Номер провадження: 22-ц/813/1200/23
Справа № 521/5759/21
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
19.12.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості здійснених позивачем поліпшень квартири, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Бобуйок І.А. 23 квітня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості здійснених позивачем поліпшень квартири в сумі 719341 грн.
Разом з позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107,8 кв.м., житловою площею 58,5 кв.м.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.
Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107,8 кв.м., житловою площею 58,5 кв.м.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року було виправлено описку в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року шляхом зазначення вірної адреси квартири, на яку був накладений арешт - АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позовні вимоги полягають лише у грошовій компенсації і не стосуються права власності на нерухоме майно, то за таких обставин відчуження зазначеного майна жодним чином не може ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача.
23 листопада 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що інститут забезпечення позову саме створений для того, щоб реально захистити порушені права позивача, оскільки самого лише ухвалення остаточного судового рішення, яке в подальшому набирає законної сили, може бути недостатньо. Після отримання такого рішення суду позивач, у разі відсутності будь-яких «важелів впливу» позбавляється можливості задовольнити свої вимоги, а рішення суду втрачає головний, передбачений Конституцією України принцип - принцип обов'язковості виконання судових рішень. Крім того, звернув увагу на те, що між сторонами існує ряд судових спорів: щодо поділу майна подружжя, розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, у зв'язку із чим у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погіршилися стосунки, такий фактор впливає на те, що з боку відповідача будуть намагання ускладнити виконання майбутнього рішення у разі задоволення позову.
Сторони про розгляд справи на 19 грудня 2023 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явився представник ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_1 сповіщалися про час та дату слухання справи за допомогою SMS-повідомлень на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України; відповідно до положень даної норми процесуального права позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», надалі - Постанова).
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Відповідно до п. 4 Постанови суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 04 травня 2023 року по справі №916/3710/22, де суд касаційної інстанції наголошував на тому, що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом заявлених ОСОБА_2 позовних вимог є стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості здійснених позивачем поліпшень квартири в сумі 719341 грн. Тобто, позивачем пред'явлений позов майнового характеру.
Колегія суддів враховує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Викладені обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскільки позовні вимоги полягають лише у грошовій компенсації і не стосуються права власності на нерухоме майно, то за таких обставин відчуження зазначеного майна жодним чином не може ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Таким чином, дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим ОСОБА_2 заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідачки в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані висновки суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 04 січня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе