Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/7785/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.01.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Надопта А.А.,
секретар судового засідання Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Стасюк Юрій Павлович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилася спадщина, а саме житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позивачка спадщину після смерті матері прийняла на підставі ч.3 ст. п.1 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачкою спадщини після смерті матері, нотаріусом було роз'яснено, що спадщину прийняла не тільки позивачка, але й відповідач, який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також повідомила, що оформити спадщину нотаріальному порядку не видається за можливим, оскільки позивачкою не були представлені правовстановлюючі документи на майно. Проте позивачка із таким роз'ясненням нотаріуса погоджується не повністю, адже її батько (відповідач у справі) на момент смерті матері (спадкодавця) у фактичних шлюбних відносинах з померлою не перебував та проживав з іншою жінкою у АДРЕСА_3 . У зв'язку з ситуацією, яка склалася позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилася, однак її представник адвокат Стасюк Ю.П. подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання також не з'явився, однак подав через канцелярію суду письмову заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутності.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не подавав.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Виноградів Закарпатської області померла мати позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.09.2021 року.
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, а саме житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0097.
Позивачка ОСОБА_4 , донька померлої, спадщину після смерті матері прийняла на підставі ч.3 ст. п.1 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачкою спадщини після смерті матері, нотаріусом було роз'яснено, що спадщину прийняла не тільки позивачка, але й відповідач, який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також повідомила, що оформити спадщину нотаріальному порядку не видається за можливим, оскільки позивачкою не були представлені правовстановлюючі документи на майно.
Проте позивачка із таким роз'ясненням нотаріуса погоджується не повністю, адже її батько (відповідач у справі) на момент смерті матері (спадкодавця) у фактичних шлюбних відносинах з померлою не перебував та проживав з іншою жінкою у АДРЕСА_3 . У зв'язку з ситуацією, яка склалася позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.
Інших спадкоємців, які можуть претендувати на спадкове майно, немає.
Факт належності спадкодавцеві житлового будинку та земельної ділянки підтверджується наступними документами.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (спадкодавцем), прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.1987 року ОСОБА_5 успадкувала ? житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .
Згідно реєстраційного напису на документі про право особистої власності наявна відмітка Виноградівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 20.03.1987 року про реєстрацію 1/2 частини житлового будинку за ОСОБА_5 .
Відповідно до копії договору дарування від 15.01.1988 року ОСОБА_5 отримала у дар 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно реєстраційного напису на документі про право особистої власності наявна відмітка Виноградівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 20.01.1988 року про реєстрацію 1/2 частини житлового будинку за ОСОБА_5 .
Як вбачається з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.04.2006 року земельна ділянка площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0097, такий виданий на ім'я ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ -2100389962023 від 25.08.2023 року, наданого на запит ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0097, на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Відповідно до копії технічного паспорту від 13.09.023 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 (позивачки), рік побудови житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 1960 рік.
Як вбачається з довідки №620 від 26.09.2023 року згідно архівних даних КП «Виоградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_5 : 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, видане Виноградівською райдержнотконторою від 14.03.1987 року № 525; 1/2 частина на підставі договору дарування, виданого Виноградівською райдержнотконторою від 15.01.1988 року за реєстровим № 136.
У відповідності до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (кожна особа має право впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно визначення поняття спадкування у ч.1 ЦК України, таким є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч.1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
У п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ№ 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку.
У той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328, ст. 392 ЦКУкраїни).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивачка в порядку спадкування за законом успадкувала житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0097, і які згідно положень закону належать їй з часу відкриття спадщини, і яка не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
За таких встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачкою ОСОБА_1 на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок (загальною корисною площею 56,9 кв.м, в тому числі житловою 32,9 кв.м) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0725 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0097 (Державний акт від 28.04.2006 ЗК 012781), у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта