незавершене будівництво (багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, за адресою АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин до заяви не долучено. Крім того, обставини, про які стверджує заявник, мали місце ще до подання позову у справі, що розглядається (20.10.2023).
Аналізуючи обрані способи забезпечення позову, суд звертає увагу на таке. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Верховний Суд у постанові від 03.21.2021 у справі № 910/4777/21 зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20.
Суд звертає увагу, що у співвідношенні з предметом спору арешт спірної земельної ділянки основним чином впливає на права власника щодо розпорядження такою нерухомістю. Однак власником земельної ділянки залишається територіальна громада в особі Львівської міської ради, а відповідач як користувач земельної ділянки не має повноважень щодо розпорядження нею. Тому такий захід забезпечення позову не призведе до бажаного і співмірного з предметом спору результату - збереження незмінним об'єкту спору, земельної ділянки, про повернення якої заявлено позовну вимогу.
Щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав стосовно спірної земельної ділянки, то як стверджує, однак, і не підтверджує, сам заявник, реєстрація права власності на незавершене будівництво (1 % готовності об'єкта) уже здійснена відповідачем. Доказів наявності наміру вчиняти будь-які інші реєстраційні дії на цей час відсутні. Крім цього, така реєстрація стосується об'єкта будівництва, а не земельної ділянки, яка є спірною у цій справі.
Так, однією з позовних вимог є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників Вітчизни «Львівська здравниця» земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проте у співвідношенні з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права постійного користування відповідача вимога про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав стосовно спірної земельної ділянки не відповідає способу захисту порушеного права в межах цієї справи, адже правовий статус земельної ділянки визначає її власник, а відповідач не має повноважень щодо юридичної зміни правового статусу спірної земельної ділянки.
Так, суть забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Щодо іншого обраного способу забезпечення позову - заборони Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» проводити на земельній ділянці підготовчі та будівельні роботи, то такий за обставин підтвердження позиції заявника про здійснення будівельних робіт відповідачем і доведення спричинення негативних наслідків такими діями для прав позивача, здатний забезпечити ефективність захисту порушених прав у межах цього провадження.
Однак надаючи правову оцінку викладеному у заяві про забезпечення позову, за відсутності підтверджуючих документів стосовно поведінки відповідача про вчинення безпідставних чи самовільних дій на спірній земельній ділянці, які спрямовані на зміну земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження, суд доходить висновку, що на цей час немає достатніх підстав визнавати поведінку відповідача не сумлінною, а обставини незаконної передачі земельної ділянки в користування - встановленими і доведеними. На думку суду, заявник заяви про забезпечення позову у спосіб заборони проводити підготовчі та будівельні роботи мав би спрямовувати свої доводи, серед іншого, і на доказування відсутності підстав для проведення таких робіт та їх неправомірність (здійснення робіт без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та чи без затвердженої проектної документації). Заявником, крім цього, у заяві не обґрунтовано, проведення яких саме підготовчих та будівельних робіт необхідно заборонити, чиї права та законні інтереси в результаті таких робіт може бути порушено.
Посилання заявника на факти, встановленні у Акті обстеження земельної ділянки від 31.08.2023 року та у листі начальника Управління державного контролю за використанням та охороною земель від 14.09.2023 року (зокрема, в частині встановлених фактів знаходження на земельній ділянці незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи (яка за даними Державного реєстру речових прав вважається знищеною), факту зміни конфігурації земельної ділянки у порівнянні із тією, яка була надана у користування Брюховицькій селищній раді у 2008 році та право на яку припинялось оспореним рішенням, а також щодо факту здійснення робіт по демонтажу школи), не були обґрунтовані як підстави для заборони проведення підготовчих та будівельних робіт у ракурсі суб'єкта порушення права чи законного інтересу, та які види робіт необхідно заборонити через такі факти.
Тому суд зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у обрані позивачем способи не обґрунтовано, відповідно заява не підлягає задоволенню. Водночас відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає праву належного обґрунтування і підтвердження підстав заяви та повторного звернення з такою.
Керуючись ст. ст. 2, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Клопотання Заступника керівника Львівської обласної прокуратури про відстрочення сплати судового збору задовольнити.
2. Відстрочити Львівській обласній прокуратурі сплату судового бору у розмірі 137, 60 грн до постановлення Господарським судом Львівської області судового рішення у справі № 914/3146/23.
3. У задоволенні заяви Заступника керівника Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 914/3146/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку упродовж десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Матвіїв Р.І.