Справа №463/1234/23
Провадження №2-др/463/1/24
УХВАЛА
04 січня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Косопуд М.В.,
представник відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Подоляка Богдана Романовича про ухвалення додаткового рішення у формі ухвали по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, -
встановив:
в провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року позов залишено без розгляду.
До Личаківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Подоляка Богдана Романовича про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Заяву мотивує тим, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності - залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник відповідача просив стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу на користь відповідача, посилаючись на, те що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладання ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень.
В судовому засіданні представник відповідача подану заяву підтримав з наведених у ній мотивів, просить таку задоволити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду заяви була повідомлена належним чином, клопотання про відкладення, зменшення розміру судових витрат та письмових заперечень не подала. Крім цього копія заяви про стягнення судових витрат була скерована відповідачем на адресу позивачки, що підтверджується долученими до справи документами.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 09.05.2023 року між адвокатом Подоляком Богданом Романовичем та ОСОБА_2 був укладений про надання правової допомоги та долучено додаток до договору про надання правової допомоги у якому зазначено розмір гонорару адвоката у сумі 10000 гривень.
Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 712/15541/18 визначив правовий висновок, що Відмовляючи у компенсації відповідачеві судових витрат, понесених нею у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, апеляційний суд виснував, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу потрібно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Водночас у цій справі суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не встановивши фактів зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, здійснив розподіл судових витрат між сторонами.
Встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень; подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату судової експертизи та професійної правничої допомоги згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Враховуючи вимоги законодавства, правові позиції Верховного Суду, обставини справи та надані докази, а також відсутність клопотання зі сторони позивача про зменшення розміру заявленої вимоги, суд вважає, що заява про компенсацію витрат відповідача на правничу допомогу підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.137, 141, 142, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Подоляка Богдана Романовича про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвала суду у відповідності до ст.261 ЦПК України набирає законної сили негайно після її проголошення суддею. Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.
Суддя Г.Б. Жовнір