Справа № 195/2/24
УХВАЛА
іменем України
05.01.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , (в режимі ВКЗ), захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12023041590000278 від 09.11.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області на розгляді знаходиться обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
02.01.2024 року до Томаківського районного суд Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженню про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.11.2023 року продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 08.01.2024 року включно без визначення розміру застави.
Зважаючи на викладене, строк дії вищезазначеного запобіжного заходу спливає, в зв'язку з чим виникла потреба про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики на цей час продовжують існувати, а інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.
Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_4 може змінити місце фактичного мешкання, та переховуватися від суду.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі (в т.ч. цілодобового домашнього арешту) ОСОБА_4 зможе покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого уповноважена особа не зможе реально контролювати виконання більш м'якого запобіжного заходу;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- ОСОБА_4 не має постійного джерела доходів, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та оскільки цей запобіжний захід може спонукати його до вчинення інших кримінальних правопорушень;
- ОСОБА_4 не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім цього, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо, враховуючи те, що за вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, отже дотримується обов'язкова умова обрання даного запобіжного заходу, передбачена п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тобто передбаченість законом покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурор просить суд продовжити термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував відносно продовження запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , так як вважає, що даний запобіжний захід, застосований відносно її підзахисного, необґрунтовано суворим, крім того, обвинувачений не має потреби незаконно впливати на свідків, експерта, також останній запевнив, що не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення, отже, захисник просить суд, змінити обвинуваченому, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши та дослідивши клопотання сторони обвинувачення, додані докази, матеріали справи, приходить висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що 10.11.2023 року громадянину ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.11.2023 року (справа №195/1766/23, провадження №1-кс/195/283/23) до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Отже, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 закінчується 08.01.2024 року.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
За положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Суд, бере до уваги, що громадянин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність передбачених п. п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, ризиків щодо виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Встановлені достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки:
1) наявні достатні докази про вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про реальну небезпеку з боку ОСОБА_4 для оточуючих його людей;
2) ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, що може спонукати його переховуватися від слідства, прокурора і суду;
3) у ОСОБА_4 постійного місця роботи або навчання не має, тому наявна обґрунтована необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для останнього до закінчення строків досудового розслідування.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі (в т.ч. цілодобового домашнього арешту) ОСОБА_4 зможе покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого уповноважена особа не зможе реально контролювати виконання більш м'якого запобіжного заходу;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- ОСОБА_4 не має постійного джерела доходів, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та оскільки цей запобіжний захід може спонукати його до вчинення інших кримінальних правопорушень;
- ОСОБА_4 не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи вищевикладене, наявна необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слід зазначити, що відповідно до вимог п.3 ст.5 розділу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, звільнення обвинуваченого може ставитись в залежність від надання гарантії явки до суду.
Таким чином, згідно з вимогами ст.331 КПК України, виходячи з положень ст.ст.177, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, оскільки прокурором доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не припинили свого існування.
Із зазначених підстав суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Керуючись ст.ст. 31,177,183,197,199,371,372 КПК України, суд -
Ухвалив:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у вигляді тримання під вартою, - продовжити строком на 60 діб, тобто до 04.03.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
05.01.2024