Справа № 308/9339/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в режимі відеоконференції з з Новоушицьким районним судом Хмельницької області кримінальне провадження № 62022140160000097, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) гранатометника 1 гірсько - піхотного відділення 3 гірсько - піхотної роти вказаної військової частини, солдата, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією 02.05.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 03.11.2015 № 228, солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду гранатометника 1 гірсько-піхотного відділення 3 гірсько-піхотного взводу 2 гірсько-піхотної роти.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, з моменту оголошення рішення про мобілізацію в Україні настає особливий період.
За ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діють умови особливого періоду.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного військовослужбовця захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Під час проходження військової служби, відповідно до ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 під час несення військової служби зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків.
Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), займаючи посаду гранатометника 1 гірсько-піхотного відділення 3 гірсько-піхотного взводу 2 гірсько-піхотної роти вказаної військової частини, під час дії особливого періоду, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 10.02.2016 о 09 год. 00 хв. до розташування військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) не з'явився без поважних причин та був відсутній на військовій службі по 03.07.2016, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), займаючи посаду гранатометника 1 гірсько-піхотного відділення 3 гірсько-піхотного взводу 2 гірсько-піхотної роти вказаної військової частини, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від проходження військової служби, під час дії особливого періоду, 10.02.2016 о 09 год. 00 хв. до розташування військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) нез'явився без поважних причин та був відсутній на військовій службі по 03.07.2016, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, тобто нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчиненого ним злочину.
При цьому показав, що його відпустили у відпустку. Він захворів на отит. Звернувся в госпіталь м. Хмельницького, де провів 1,5 місяців. Командира повідомив по телефону з госпіталя. У подальшому приїхав додому. Через кілька днів до нього приїхали з воєнкомату, забрали на місяць на полігон. Після цього знаходився вдома. Ніхто за ним не приїжджав. У нього пухнули ноги. Лікарі пояснювали це перевантаженням. 03 липня 2016 року був демобілізований на підставі Закону України "Про мобілізацію". Після лікування на службу так і не з'явився. Додав, що щиро розкаюється та шкодує про вчинене. Просив звільнити його від кримінального покарання на підставі ЗаконуУкраїни "Про аміністію в 2016 році".
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив встановлення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, учасникам судового провадження роз'яснено, що у цьому разі вони позбавлені права оскаржити фактичні обставини даного кримінального провадження в апеляційному порядку.
На підставі доказів, досліджених у ході судового розгляду, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби)
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Визначаючи вид та розмір покарання, яке слід обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , суд врахував особу винного, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, тяжкість вчиненого ним злочину, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та прийшов до висновку за можливе призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що, на думку суду, буде повністю відповідати вимогам ст. 50 КК України, а саме сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобігатиме вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
З приводу клопотання обвинуваченого про його звільення від кримінального покарання на підставі ЗаконуУкраїни "Про аміністію в 2016 році", суд дійшов до такого висновку.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про амністію в 2016 році", постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Разом з цим, на підтвердження зазначених підстав, обвинуваченим ОСОБА_4 не надо жодних доказів того, що він підпадає під дію Закаону України "Про амністію в 2016 році". Прокурор зазначив про відсутність підтверджуючих документів у матеріалах кримінального провадження, що позбавляє суд можливості належним чином перевірити зазначені обставини, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про залишення клопотання без розгляду, що не позбавляє можливості обвинуваченого при наявності підтверджуючих доказів звернутися з таким клопотанням в окремому порядку.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 7-29, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
2. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" залишити без розгляду.
Роз'яснити обвинуваченому, що він має право звернутися до суду з відповідним клопотанням у окремому порядку.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1