465/5379/20
2/465/1440/23
РІШЕННЯ
Іменем України
29.12.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартьянової С.М.
при секретарі судових засідань Ковальського Н.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №70-к відповідача - директора Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України від 24 липня 2020 року Про звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України за прогули 3-ох робочих днів без поважних причин згідно ч.4 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на посаді старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження україно-польських відносин» Інституту українознавства ім.. Крип'якевича НАН України; стягнути з Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 липня 2020 року по день ухвалення рішення по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1991 року позивач постійно працює на різних посадах в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії Наук України (ІУ НАН України). Остання посада була - старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження україно-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України.
28 липня 2020 року позивачу стало відомо про те, що директором Інституту виданий наказ №70-к від 24 липня 2020 року «Про звільнення старшого наукового співробітника ОСОБА_3 » за прогули 3-х робочих днів без поважних причин згідно ч.4 ст. 40 КЗпП України.
Підставами прийняття керівництвом Інституту вказаного рішення зазначені:
1. Доповідна записка ОСОБА_4 від 17.07.2020;
2. Доповідна записка ОСОБА_4 від 20.07.2020;
3. Доповідна записка ОСОБА_5 від 22.07.2020;
4. Акт №5 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 17.07.2020;
5. Акт №6 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 20.07.2020;
6. Акт №8 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 22.07.2020;
7. Акт №7 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 21.07.2020;
8. Акт №9 про відмову надати письмові пояснення та розписки в отриманні повідомлення-вимоги від 23.07.2020 та доповідна записка ОСОБА_5 від 24.07.2020 і Акт №10 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 24.07.2020 року.
Вважає звільнення позивач незаконним та таким, що проведене з порушенням його трудових прав, наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а його має бути поновлено на посаді з виплатою йому середнього заробітку вимушеного прогулу.
Копія наказу про звільнення позивача вручена йому 28 липня 2020 року, отже - строк звернення до суду за поновлення за поновленням його прав вважає непорушеним.
Прогул є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Роботодавець може обмежитися усним зауваженням або таким дисциплінарним стягненням як догана.
Причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті працівником.
Не можна звільнити працівника за прогул у період його відсутності, та жодних відомостей про місце його перебування та причини прогулу роботодавець не має.
Позивача було звільнено в день, коли останній був відсутній на роботі по причині проведення позивачу медичних маніпуляцій пов'язаних із станом його здоров'я.
Позивач зазначає, що у нього ніхто не вимагав письмових пояснень з приводу нібито відсутності на роботі, службове розслідування не призначалося і не проводилося. Фактично - звільнення відбулося за наявності формальних підстав без з'ясування їх причин.
Для недопущення роботодавцем безпідставного звільнення працівника, при звільненні працівника у зв'язку з прогулом важливим є дотримання всієї процедури звільнення. Роботодавець має доводити до відома працівників документи, які встановлюють трудові обов'язки, режим робочого часу, тощо, під особистий підпис, складати проміжні документи у відповідності до вимог законодавства, дотримуватись строків з притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так само «Посадова інструкція старшого наукового співробітника» Інституту, п. 3.2 стверджує, що старший науковий співробітник має право «у визначених законодавством межах одержувати необхідну інформацію від дирекції, бухгалтерії, яка стосується організації і виконання науково-дослідної роботи та оплати праці».
У зв'язку із карантинними обмеженнями, на підставі наведених позивачем Постанов Кабінету Міністрів України по Інституту видавались відповідні Накази щодо дистанційної роботи.
Наказом №16 директора Інституту від 16 березня 2020 року «Про заходи щодо запобігання поширенню в Інституті українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV, начальникам структурних підрозділів наказано забезпечити дистанційний режим праці співробітників від 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року із подальших продовженням до 31 липня 2020 року (Наказ №53-к Директора Інституту від 22 червня 2020 року).
Наказом №60-к Директора Інституту у зв'язку із послабленням протиепідемічних заходів, від 13 липня 2020 року відновлений звичайний режим роботи згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Зазначені Накази позивачу доведені до відома не були, а отже він був впевнений, що дистанційний режим праці співробітників Інституту триває до 31 липня 2020 року.
Позивач вказує, що характер його роботи, досліджень, які він проводить вимагає його перебування за межами робочого кабінету, вивчення необхідних документів у місцях їх накопичення, знаходження та зберігання, а також у польових умовах.
Окрім того, згідно з «Посадовою інструкцією старшого наукового співробітника» Інституту, пункт 3.1, «старший науковий співробітник має право: на забезпечення належних умов праці». Проте, робоче місце в Інституті позивача - необладнане, не має комп'ютера з виходом у мережу Інтернет, отже - позивач позбавлений функціонально виконувати свої робочі обов'язки, на що він неодноразово звертав увагу керівництва Інституту і ставив питання про обладнання його робочого місця. Отже, у вказані в Наказі дні позивач не прогулював роботу, а працював над темами, що було відомо його безпосередньому керівникові.
В законодавстві немає чіткого переліку причин відсутності працівника на роботі, які слід вважати поважними.
Керівництво Інституту не вважало за потрібне з'ясувати у ОСОБА_3 причину відсутності на робочому місці, чим він займався, чи є його вина та чи мав місце - прогул.
Окрім того, належної процедури й отримання згоди профспілкового органу дотримано не було.
У зв'язку з вищевикладеним позивач і був вимушеним звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. від 23.09.2020 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
22.10.2020 року до суду від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову, в якій, зокрема, останній зазначає, що на рішення про його незаконне звільнення вплинула його активна громадянська позиція як викривача недоліків, негараздів в Інституті з часу призначення на посаду нинішнього його директора - ОСОБА_6 , який за це його звільнив.
Позивач звертався до різних державних, правоохоронних та антикорупційних установ із заявами про порушення, які допускає ОСОБА_6 з вимогами проведення розслідування та вжиття відповідних заходів до їх припинення.
Про порушення, які допускались і допускаються ОСОБА_6 позивачем повідомлялися спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, які визначені у ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції».
За заявою позивача проведено розслідування та ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності. 23 липня 2020 року відносно ОСОБА_6 складений протокол про адміністративне правопорушення - порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, передбачене ч.1 ст. 41 КУпАП.
Позивач зазначає, що він є викривачем в розумінні ЗУ «Про запобігання корупції». З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет.
У зв'язку із складанням за заявою позивача та наслідками перевірки по ній відносно ОСОБА_6 . Протоколу про адміністративне правопорушення, у нього виник конфлікт інтересів та він повинен був діяти у відповідності до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», а стосовно позивача мають бути задіяні заходи передбачені ст. 53 цього ж Закону.
Факти повідомлення позивачем про скоєння порушень директором Інституту стали причиною виникнення у останнього конфлікту інтересів та упередженості при вчиненні дій та прийнятті рішень щодо позивача.
Наявність конфлікту інтересів, неповідомлення про це та вчинення дій в умовах конфлікту інтересів стали наслідком незаконного звільнення позивача з роботи, вплинуло на об'єктивність та неупередженість прийнятого рішення.
З моменту повідомлення позивачем спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції про вчинення директором Інституту ОСОБА_6 корупційного правопорушення, у нього виникає суперечність між їх приватними інтересами по відношенню до позивача та службовими повноваженнями, що може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання повноважень.
Отже, вчинення посадовою особою - директором Інституту Солярем І.Я. дій, прийняття рішень (ініціювання перевірок, притягнення до відповідальності), що стосується позивача, свідчить про наявність реального конфлікту інтересів.
Позивач зауважує, що самостійною підставою незаконності спірного наказу відповідача, яким його було звільнено з роботи є й те, що їх видання відбулось також в умовах реального конфлікту інтересів, який не був врегульований у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку.
Ще одним обов'язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів спливу, перелік яких не є вичерпним.
Такими негативними елементами впливу було переведення позивача на інші умови праці із зменшенням заробітної плати. А в подальшому - звільнення з роботи під час дії карантину, не ознайомлення його, не доведення до його відома наказів по інституту про зміну періоду дії дистанційної роботи, що створило підстави для штучного звинувачення його у прогулі та звільненні.
15.03.2021 року в судовому засідання суддею Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. без видалення до нарадчої кімнати постановлено ухвалу якою задоволено клопотання про витребування доказів, питання про зупинення провадження у справі та залучення третьої особи залишено відкритим.
03.06.2021 року в судовому засідання суддею Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. без видалення до нарадчої кімнати постановлено ухвалу якою клопотання про залучення третьої особи - Національне агентство з питань про запобігання корупції задоволено, та залучено третю особи до участі у справі.
23.07.2021 року від Національного агентства з питань про запобігання корупції надішли пояснення в яких вказано, що 19.06.2020 року позивач звертався до Національного агентства з проханням встановити достовірних даних, вказаних директором Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України Солярем І.Я. у його декларації, зокрема, щодо набуття у власність автомобіля у 2014 році, та відповідність незадекларованих ним доходів дійсній вартості рухомого та нерухомого майна, а також з'ясувати можливе нецільове використання бюджетних коштів ОСОБА_6 . Однак, враховуючи те, що з 01.07.2011 по 01.09.2016 у сфері запобігання корупції діяв ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», який не передбачав проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування та у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 58 КУ закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, підстави для проведення Національним агентством моніторингу способу життя ОСОБА_6 відсутні.
Додатково зазначено, що на момент звернення позивача до Національного агентства ч.2 ст. 532 Закону (редакції від 19.04.2020) було передбачено, що повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Звернення ОСОБА_3 до Національного агентства від 19.02.2020 не містить фактичних даних, що вказують на можливе вчинення ОСОБА_6 корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені, а є лише викладом припущень позивача. Крім того, зі звернення не вбачається, що інформація стала відома позивачу у зв'язку з його трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
03.07.2020 та 09.07.2020 в підсистемі «Єдиний облік» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області було зареєстровано звернення позивача щодо можливих неправомірних дій директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України ОСОБА_6 .
Однак до Національного агентства від органів досудового розслідування не надходило повідомлень про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненнями позивача. Також до матеріалів справи не додано витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які підтверджували б вчинення корупційного правопорушення, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність, за зверненнями позивача.
Таким чином, з наявних матеріалів справи неможливо зробити висновок, що позивач є викривачем.
Також, просили суд розглядати справу за відсутності представника Національного агентства з урахуванням вищенаведеного та за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. від 29.09.2021 року постановлено звернутись до первинної профспілкової організації працівників Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України (голова - Колб Наталія Михайлівна, адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4), яка зобов'язана розглянути на засіданні комітету з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України питання про дачу згоди (відмову у дачі згоди) на звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько - польських відносин» Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України.
До одержання рішення профспілкової організації розгляд справи - зупинено.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. від 06.01.2022 року поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання справи по суті з викликом сторін в судове засідання.
На підставі розпорядження в.о.керівника апарату Турчак М. №53/Р від 22.06.2022 року у зв'язку з увільненням судді ОСОБА_7 від виконання обов'язків з 09.03.2022 року у зв'язків з укладенням контракту про проходження служби у військовому резерві ЗМУ (наказ №44/к від 04.03.2022 року) на виконання рішення зборів суддів №3 від 17.06.2022 року та подання помічника судді Максимович М.М. №62/22 від 21.06.2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 року справу передано в провадження судді Гладишевої Х.В.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 30.06.2022 року цивільну справу прийнято до свого провадження.
Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
28.07.2022 року від Національного агентства з питань про запобігання корупції надійшли пояснення в яких останні фактично посилались на ті ж самі обставини які викладені в поясненнях, що надходили до суду раніше.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 18.10.2022 року клопотання представника відповідача - адвоката Попка О.М. про зупинення провадження у справі та звернення до первинної профспілкової організації Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України - задоволено.
Звернуто до первинної профспілкової організації працівників Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України в складі Львівської регіональної профспілкової організації працівників Національної Академії наук України (голова Колб Наталія Михайлівна, адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4) щодо розгляду питання про дачу згоди/відмову у дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України в порядку п. 4 ст.40 КЗпП України.
До одержання рішення профспілкової організації розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - зупинено.
24.11.2022 року на адресу суду скеровано витяг з протоколу №6 від 08.11.2022 року засідання профкому та дирекції Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 28.11.2022 року провадження у цивільній справі - поновлено.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 16.12.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Медика Олега Івановича про витребування доказів - задоволено.
Зобов'язано Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України надати Франківському районному суду м. Львова (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69) документи.
У зв'язку із відрахуванням 06 січня 2023 року зі штату Франківського районного суду м. Львова судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевої Христини Володимирівни у зв'язку з закінчення строку її відрядження до Франківського районного суду м. Львова (наказ№1/к від 06.01.2023року) на виконання рішення зборів суддів №1від 16.01.2023року та на підставі акту приймання-передавання справ та документів від 09.01.2023 року, на підставі розпорядження керівника апарату №744/Р від 29.03.2023 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 29.03.2023 року матеріали цивільної справи №465/5379/20 передані в провадження судді Мартьяновій С.М.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 16.05.2023 року прийнято до розгляду цивільну справу .
Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 29.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 07.08.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Медика Олега Івановича про витребування доказів задоволено частково.
Зобов'язано Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України надати Франківському районному суду м. Львова (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69) інформацію та відповідні підтверджуючі копії документів (при наявності) про те, чи застосовувалися до працівника Інституту українознавства ім. Крип'якевича НАН України ОСОБА_3 заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за весь час його роботи на різних посадах в Інституті українознавства ім. Крип'якевича.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням наданих доказів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити, а також зазначив, що наказ про припинення карантину і дистанційної форми роботи установи, в якій працював позивач, персонально не доведено до ОСОБА_3 та не ознайомлено з наказом. Позивач належно виконував свої трудові обов'язки. Об'єм довіреної науково-дослідницької роботи було виконано у повному обсязі. Особливістю роботи працівників Інституту українознавства як науковців є їх пошуковий режим, часто поза межами приміщення інституту та носить дистанційних характер, що абсолютно не впливає на результативність праці. Таким чином, відсутність позивача на роботі у дні зазначені в наказу про звільнення не була свідомо умисною, а пов'язаною із піклуванням про своє здоров'я та здоров'я співробітників.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки такі є безпідставними. Станом на 14.07.2020 у відповідача дійсно відсутні підтвердження повідомлення ОСОБА_3 його безпосереднім керівником про припинення дистанційного режиму. Проте, 16.07.2020 року позивачу усно було повідомлено в присутності осіб та доведено до його відома про припинення дистанційного режиму роботи. Усі акти які було складені після того як ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про режим роботи. ОСОБА_3 періодично з'являвся на роботі, що також свідчить про його обізнаність про припинення дистанційного режиму роботи.
Третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції в судове засідання не з'явилась, в свої поясненнях просило суд розглядати справу без участі її представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши докази у їх сукупності та кожний доказ окремо дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач працював на посаді старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України. (т.1 а.с.9-11)
Згідно з Наказом №35-к від 16.03.2020 року в інституті українознавства імені І. Крип'якевича НАН України встановлено дистанційний режим праці. (т.2 а.с.79-82)
Відповідно до Наказів №37-к від 26.03.2020 року, №40-к від 23.04.2020 року, №53-к від 22.06.2020 року продовжено дистанційний режим праці, зокрема до 31 липня 2020 року. (т.2 а.с.84-87, т. 2 а.с. 88-91, т. 2 а.с. 92-95)
Наказом від 07.07.2020 року №60-к внесено зміни до наказу №53-к від 22.06.2020 року і відновлено звичайний режим роботи, а саме у пунктах 1,2,3,4,5,6,7 цифри і слово «31 липня» замінено на цифри і слово «10 липня». Від 13 липня 2020р. в Інституті відновлено звичайний режим роботи згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку. (т.1 а.с.170-171)
З вищевказаним Наказом ознайомлено всіх керівників відділів, в тому числі і керівника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» ОСОБА_8 .
Наказом №70-к від 24.07.2020 року звільнено ОСОБА_3 днем 24 липня 2020 року з посади старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної Академії наук України за прогули 3-ьох робочих днів без поважних причин згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України.
Бухгалтерії Інституту провести повний розрахунок ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства.
З метою дотримання строків проведення розрахунку ОСОБА_3 у відповідності до статті 16 КЗпП України врахувати, що на день звільнення 24 липня 2020 року ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці, що підтверджується Доповідною запискою ОСОБА_5 від 24.07.2020 року та Актом №10 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 від 24.07.2020. (т.1 а.с.12-13)
У листі Головного управління держпраці у Львівській області від 23.07.2020 року №9866/4/14-04 вказано, що під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією надано, зокрема, наказ від 22.06.2020 №53-к «Про продовження дистанційного режиму праці», згідно якого позивачу з 23.06.2020 до 31.07.2020 встановлено дистанційний режим праці за індивідуальним планом, підпис позивача про ознайомлення відсутній; Наказ від 07.07.2020 №60-к «Про внесення змін до наказу від 22.06.2020 №53-к і відновлення звичайного режиму праці в Інституті», п.1 якого викладено в наступній редакції: у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 цифри і слово «31 липня» замінити цифрами і словом «10 липня». У пункті 2 даного наказу зазначено, що від 13 липня 2020 року в Інституті відновити звичайний режим роботи згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою видання наказу від 07.07.2020 №60-к слугувала Постанова КМУ від 17.06.2020 №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», розпорядження Президії НАН України від 22.06.2020 «Про внесення змін до карантинних заходів». З Наказом ознайомлено начальників відділів, в тому числі і начальника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», у якому працює позивач. (т.1 а.с.16-17, 21)
Відповідно до листа Головного управління держпраці у Львівській області від 29.09.2020 №14208/4/14-04 повідомлено, зокрема, наступне, а саме в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що згідно з наказом від 24.07.2020 №70-к позивача звільнено з роботи з 24.07.2020 за ч.4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).
При дослідженні наданого адміністрацією Інституту наказу №70-к від 24.09.2020 встановлено, що стосовно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнити з роботи з 24.07.2020 , що не суперечить вимогам ст. 147 КЗпП України.
Адміністрацією Інституту надано акти від 17.07.2020 №5, від 20.07 2020 №6, від 22.07.2020 №8 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 упродовж усього дня без попередження відсутності та без поважних причин з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. 17, 20, 22 липня 2020 року.
З наданого адміністрацією Інституту табелю обліку робочого часу за липень 2020 року встановлено, що в графі про відмітки явки чи неявки за числами місяця - 17, 20, 24 навпроти прізвища позивача проставлено «нз» (згідно умовних позначень «нз» - неявки з нез'ясованих причин).
Адміністрацією Інституту надано Акт №7 від 21.07.2020 та акт №9 від 23.07.2020, у яких зазначено, що ОСОБА_3 від пояснень щодо причин відсутності на роботі відмовився, жодних виправдних документів не надав. (т.1 а.с.70-71)
21.07.2020 року позивачем надано письмові пояснення стосовно його відсутності на роботі 14.07.2020 року, в яких останнім, зокрема, вказано, що на письмову вимогу директора Інституту, яка вручена позивачу 16.07.2020 року, заявив про те, що його ніхто не проінформував про скасування карантину в Інституті. Також позивач просив надати йому копії наказів про початок та про завершення карантину. (т.1 а.с.167-168)
Директором ОСОБА_9 . Соляром на лист позивача від 21.07.2020 року повідомлено, що відповідно до Наказу директора Інституту №60-к від 07.07.2020 року завідувач відділу «Центр дослідження україно-польських відносин» був зобов'язаний проінформувати ОСОБА_3 про відновлення звичного режиму роботи Інституту із 13.07.2023 р. А також додано для позивача наказ №16 від 16.03.2020 р. та наказ №60-к від 07.07.2020 р.(т.1 а.с.169)
08.11.2022 року проведено засідання профкому та дирекції Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України на якому розглядалося питання щодо надання ППО Інституту згоди/відмови у наданні згоди на звільнення з посади с.н.с. Інституту ОСОБА_3 . За результатами голосування прийнято одноголосне рішення та ухвалено дати згоду на звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника Інституту, що підтверджується Витягом з протоколу №6 від 08.11.2022 року. (т.1 а.с.207-209)
Позивач на засідання профкому Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України щодо розгляду питання про дачу згоди/відмови на його звільнення з посади не з'явився, проте повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим відправленням на його адресу. (т.1 а.с.210)
В листі Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України від 15.08.2020 року зазначено, що ОСОБА_3 протягом роботи в даному інституті не отримував дисциплінарних стягнень у вигляді догани, виключно - усні зауваження.
Також повідомлено, що Профспілковий комітет даного Інституту на засідання 25 червня 2020 року розглянув питання «Про моральний клімат в колективі Інституту у зв'язку з публічними заявами ОСОБА_3 ». За результатами проведеного таємного голосування («за» - 4, «проти» - немає, «утрималися» - 1), профспілковий комітет Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України дав згоду на звільнення ОСОБА_3 та рекомендував директору Інституту розглянути питання про розірвання трудового договору з ним.
На засіданні Вченої ради Інституту 25 червня 2020 року розглядалося питання «Про розірвання трудового договору із старшим науковим співробітником відділу «Центр дослідження україно-польських відносин», доктором історичних наук І.П. Чорноволом». за результатами таємного голосування («за» - 13, «проти» - 2, «утрималися» - 2) ухвалено рекомендувати директорові Інституту розірвати трудовий договір старшим науковим співробітником відділу «Центр дослідження україно-польських відносин», доктором історичних наук І.П. Чорноволом.
Директором Інституту було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 лише після встановлення численних фактів порушень трудової дисципліни, а саме безпідставної відсутності на робочому місці. (т.2 а.с.52)
Вищевказані відомості у листі від 15.08.2020 року також підтверджуються Витягом з протоколу засідання Вченої ради №5 від 25.06.2020 року та листом профспілкового комітету Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України від 26.06.2020 року, який направлено директорові Інституту. (т.2 а.с.55,56)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за допомогою засобі електронної електронного зв'язку, а саме на його електрону пошту від Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 16.06.2020 надійшов лист - прохання, в якому вказано, про необхідність терміново повернути трудову книжку у відділ кадрів у зв'язку з проведенням звірки. Також зазначено про необхідність підписати свою посадову інструкцію і подати графік роботи (січень-червень 2020) (т.2 а.с.57)
09.07.2020 року від ОСОБА_8 , за допомогою електронної пошти, надійшов лист, яким проінформовано в.о. директора Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Т.О. Ястремській про те, що старший науковий співробітник Центру доктор історичних наук І.П. Чорновол завчасно подав плановий текст (2,0 др. арк.) до колективної праці за плановою держбюджетною темою. Водночас, не підписав низку службових документів (графік виходу на роботу, посадову інструкцію) у зв'язку з судовим позовом. (т.2 а.с.58)
14.07.2020 року комісією з трудової дисципліни складено акт №4 про те, що старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», доктор історичних наук І.П. Чорновол був відсутній на роботі з 09:00 год. до 12:00 год. (т.2 а.с.59)
16.07.2020 року директором Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України складено повідомлення-вимогу на ім'я ст. наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» ОСОБА_3 з проханням надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці 14.07.2020 року та додати підтверджуючі документи, а також надати індивідуальні графіки роботи за 1-ше та 2-ге півріччя 2020 року.
Окрім того, в даному повідомленні-вимозі повідомлено ОСОБА_3 , що згідно Наказу №60-к від 07.07.2020 «Про внесення змін до Наказу №53-к від 22.06.2020 року і відновлення звичайного режиму праці в Інституті», від 13.07.2020 року відновлено звичайний режим праці згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Керівник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» ОСОБА_8 повідомив, що довів зміст наказу №60-к від 07.07.2020 року завчасно до всіх співробітників відділу.
Згідно наказу №1-к від 02.01.2020 року, усім працівникам інституту встановлено режим роботи неповного робочого дня ( ОСОБА_3 - 50% від посадового окладу).
Проте, від ОСОБА_3 досі не поступили індивідуальні графіки роботи на 1-ше півріччя 2020 року. (т.2 а.с.60)
Вищевказане повідомлення-вимогу ОСОБА_3 отримати відмовився, а також відмовився від надання пояснень, що засвідчено підписами трьох свідків, а також вказано, що 16.07.2020 року о 11 год. 50 хв. дане повідомлення-вимога була зачитана вголос ОСОБА_3 в кабінеті 404 Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.
В матеріалах справи міститься посадова інструкція старшого наукового співробітника, яка затверджена 26.12.2018 року, та відповідно до якої старший науковий співробітник зобов'язаний щорічно складати, затверджувати в установленому порядку індивідуальний план роботи старшого наукового співробітника, що містить у тому числі зобов'язання щодо його творчого доробку на поточний рік, та звітувати за підсумками своєї діяльності перед колективом структурного підрозділу, у складі якого працює, та перед керівником наукової теми. (п. 2.8 Інструкції)
П. 2.14 Інструкції встановлено, що старший науковий співробітник може працювати на умовах ненормованого робочого часу, що визначається його безпосереднім керівником.
Старший науковий співробітник несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту. За не виконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів Інституту та законних розпоряджень директора Інститут. (п. 4.2, п. 4.3 Інструкції) (т.1 а.с. 26-29, т. 2 а.с. 61-64)
16.07.2020 року складено акт №5 про те, що 16.07.2020 року старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», д.і.н. І.П. Чорновол відмовився дати письмові пояснення щодо не підписання посадової інструкції старшого наукового співробітника. (т.2 а.с.65)
Окрім того, 16.02.2020 року складено акт №6, про те, що старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», д.і.н. І.П. Чорновол відмовився дати письмові пояснення щодо ненадання індивідуального графіку роботи у липні 2020 р. (т.2 а.с.66)
17.07.2020 та 20.07.2020 ОСОБА_4 на ім'я директора Інституту складено доповідні записки, про те, що старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», ОСОБА_3 не вийшов на роботу та не попередив про свою відсутність. (т.2 а.с.67, т. 2 а.с.69)
Комісією з трудової дисципліни 17.07.2020 року складено акт №5 та 20.07.2020 складено акт №6 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 на робочому місця упродовж усього дня без попередження відсутності та без поважних причин від 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. (т. 2 а.с.68, т. 2 а.с.71)
20.07.2020 року ОСОБА_4 на ім'я директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України ОСОБА_6 подано службове подання про систематичне невиконання розпорядчих документів керівних органів Інституту українознавства старшим науковим співробітником відділу «Центр дослідження україно-польських відносин», д.і.н. І.П. Чорноволом та просив оголосити йому догану. (т.2 а.с.71)
З акту №7 від 21.07.2020 року «Про відмову надати пояснення щодо відсутності на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 » вбачається, зокрема, що ОСОБА_3 з'явився у приміщення Інституту 21 липня 2020 року о 09 год. 45 хв. Членами комісії, які підписались нижче, йому було вручено письмове повідомлення від 21.07.2020 року, в якому запропоновано надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 17.07.2020 та 20.07.2020 року, а також будь-які документи з яких можна встановити причину тривалої відсутності.
ОСОБА_3 від пояснень щодо причин відсутності на роботі відмовився, жодних виправдних документів не надав. Натомість поводив себе зухвало, наголошуючи на відсутність будь-якої відповідальності за свої дії та за грубі порушення трудової дисципліни.
Від надання розписки про отримання письмового повідомлення від 21.07.2020 року щодо надання письмових пояснень про причини відсутності на роботі у зазначений вище час ОСОБА_3 також відмовився. (т.2 а.с. 72)
У заяві від 21.07.2020 року ОСОБА_3 вказано, що у відповідь на письмову вимогу дати пояснення з приводу його відсутності в інституті 14 липня 2020 р. вручену йому 16 липня 2020 р., та заявив, що його ніхто не інформував про скасування карантину в інституті. Оголошення про завершення карантину відсутнє на дошці наказів дирекції досі. (т.1 а.с.167, т.2 а.с. 73)
22.07.2020 ОСОБА_5 на ім'я директора Інституту складено доповідну записку, про те, що старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», ОСОБА_3 не вийшов на роботу та не попередив про свою відсутність. (т.2 а.с.74)
Комісією з трудової дисципліни 22.07.2020 року складено акт №8 про відсутність на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 на робочому місця упродовж усього дня без попередження відсутності та без поважних причин від 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. (т. 2 а.с. 75)
З акту №9 від 23.07.2020 року «Про відмову надати пояснення щодо відсутності на роботі старшого наукового співробітника ОСОБА_3 » вбачається, зокрема, що ОСОБА_3 з'явився у приміщення Інституту 23 липня 2020 року о 09 год. 25 хв. Членами комісії, а також присутніми ( ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ), що підписались нижче, йому було вручено письмове повідомлення від 23.07.2020 року, в якому запропоновано надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 22.07.2020, а також будь-які документи з яких можна встановити причину тривалої відсутності.
ОСОБА_3 від пояснень щодо причин відсутності на роботі відмовився, жодних виправдних документів не надав.
Від надання розписки про отримання письмового повідомлення від 22.07.2020 року щодо надання письмових пояснень про причини відсутності на роботі у зазначений вище час ОСОБА_3 також відмовився. (т.2 а.с. 76)
24.07.2020 ОСОБА_5 на ім'я директора Інституту складено доповідну записку, про те, що старший науковий співробітник відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», ОСОБА_3 відсутній на робочому місці від 09:00 год. до 14: 00 год. (т.2 а.с.74)
З акту №10 від 24.07.2020 року вбачається, що д.і.н. ОСОБА_3 був відсутній на роботі з 09:00 год. до 17:45 год. (т.2 а.с.78)
Згідно табелю обліку робочого часу за липень місяць 2020 року ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці 17.07.2020, 20.07.2020, 22.07.2020 та 24.07.2020 року. Під даними числами проставлена позначка «нз». (т. 2 а.с. 100)
З позивачем проведено розрахунок за липень 2020 року, що підтверджується інформаційною довідкою про суми нарахованої заробітної плати. (т.2 а.с. 101)
В судовому засіданні 18.12.2023 були допитані свідки ОСОБА_11 , яка надала пояснення суду, що вона працює в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, вона підписувала як свідок повідомлення про те, що позивач мав надати письмові пояснення стосовно не з'явлення його на роботі, графік перебування його на роботі. Також пояснила, що дистанційний режим роботи вводився у березні 2020 року, а у липні 2020 було його скасовано. Про зміну режиму роботи повідомлено завідувачів відділів, які в свою чергу інформують працівників за допомогою електронних засобів зв'язку. 16.07.2020 року ОСОБА_3 відмовився підписати повідомлення, що він його отримав. В повідомленні йшла мова про те, що просили його в письмовій формі пояснити чому він не був присутнім на роботі, та надати графік індивідуальної роботи. В даному повідомленні вказано номер наказу директора, час від коли припинилась дія дистанційної форми праці і запроваджено очну безпосередню працю в Інституті. Повідомлення було зачитано в голос ОСОБА_3 в приміщені інституту, за адресою Козельницька, 4, на 4 поверсі. ОСОБА_11 є членом профкому з 2018 року, а на сьогоднішній день його очолює. За період її роботи двічі були в провадженні профкому на розгляді звернення відносно ОСОБА_3 . Перше було в літку 2020 року на прохання, зокрема, директора ОСОБА_6 та інших які зверталися із проханням дати оцінку поведінці ОСОБА_3 та чи можна розірвати з ним трудові відносини, оскільки є гострий конфлікт з директором та керівником відділу. ОСОБА_3 на засідання не з'явився (і дистанційно і безпосередньо), засуджено стиль поведінки позивача і рекомендовано директору розглянути питання про можливе розірвання трудових відносин. Звільнений не був. Вдруге було засідання профкому в листопаді 2022 року на запит суду, на якому підтримали та надали згоду щодо звільнення ОСОБА_3 позивач повідомлявся листом із рекомендованим повідомленням, але не з'явився на засідання. Рішення профкому не оскаржувалось.
Також в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4 , який вказав, що він працює десять років на посаді старшого секретаря вченої ради Інституту. В Інституті була запроваджена дистанційна форма у березні 2020 року та завершена 13.07.2020 року. Припинення дистанційної форми доводилась до працівників через електрону пошту завідувачами відділів. Кабінет ОСОБА_3 знаходиться по діагоналі з кабінетом свідка. На позивача були складені доповідні записки на передодні звільнення за попередні три дні, які підписанні свідком та доведені до відома дирекції. В червні 2020 року вже розглядалося питання про поведінку позивача. 16.07.2020 року ОСОБА_3 вручені документи з проханням пояснити причини відсутності на роботі, а також прохання розписатися в посадовій інструкції, проте у повідомленні та в інструкції останній відмовився розписатися. В повідомленні, яке вручалось позивачу було вказано про припинення дистанційного режиму. ОСОБА_3 постійно створював конфлікти у колективі, відмовлявся підписувати документи, виконувати план навантаження. З 2014-2015 років систематично не розписувався практично в жодному наказі Інституту. Керівництво та адміністрація робили усні зауваження позивачу. Виконання індивідуальної роботи не стосується планового навантаження, яке не виконувалось позивачем. 16.07.2020 року при спробі комунікувати з позивачем всі документи були порвані та викинуті. 21.07.2020 та 23.07.2020 документи були надіслані позивачу поштою.
Частиною 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII. Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Відповідно до частини 1 статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст.21 КЗпП України (в ред. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Статтею 36 КЗпП України (в ред. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41)
Пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України (в ред. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням та здійснюється з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Прогулом вважається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, в тому числі залишення роботи до закінчення строку трудового договору (пункт 24 постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Пунктом 22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 (надалі також - Постанова № 9) передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами З, 4. 7, 8 ст.40 п.І ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Виходячи з цих роз'яснень Верховного суду України поважними причинами варто визнавати такі причини, що виключають вину працівника. При такому розумінні поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України не суперечить п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул - це різновид такого порушення) за наявності вини працівника. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров'я. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу. Тобто загальним критерієм вини працівника в здійсненні прогулу є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 459/2618/17 причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо з'явленню перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунені самим працівником. Зокрема, до них належать до яких відносяться:
- пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
- аварії або простій на транспорті;
- виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, які постраждали від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху);
- догляд за членом сім'ї. який несподівано захворів;
- відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
- відсутність за станом здоров'я.
При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, але й довідкою медичної установи, показаннями свідків або іншими доказами (ухвала ВСУ від 31.10.2002 р. у справі № 6-10006кс02).
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Відповідна правова позиція викладена також Верховним Судом у справах №761/39962/16-ц від 11.07.2019 року; №302/836/17 від 14.01.2019 року.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі, з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-2801цс15.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Саме з'ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Отже, враховуючи вищевикладене, з урахуванням доказів які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено винну поведінку старшого наукового співробітника відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин», ОСОБА_3 , яка призвела до негативних наслідків, а саме звільнення останнього у зв'язку з прогулами трьох робочих днів без поважних причин.
На поважність причин відсутності на роботі позивач посилався на те, що йому не було відомо про вихід з дистанційного режиму праці, проте, це спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а також сам позивач зазначає в своїй заяві від 21.07.2020 (т.1 а.с. 167, т.2 а.с. 73) про те, що 16.07.2020 року йому вручено письмову вимогу, яка була досліджена судом, та в якій повідомлено про Наказ №60-к від 07.07.2020 «Про внесення змін до Наказу №53-к від 22.06.2020 року і відновлення звичайного режиму праці в Інституті», від 13.07.2020 року відновлено звичайний режим праці згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Будь-яких інших причин поважності відсутності на роботі трьох робочих днів позивачем не вказується, та належних та допустимих доказів поважності відсутності на робочому місці трьох днів суду надано не було.
Окрім того, директором Інституту на вимогу ОСОБА_3 у своїй заяві від 21.07.2020 (вх. №55/10-01) було направлено наказ №16 від 16.03.2020 та наказ №60-к від 07.07.2020 року. (т.1 а.с.169)
А отже, твердження позивача, що він, після 16.07.2020 року, не був обізнаний про зміну режиму праці спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також, первинною профспілковою організацією Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України надано згоду на звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника Інституту.
Відповідач намагався отримати від позивача письмові пояснення щодо причин поважності його відсутності на робочому місці, проте останнім такі пояснення надано не були, у зв'язку з чим відповідачем складалися акти про відмову від дачі таких пояснень.
З табелю обліку робочого часу за липень місяць 2020 року (т. 2 а.с. 100) вбачається, що ОСОБА_3 був присутнім на робочому місці вибірково, зокрема починаючи з 13.07.2020 року, тобто з часу коли скасовано дистанційний режим роботи. Позивач не попередивши свого безпосереднього керівника, не вийшов на роботу, тобто був відсутній на робочому місці. У дні відсутності ОСОБА_3 на робочому місці у табелі проставлена позначка «нз», тобто неявка з нез'ясованих причин.
Наявність в матеріалах справи подяки ОСОБА_12 , яка видана директором Київського офісу Інституту Міжнародної Освіти Програми імені Фулбрайта в Україні, та почесної відзнаки Львівської обласної ради «100-річчя від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки» якою нагороджено ОСОБА_3 у 2018 році не можуть надавати законних підстав позивачу систематично порушувати трудову дисципліну.
Окрім того, позивач вважає, що він є викривачем в розумінні ЗУ «Про запобігання корупції», а тому з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет.
Відповідно до абз. 20 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Згідно ч.1 ст. 534 ЗУ «Про запобігання корупції» викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Отже, аналізуючи викладене, суд не може погодитися з таким твердженням позивача, оскільки відповідно до пояснень НАЗК до останнього не надходило повідомлень про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненнями позивача, також не додано витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які підтверджували б вчинення корупційного правопорушення, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність, за зверненнями позивача, а отже неможливо зробити висновок, що позивач є викривачем.
Окрім того, в листі УСР у Львівській області ДСР Національної поліції України від 21.08.2020 року (т.1 а.с.65) вказано, що зібраними матеріалами, порушень вимог ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції в частині декларування майна в діях ОСОБА_6 не встановлено, розгляд матеріалів припинено.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказах, судом не встановлено, що позивач мав імунітет викривача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП є цілком обґрунтованим та законним, у зв'язку із чим, наказ № 70-к від 24 липня 2020 року, є таким, що виданий з дотриманням норм чинного законодавства України, оскільки встановлено, що позивач, без поважних причин був відсутній на робочому місці три робочі дні, будь-яких пояснень щодо поважності причин відсутності не надав, що є достатньою підставою для його звільнення.
У зв'язку з тим, що судом не було встановлено підстав для скасування наказу про звільнення позивача з займаної ним посади, то суд не знаходить підстав і для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо стягнення на користь позивача судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича Національної Академії наук України, ЄДРПОУ 03534498, місцезнаходження за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національне агентство з питань запобігання корупції, ЄДРПОУ 40381452, місцезнаходження за адресою: 01103, м. Київ, б-р. Дружби народів, 28.
Повний текст рішення складено 05.01.2024 року.
Суддя Мартьянова С.М.