ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
04.01.2024 Справа№914/3033/23
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Прокопів І.І., розглянувши матеріали
заявиКерівника Франківської окружної прокуратури м.Львова
прозабезпечення позову
у справі№914/3033/23
за позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави, м. Львів;
до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів;
до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», м.Львів;
до відповідача-3:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж», м.Львів;
про:визнання недійсними рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав
Представники сторін:
прокурор: Леонтьєва Н.Т
від відповідача-1: Ковела М.В. - представник;
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
10.10.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави, м.Львів до Львівської міської ради, м.Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», м.Львів, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж», м.Львів про визнання недійсними рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав.
21.12.2023 через канцелярію суду від керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» - земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0004 площею 0,4039 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2080943046101).
Подана заява обґрунтована тим, що в межах розгляду справи №914/3033/23 заява про забезпечення позову не подавалась, оскільки ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2021 у справі №463/5188/21 було накладено арешт шляхом заборони власнику, користувачу, його представникам, а також іншим фізичним чи юридичним особам використання, відчуження, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності та майнових прав для будь-яких цілей на земельні ділянки, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, яка є предметом спору у справі №914/3033/23. Водночас, заявником з'ясовано, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12.12.2023 у справі № 461/1002/22 задоволено клопотання керівника ТзОВ «Галтекс-Брухт» про скасування арешту на майно, та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2021 у справі №463/5188/21, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу-2 здійснити відчуження належного останньому нерухомого об'єкта на користь третіх осіб в будь-який час, чи вчинити інші дії щодо зміни характеристик об'єкта нерухомого майна, у зв'язку із чим може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою суду від 25.12.2023 заяву про забезпечення позову було прийнято до розгляду, розгляд заяви про забезпечення позову призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 02.01.2024.
02.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви для можливості подання аргументованих заперечень (вх. №41/24 від 02.01.2024).
В судовому засіданні 02.01.2024 було оголошено перерву до 04.01.2024.
03.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №288/24 від 03.01.2024).
03.01.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшли додаткові пояснення щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову (вх. №289/24 від 03.01.2024).
04.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника через незадовільний стан здоров'я (вх. №316/24 від 04.01.2024).
В судове засідання 04.01.2024 з'явився прокурор, заяву про забезпечення позову підтримав, просив задовольнити.
Відповідач-2 та відповідач-3 явку представника в судове засідання 04.01.2024 не забезпечили.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідачем-2 до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, у зв'язку із чим суд не має можливості пересвідчитись у поважності причини відсутності представника відповідача-2, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення та здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача-2. Слід також зазначити, що за клопотанням відповідача-2 вже оголошувалась перерва для можливості подання аргументованих заперечень та такі були подані відповідачем-2, з огляду на що суду відомі доводи відповідача-2 щодо поданої прокурором заяви, відповідачем-2 не наведено обставин неможливості надання права на представництво інтересів відповідача-2 іншому представнику.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності представлені заявником докази, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується заходами, передбаченими ст. 137 ГПК України чи іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Згідно пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 № 6-2552цс16 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
За частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме - визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та припинення речового права, які обґрунтовані тим, що при передачі спірної земельної ділянки у власність кооперативу порушені вимоги ст.ст. 41,83, 134 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18).
Судом встановлено, що 15.10.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки площею 0,4039 га для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, яка розташована в м.Львів на території, що межує з Рясне-Руською сільською радою.
19.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4383 земельну ділянку площею 0,4039 га кадастровий номер 4610136300:06:012:0004 передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» для будівництва та обслуговування гаражів.
27.10.2020 зареєстровано право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» на земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0004.
25.12.2020 загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» прийнято рішення про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі шляхом передачі ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу ТОВ «Галтекс-Брухт» нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки, кадастровий №4610136300:06:012:0004, площею 0, 4039 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2080943046101). Вказане рішення оформлене протоколом №25/12/20 від 25.12.2020.
23.01.2021 зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» на спірну земельну ділянку.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2021 у справі №463/5188/21 було накладено арешт шляхом заборони власнику, користувачу, його представникам, а також іншим фізичним чи юридичним особам використання, відчуження, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності та майнових прав для будь-яких цілей на земельні ділянки, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2023 у справі № 461/1002/22 задоволено клопотання керівника ТОВ «Галтекс-Брухт» про скасування арешту на майно, та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2021 у справі №463/5188/21, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» (ідентифікаційний код 43840774), його реєстрація відбулася 28.09.2020. Одним із його засновників є ОСОБА_1 , який одночасно є і керівником вказаної юридичної особи.
Видами діяльності кооперативу є: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.
Водночас, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» (ідентифікаційний код 39366719) є також ОСОБА_1 .
Основним видом діяльності ТОВ «Галтекс-Брухт» є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (який включає в себе експедицію вантажів, організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій), видачу й одержування транспортної документації та накладних, діяльність митних брокерів, діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень, посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку, вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо).
Іншими видами діяльності ТОВ «Галтекс-Брухт» є: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 38.11 Збирання безпечних відходів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Відповідно до п.п. 14.1.159 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням зокрема такого критерію для юридичних осіб як здійснення повноважень одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб однією і тією ж самою особою.
Таким чином, наведене свідчить, що відповідач-3, який був зареєстрований менш як за місяць до прийняття рішення про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, не мав наміру використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки майже відразу відчужив її пов'язаній особі - відповідачу-2. Водночас, до видів діяльності відповідача-2 не належить будівництво гаражів, їх обслуговування, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем-2 діяльності, спрямованої на цільове використання спірної земельної ділянки. Зважаючи на наведене, добросовісність подальшого використання відповідачем-2 спірної земельної за її цільовим призначенням є сумнівною.
Слід також зазначити, що вчинення відповідачем-2 дій щодо відчуження спірної земельної ділянки третій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу, внесення спірної ділянки у статутний капітал третьої особи, передачі третій особі спірної земельної ділянки в користування для забудови тощо може відбуватися без зовнішніх проявів вчинення таких дій (без можливості отримання доступу зацікавленими особами до документального оформлення таких дій). Тобто зацікавлені особи зможуть дізнатися про відчуження спірної земельної ділянки вже після того, як буде внесено запис до відповідного реєстру про реєстрацію за третьою особою права власності чи користування.
Таким чином, у зацікавленої особи - заявника забезпечення позову є обмежені можливості щодо подання належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованих припущень, що майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23 зазначено, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Разом з тим, надання оцінки щодо законності передачі відповідачу-3 у власність спірної ділянки входить в предмет дослідження даної справи.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у разі відчуження відповідачем-2 земельної ділянки за кадастровим номером 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га на користь третіх осіб, в подальшому, у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом прокурора, яка діє на захист інтересів держави, буде неможливим.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з позовним вимогам.
В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на спірну земельну ділянку, істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених інтересів держави.
Крім того, слід зазначити, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист порушених прав держави щодо земельної ділянки.
У разі забудови цієї земельної ділянки дії відповідача-2 призведуть до неможливості реального поновлення інтересів держави, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливлять або ускладнять виконання рішення суду.
Більш того, здійснення будівництва об'єктів, внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову зумовить необхідність звернення заявника до суду з іншими позовами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У заяві про забезпечення позову заявник не зазначив про можливість зустрічного забезпечення позову.
У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд вказав, що законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Беручи наявні обставини справи, а також те, що зобов'язання особи, яка звернулася з заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є виключно прерогативою господарського суду, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
З огляду на вказане суд вважає такий вид забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2080943046101), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальність «Галтекс-Брухт», обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова про забезпечення позову задовольнити.
2. До вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову: накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальність «Галтекс-Брухт» (ідентифікаційний код 39366719) - земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2080943046101).
Стягувачем за даною ухвалою є Франківська окружна прокуратура м. Львова Львівської області, м. Львів, вул. Чупринки, 85 (ідентифікаційний код 02910031).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальність «Галтекс-Брухт», м. Львів, вул. І.Франка, 8 (ідентифікаційний код 39366719).
3. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає для пред'явлення до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.256,257 ГПК України.
Ухвалу підписано 05.01.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.