Справа № 607/16730/23Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.
Провадження № 33/817/49/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
04 січня 2024 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.,
з участю:
- особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
- захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Гупала П.М.,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року, -
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді сплати штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як визнав суд, 19 серпня 2023 року о 10 год. 45 хв. в м. Тернопіль по вул. Острозького, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 293 від 19.08.2023. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що вона винесена з порушенням норм права та не відповідає обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що працівниками поліції не були виконано вимоги ст. 266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння встановлений законом.
Зазначає, що поліцейський наводив ознаки сп'яніння, які перераховано в нормативних актах лише з метою, щоб звинуватити ОСОБА_1 в перебуванні у стані сп'яніння.
Вважає, що працівник поліції безпідставно дійшов переконання, що ОСОБА_1 можливо знаходиться в стані наркотичного сп'яніння, оскільки безпідставно назвав ознаки сп'яніння, такі як: "зіниці не реагують на світло, блискість в очах", оскільки останній весь період часу знаходився в сонцезахисних окулярах, а тому така ознака не могла бути виявлена поліцейським без відповідного обстеження водія на місці зупинки.
Додатково вказує на те, що в двох примірниках направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2023, зазначено різні за змістом ознаки сп'яніння але в постанові суду оцінки цьому факту надано не було.
Також посилається на невідповідність проведення медичного огляду з врахуванням наступного.
У листі медичного закладу від 12.09.2023 за №4451/1 зазначено, що дослідження сечі проводилось методом УХА (імунохротографічний аналіз) в кілініко-діагностичній лабораторії та виявлено "солі і метканинол (МКАИ), які відносяться до групи наркотичних речовин.
У відповіді лікарської установи від 29.11.2023 за №5982 зазначено, що метод ІХА - імунохротографічний аналіз, це візуальний імунноаналіз для якісного виявлення наркотичних речовин у зразках сечі людини.
Вказує, що лабораторне дослідження сечі людини повинно проводитись за допомогою спеціального сертифікованого обладнання, яке пройшло сертифікацію, проте суд взяв до уваги надані медичним закладом сертифікати певного обладнання, не дивлячись на те, що за допомогою такого обладнання дослідження не проводилось, оскільки воно було проведено візуально.
Захисник стверджує, що ці дві відповіді також різняться між собою щодо назви солей та їх належності до певного виду наркотиків, але суд ці розбіжності не усунув, а навпаки взяв їх до уваги.
Звертає увагу, що твердження місцевого суду, що сторона захисту відмовлялась від проведення повторної експертизи не ґрунтується на вимогах закону, оскільки згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а такий обов'язок покладається лише на сторону, яка доводить звинувачення.
Апелянт вважає, що судом помилково визнано правомірним недотримання поліцейськими строків складання протоколу відносно ОСОБА_1 .
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений після спливу двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а саме 24 серпня 2023 року о 22 год. 36 хв., коли правопорушення було виявлено о 10 год. 45 хв. 19 серпня 2023 року, що є порушенням ч.2 ст.254 КУпАП.
Апелянт вказує, що оскільки ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, тому є підстави стверджувати, що останній не був в стані сп'яніння, а всі інші порушення з боку працівників поліції та медичного закладу породжують недопустимість доказів, що не можуть бути покладені в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 .
Зазначає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , зупинено працівниками поліції без належних на те підстав, та не повідомлено про причину зупинки, всупереч положенням ст.35 ЗУ "Про національну Поліцію", а тому така зупинка є безпідставною.
Посилається на недопустимість, як доказу, рапорту інспектора Гайдамаки О.М., який судом взятий до уваги, оскільки у розумінні статті 251 КУпАП, рапорт не може вважатись належним і допустимим доказом учинення водієм адміністративного правопорушення (постанова від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а).
Також захисник у своїй апеляційній скарзі ставить під сумнів допустимість, як доказу, акт медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння № 293 від 19.08.2023, відповідно до якого лікар-нарколог ОСОБА_2 , в графі № 20 зазначив, що "перебуває в стані наркотичного сп'яніння".
На думку захисника, лікар ще 19.08.2023 зробив висновок при відсутності лабораторних досліджень сечі про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, що свідчить про недопустимість такого доказу.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих мотивів, що повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише 13.12.2023 року.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника Гупала П.М., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження, який пропущено з поважних причин і відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 039615 від 24 серпня 2023 року, 19 серпня 2023 року о 10 год. 45 хв. в м. Тернопіль по вул. Острозького, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 293 від 19.08.2023.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП є неперконливі з огляду на таке.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, що передбачено п.7 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - "Інструкція").
Лікар ОСОБА_2 в суді першої інстанції пояснив, що він проводив огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та зазначив, що він складав висновок під копірку на підставі Акту медичного огляду № 293. Водночас, в день огляду, а саме 19 серпня 2023 року складення висновку було ним лише розпочато, проте закінчено уже після отримання ним результатів лабораторних обстежень ОСОБА_1 , а оскільки 19 серпня 2023 року був вихідним днем і лабораторія не працювала, складання висновку та його підписаний ним відбулося 21 серпня 2023 року. При цьому зауважив, що при проведені огляду на стан наркотичного сп'яніння графа 10 висновку завжди заповнюється після отримання лабораторних обстежень особи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, суд апеляційної інстанції вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення 24.08.2023 року не свідчить про порушення ст.254 КУпАП, оскільки вказаною правовою нормою передбачено складання протоколу після виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тобто коли у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Працівником поліції, протокол було складено після виконання усіх процесуальних дій щодо встановлення в діях особи ознак правопорушення, в присутності ОСОБА_1 , як особи відносно якої складено протокол, а також надано можливість останньому викласти свої пояснення у протоколі.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і він підписаний ОСОБА_1 .
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників працівників патрульної поліції та відеореєстратора службового автомобіля поліцейських.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований відеореєстратором, встановлено, що працівниками патрульної поліції зупинено транспортний засіб Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за порушень ПДР України.
Дані обставини також стверджується рапортом інспектора взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції О. Гайдамаки.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕАТ № 7557722 від 18.08.2023 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Окрім того, допитана судом першої інстанції поліцейська ОСОБА_3 пояснила, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 перебував у орієнтуванні, у зв'язку з тим, що були отримані позитивні результати його огляду на стан наркотичного сп'яніння та необхідно було скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Тому, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу, працівник поліції повідомив водієві наявні у нього ознаки наркотичного сп'яніння та, у відповідності до п.2.5 ПДР України, запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій транспортного засобу ОСОБА_1 погодився.
Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 неможливо було встановити таку ознаку наркотичного сп'яніння, як звужені зіниці, які не реагують на світло, оскільки останній перебував протягом всього часу спілкування з працівниками поліції у сонцезахисних окулярах, не спростовують того факту, що у водія були виявлені також інші ознаки наркотичного сп'яніння, визначені вищевказаною "Інструкцією", які давали підставу працівникам поліції вимагати проходження водієм огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, матеріалами відеофіксації стверджується, що інші ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені поліцейськими в результаті огляду водія ОСОБА_1 , а саме виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість були озвучені поліцейським під час спілкування з ОСОБА_1 , що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги, що працівник поліції безпідставно дійшов переконання про наявність ознак сп'яніння у останнього.
Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі «Комунальне некомерційне підприємство КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 293 від 19.08.2023 року ОСОБА_1 , на час проведення медичного огляду, перебував у стані наркотичного сп'яніння. (а. с. 3)
В свою чергу, вказаний вище висновок оформлено на підставі проведеного токсикологічного аналізу сечі ОСОБА_1 21 серпня 2023 року, відповідно до якого в його організмі виявлено "солі", а саме меткатинон (МСАТ). (а. с. 4)
Як слідує з апеляційної скарги, апелянт посилається на невідповідність проведення медичного огляду, оскільки лабораторне дослідження сечі людини повинно проводитись за допомогою спеціального сертифікованого обладнання, яке пройшло сертифікацію, проте, на думку захисту, за допомогою такого обладнання дослідження не проводилось, так як воно було проведено візуально.
Проте, такі доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки мотиви, наведені апелянтом, є виключно його суб'єктивно оцінкою щодо порядку та результатів проведення медичного огляду і спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції, на підставі яких зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення.
Зазначення у направленні на огляд водія на стан наркотичного сп'яніння ознак, які різняться в обох примірниках, долучених до матеріалів справи, не спростовує наведених у ньому обставин щодо наявності у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які узгоджуються з приписами п.3 "Інструкції" і давали підстави працівникам поліції вимагати проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, за результатом якого встановлено перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Наведені вище докази свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я проведений у відповідності з вимогами ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, і підстав ставити під сумнів висновок за результатами такого огляду немає.
Апеляційний суд звертає увагу, що висновок лікаря про стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 базується на його оцінці проведеного обстеження особи, яке включає в себе не лише тестування за допомогою імунохроматографічного аналізу, а й на підставі проведених досліджень, яким є поведінки обстежуваної особи, її мовна здатність, вегето-судинні реакції, рухова сфера, точність рухів.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зіслався в судовому рішенні на зазначений висновок як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про заборону подальшого керування. Також, слід зазначити, що не відсторонення водія від керування транспортним засобом не є обставиною, що звільняє його від відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується вказівки у рішенні місцевого суду про відмову сторони захисту від проведення повторної експертизи, на що також звертає увагу апелянт, то, виходячи із змісту рішення, вказана теза сформульована не як доказ винуватості ОСОБА_1 , а виключно в контексті оцінки доказів, які останній мав намір надати суду.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП та характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя