Рішення
Іменем України
18 грудня 2023 року
смт Краснопілля
Справа № 578/987/23
провадження № 2/578/146/23
Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді КОСАР А. І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснопілля Сумської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом Краснопільської селищної ради Сумської області як орган опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину
учасники судового провадження:
представник позивача ОСОБА_4
секретар судового засідання ЛИТВИН А. В.
та установив:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 рокуКраснопільська селищна рада Сумської області як орган опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /далі по тексту також позивач/ звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 /далі по тексту також відповідач/ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину. В обґрунтування позову позивач посилався на те, щоОСОБА_6 , будучи матір'ю малолітньої дитини, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, самоусунулась від виконання батьківського обов'язку по утриманню та вихованню доньки. За результатами оцінки рівня безпеки, з метою збереження життя та здоров'я здійснено вимушені заходи та відібрано дитину від матері ОСОБА_6 , і на даний час тимчасово поміщено у прийомну родину ОСОБА_7 . Висновок органу опіки та піклування за доцільне позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_5 .
Рух справи в суді першої інстанції
Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 визначено головуючого суддю КОСАР А. І.
Відповідь про місце реєстрації відповідача надійшла до суду 29.06.2023.
Ухвалою від 07.07.2023 суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку загального позовного провадження, залучив до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору - прийомну сім'ю ОСОБА_8 , та призначив підготовче засідання,
Ухвалою від 25.08.2023 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.
/ас 59,61,62,71/
Аргументи учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і просила задовольнити з наведений у ньому підстав.
Відповідач на засідання суду не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Третя особа на засідання суду не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Також зазначила, що за час перебування дитини ОСОБА_9 в її родині, мати жодного разу не зателефонувала і не поцікавилась життям та здоров'ям дитини.
/ас 67,72, 73, 78, 91, 98/
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 народилася донька ОСОБА_5 , місце народження: с. Осоївка Краснопільський район Сумська область Україна.
ОСОБА_10 має високий ступінь втрати здоров'я в наслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
Наказом відділу «Служба у справах дітей» Краснопільської селищної ради № 9-ОД від 03.03.2023 «Про постановку на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах» поставлено на облік малолітню ОСОБА_5 як таку, що перебуває в складних життєвих обставинах.
З протоколу Комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської селищної ради від 28.04.2023 слідує, що комісією розглядалось питання затвердження висновку про доцільність/ недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , за висновками якого останній надано випробувальний термін до дня народження доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З протоколу Комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської селищної ради від 31.05.2023 слідує, що комісія вважає за доцільне надати висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5
З актів обстеження матеріально - побутових умов проживання родини ОСОБА_6 від 16.02.2023, 21.02.2023, 23.03.2023,03.04.2023, 20.04.2023, 19.05.2023, 19.05.2023 слідує, що остання зловживає спиртними напоями і ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання та розвитку дитини. Умови проживання родини незадовільні, в оселі брудно, постіль неохайна, засоби гігієни відсутні, опалення приміщення є небезпечним. Запас продуктів мінімальний. Також не створене місце для навчання дитини, що негативно впливає на якість навчання. На шкільні заняття онлайн дитина виходить не постійно, має місце не виконання домашніх завдань.
Служба у справах дітей 20.04.2023 письмово повідомила ОСОБА_6 про відповідальність за невиконання батьківських обов'язків та запросила на засідання комісії з питань захисту прав дитини.
З наявних в матеріалах характеризуючих даних слідує, що ОСОБА_6 на території Осоївського старостинського округу ніде не працює та не перебуває на обліку як безробітна або як шукач роботи, в стосунках із сусідами дотримується звичаїв добросусідства, проживає за рахунок випадкових заробітків, веденням підсобного господарства не займається, земельну ділянку не обробляє, зазвичай в побуті неохайна, схильна до вживання спиртних напоїв. Вихованням доньки не займається, учбовий процес не контролює, виклики до школи ігнорує, притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Родина ОСОБА_6 перебувала на обліку у Центрі соціальних послуг Краснопільської селищної ради як сім'я, що потрапила у складні життєві обставини і за результатами роботи з сім'єю ОСОБА_6 своєю поведінкою продовжує демонструвати небажання приймати участь в утриманні і вихованні дитини, а тому є доцільним останню позбавити батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 .
За результатами оцінки рівня безпеки з метою збереження життя та здоров'я здійснено вимушені заходи, внаслідок яких дитину було відібрано від матері ОСОБА_6 .
Наказом начальника відділу «Служба у справах дітей» Краснопільської селищної ради від 14.06.2023 № 31-ОД малолітню ОСОБА_5 , яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово влаштовано у прийомну сім'ї ШИМОНІ за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що перше знайомство з відповідачем відбулося за обставин, коли вона залишила дитину самотньо у холодному будинку, замкнула і пішла у своїх справах вживати спиртне. Їй надавалась можливість виправити становище, але безрезультатно.
Мотиви, з яких виходив Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України /далі по тексту також СК/ передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК).
Відповідно до статті 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, далі по тексту також ЦПК).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК).
У частині другій статті 78 ЦПК передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
У цій справі належними доказами підтверджено, що відповідач не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, яка тимчасово проживає у прийомній сім'ї.
Cуд оцінив у сукупності з іншими доказам висновок органу опіки та піклування від 08 черпня 2023 року про позбавлення батьківських правОСОБА_6 . Висновок органу опіки та піклування від 08 черпня 2023 року містить дані, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, демонструє небажання приймати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто є свідомим, умисним нехтуванням матір'ю своїми обов'язками.
Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав.
Щодо стягнення аліментів
Згідно з частиною третьою статті 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 141 СК визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною першою статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач спроможна сплачувати аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 15.06.2023 і до досягнення нею повноліття.
Визначений судом розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з п.1 частини першої статті 430 ЦПК рішення підлягає негайному виконанню в сумі платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
П.п.3 п.1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір із позовної заяви майнового та немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана, що станом на день звернення позивача до суду складає 1073,60 грн.
Згідно п.14 ч 2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
З матеріалів справи слідує, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, що становить 1073,60 грн.
Відповідно до п.3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів на дитину.
Таким чином, у цій справі з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1073,60 грн за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав та 1073,60 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів, а усього 2147,20 грн.
Керуючись ст. 258, 263, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Ухвалив:
Позов Краснопільської селищної ради Сумської області як орган опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_13 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , село Миропілля Краснопільського району Сумської області Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження якої зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_5 Виконкомом Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області, актовий запис № 08 (Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; 00040037115 від 09 червня 2023 року).
Стягувати на користь державного закладу чи особи, в якої перебуватиме дитина, з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ: документ НОМЕР_2 , орган що видав: 5918 від 3.09.2018; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; аліменти на доньку ОСОБА_14 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 15.06.2023 і до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ: документ № НОМЕР_2 , орган що видав: 5918) в дохід держави суму судового збору у загальному розмірі 2147, 20 грн.
Згідно з частиною п'ятою статті 164 СК після набрання рішення законної сили його копію необхідно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про сторони та інших учасників справи:
Позивач: Краснопільська селищна рада Сумської області як орган опіки та піклування код ЄДРПОУ: 04390104; місце знаходження юридичної особи: вулиця Мезенівська, буд. 2, смт Краснопілля Сумського району Сумської області, 42400; дитина ОСОБА_15 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: ОСОБА_16 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ДОВІРЕНІСТЬ № 02-27/1243 від 05.05.2023.
Відповідач: ОСОБА_17 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , село Миропілля Краснопільського району Сумської області Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_18 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; Паспорт громадянина України НОМЕР_4 .
Повне рішення суду складено 27 грудня 2023 року.
Суддя А .І. КОСАР