Справа № 298/2229/23
Номер провадження 1-кс/298/321/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року смт. Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Великий Березний Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42023072030000065 від 24 квітня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023072030000065 від 24 квітня 2023 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування з'ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою та разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розробили злочинну схему, відповідно до якої вони підводять до встановленого місця неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду надають поради та вказівки, зокрема вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають їм грошову винагороду.
Так, 30.05.2023 через своїх знайомих громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , приїхав до м.Ужгород Закарпатської області, де зустрівся з особою на ім'я ОСОБА_7 , який мав допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.
Так, реалізовуючи свій злочинний план, виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_7 зв'язався із ОСОБА_9 за телефоном НОМЕР_1 та повідомив, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до Словацької Республіки і за вказані дії ОСОБА_7 висунув вимогу про надання грошової винагороди у розмірі 3000 доларів США, на що ОСОБА_9 погодився.
06.06.2023 ОСОБА_9 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 має приїхати з м. Ужгорода до с. Вишка Ужгородського району та зупинитись на 2-3 дні у заздалегідь заброньованому ОСОБА_7 готелі «МайФай» з метою очікування для подальшого переправлення через державний кордон України.
В подальшому, на виконання вказаної схеми 06.06.2023 близько 17.00 годин ОСОБА_9 , який вже на той час діяв під контролем правоохоронних органів, сів до заздалегідь обумовленого транспортного засобу марки «Фольксваген Пассат», д.н.з. НОМЕР_2 , темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на виконання вказаної злочинної схеми надав вказівки і поради як той повинен поводитися під час того, якщо їх зупинять на контрольованому пості по маршруту руху до готелю «МайФай» в с.Вишка Ужгородського району. Прибувши в с. Вишка, ОСОБА_9 провів в готелі один день, де він також познайомився з особою на ім'я ОСОБА_10 , який знаходився у вказаному готелі також з метою незаконного переправлення через Державний кордон України.
07.06.2023 близько 21:00 год. ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_7 , де відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль, здійснив ОСОБА_9 та особі на ім'я ОСОБА_10 інструктаж, надав вказівки і поради як ті повинні поводитися під час здійснення їх незаконного переправлення через державний кордон, повідомив, що таке переправлення буде здійснене того ж дня 07.06.2023 та наказав ОСОБА_9 надати грошові кошти в сумі 110500 (сто десять тисяч п'ятсот) грн., на що ОСОБА_9 надав ОСОБА_7 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 110500 гривень.
В подальшому, 07.06.2023 близько 21:00 год. ОСОБА_7 , діючи умисно, виконуючи відведену йому роль у злочинній змові з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , надав вказівку ОСОБА_9 та особі на ім'я ОСОБА_10 вийти з готелю та сісти до автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. НОМЕР_2 , темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , який вже очікував на них та мав доставити по території Ужгородського району до заздалегідь обумовленого місця, а саме: до лісового масиву з метою подальшого незаконного переправлення через Державний кордон.
Після цього, рухаючись близько 2 годин на вищевказаному транспортному засобі, ОСОБА_9 та особа на ім'я ОСОБА_10 були доставлені на околиці с.Завосино Ужгородського району, де в подальшому продовжили рух пішки гірсько-лісистою місцевістю в напрямку державного кордону України з Словацькою Республікою, який тривав близько 3 годин у супроводі ОСОБА_8 , який виконував відведену йому роль провідника та невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особою, які під час руху гірсько-лісистою місцевістю надавали ОСОБА_9 та особі на ім'я ОСОБА_10 поради та вказівки як діяти. Продовжуючи рух в напрямку до кордону із Словацькою Республікою, ОСОБА_8 довів лісистою місцевістю ОСОБА_9 та особу на ім'я ОСОБА_10 до огорожі з колючого дроту, де відхиливши її надали вказівку пролізти через огорожу, де в подальшому приблизно через 15 хвилин ОСОБА_9 було затримано працівниками Державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння порадами, вказівками, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Окрім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам- військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування з'ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_7 за попередньою змовою та разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розробили злочинну схему, відповідно до якої вони підводять до встановленого місця неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду надають поради та вказівки, зокрема вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають їм грошову винагороду.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час через своїх знайомих громадянин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дізнався про особу на ім'я ОСОБА_7 , яка може допомогти останньому незаконно перетнути Державний кордон України поза пунктами пропуску.
Так, реалізовуючи свій злочинний план, виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_7 зв'язався із ОСОБА_11 за телефоном НОМЕР_1 та повідомив, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до Словацької Республіки і за вказані дії ОСОБА_7 висунув вимогу про надання грошової винагороди у розмірі 3000 доларів США, на що ОСОБА_11 погодився.
26.06.2023 о 10.00 годин ОСОБА_11 прибув на залізний вокзал в м.Ужгород, після чого за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 має приїхати з м.Ужгорода до с.Вишка Ужгородського району та зупинитись у заздалегідь заброньованому ОСОБА_7 невстановленому досудовим розслідуванням готелі з метою очікування для подальшого переправлення через державний кордон України.
В подальшому, на виконання вказаної схеми 26.06.2023 близько 10.00 години ОСОБА_11 , який вже на той час діяв під контролем правоохоронних органів, сів до заздалегідь обумовленого транспортного засобу марки «Фольксваген Пассат», д.н.з. « НОМЕР_2 », темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на виконання вказаної злочинної схеми надав вказівки і поради як той повинен поводитися під час того, якщо їх зупинять на контрольованому пості по маршруту руху до невстановленого готелю в с. Вишка Ужгородського району. Прибувши в с. Вишка, ОСОБА_9 провів в готелі один день, де він також познайомився з особою на ім'я ОСОБА_10 , який знаходився у вказаному готелі також з метою незаконного переправлення через Державний кордон України.
26.06.2023 близько 18:00 год. ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_7 , де відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль, провів ОСОБА_11 та особі на ім'я ОСОБА_12 інструктаж, надав вказівки і поради як ті повинні поводитися під час здійснення їх незаконного переправлення через Державний кордон України, повідомив, що таке переправлення будездійснене того ж дня 26.06.2023 та наказав ОСОБА_13 надати грошові кошти в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) Доларів США, на що ОСОБА_13 надав ОСОБА_7 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) Доларів США.
В подальшому, 26.06.2023 близько 21:50 год. ОСОБА_7 , діючи умисно, виконуючи відведену йому роль у злочинній змові з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , надав вказівку ОСОБА_13 та особі на ім'я ОСОБА_12 вийти з готелю та сісти до автомобіля «Фольксваген Пассат», д.н.з. НОМЕР_2 , темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , який вже очікував на них та мав доставити по території Ужгородського району до заздалегідь обумовленого місця, а саме до лісового масиву з метою подальшого незаконного переправлення через Державний кордон.
Після цього, рухаючись близько одної години на вищевказаному транспортному засобі, ОСОБА_13 та особа на ім'я ОСОБА_12 були доставлені на околиці с. Завосино Ужгородського району, де в подальшому продовжили рух пішки гірсько-лісистою місцевістю в напрямку державного кордону України з Словацькою Республікою, який тривав близько трьох годин у супроводі ОСОБА_8 , який виконував відведену йому роль провідника та невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особою, які під час руху гірсько-лісистою місцевістю надавали ОСОБА_13 та особі на ім'я ОСОБА_12 поради та вказівки як діяти. Продовжуючи рух в напрямку до кордону із Словацькою Республікою, ОСОБА_8 довів лісистою місцевістю ОСОБА_13 та особу на ім'я ОСОБА_12 до огорожі з колючого дроту, де відхиливши її надали вказівку пролізти через огорожу, де в подальшому приблизно через одну годину ОСОБА_13 було затримано працівниками Державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння порадами, вказівками, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, повторно з корисливих мотивів.
Вказується, що 20.12.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наголошується, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину.
Зазначається, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наголошуючи, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вік та стан підозрюваного ОСОБА_4 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, також підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи або навчання.
На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, ризики, на які містяться посилання в клопотанні є обгрунтованими, особа, яка є причетною до незаконного переправлення осіб через державний кордон, може знайти механізм і спосіб подолання державного кордону поза пунктами пропуску, також є коло інших осіб, які можуть бути свідкамив даному кримінальному провадженні. Наголосив на тяжкості та суті кримінального правопорушення, вважав, що підозрюваному ОСОБА_4 слід призначити заставу в розмірі достатньому для забезпечення кримінального провадження. Вважав, що будь-який інший запобіжний захід не взмозі усунути ризики, наведені в клопотанні, з урахуванням того, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків, необгрунтованість підозри. Посилаючись на наявність у підозрюваного ОСОБА_4 місця проживання та реєстрації, те, що останній є неодруженим, непрацюючим, має вроджене захворювання серця, вказуючи на неможливість знаходження підозрюваного в умовах тримання під вартою за станом здоров"я, просив застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись також на те, що відносно ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні вже обрався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який підозрюваним не був порушений.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, висловив заперечення щодо задоволення клопотання слідчого. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на свій незадовільний стан здоров'я та необхідність постійного лікування. Водночас повідомив, що на власному транспортному засобі дійсно здійснював перевезення осіб до готелю в с.Вишка, оскільки працює неофіційно в службі таксі смт.Великий Березний "Смарт", власником якого є ОСОБА_14 , офіційно непрацевлаштований, однак певну частину коштів за перевезення віддає власнику.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42023072030000065 від 24 квітня 2023 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
20 грудня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072030000065 від 24 квітня 2023 року; постанова про залучення до конфіденційного співробітництва від 01.06.2023; протокол повторного допиту свідка ОСОБА_9 від 08.06.2023; протокол прийняття заяви ОСОБА_11 від 01.06.2023; протокол прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 01.06.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 01.06.2023; акт приймання-передачі грошових коштів від 06.06.2023; акт приймання-передачі грошових коштів від 06.06.2023; протокол вручення грошових коштів від 06.06.2023; протокол огляду від 06.06.2023; протокол отримання грошових коштів від 06.06.2023; протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 09.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол пред'явлення речей для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол пред'явлення речей для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол пред'явлення речей для впізнання свідком ОСОБА_9 від 09.06.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 16.06.2023; протокол пред'явлення речей для впізнання свідком ОСОБА_11 від 29.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_11 від 29.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_11 від 29.06.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_11 від 29.06.2023; акт приймання - передачі грошових коштів від 26.06.2023; акт приймання - передачі грошових коштів від 26.06.2023; протокол повторного допиту ОСОБА_11 від 28.06.2023; протокол за результатами НСРД від 07.09.2023; протокол за результатами НСРД від 07.09.2023; протокол за результатами НСРД від 07.09.2023; протокол за результатами НСРД від 07.09.2023; протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 12.07.2023; протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 12.07.2023; протокол за результатами НСРД від 10.07.2023; протокол за результатами НСРД від 07.09.2023; протокол за результатами НСРД від 18.07.2023; протокол за результатами НСРД від 18.07.2023; протокол за результатами НСРД від 18.07.2023.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння порадами, вказівками, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, та у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння порадами, вказівками, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, повторно з корисливих мотивів, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії , в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв'язків між підозрюваними.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, слідчим суддею також враховується той факт, що відносно ОСОБА_4 30.11.2023 скеровано до суду обвинувальний акт за ч.3 ст.332 КК України, про що до матеріалів клопотання долучено відповідні дані.
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов'язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваного з іншими учасниками злочинів, здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( Летельє проти Франції ).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, офіційно не працює, є неодруженим, має місце реєстрації та проживання.
Доводи захисника та підозрюваного про можливість та достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи щодо неможливості перебування ОСОБА_4 в умовах тримання під вартою, у зв'язку з його станом здоров'я, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки такі не містять доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, з огляду на що слідчий суддя вважає, що таких перешкод немає.
Посилання підозрюваного на незадовільний стан здоров'я, потребу у додатковому лікуванні, ненадання необхідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора також були предметом розгляду слідчого судді.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній має постійне місце реєстрації та проживання; є неодруженим; за станом здоров"я - перебуває на "Д" обліку з приводу діагнозу: вроджена вада серця, двостулковий аортальний клапан, комбінована аортальна вада з перевагою АН І-ІІ ст. СН 0, аневризматичне розширення всихідного відділу аорти, стенокардія напруження ФКІІ, атеросклеротична хвороба серця неуточнених судин к/з а/с, пароксизмальна тахікардія неуточнена, застійна серцева недостатність, гіпертензивна хвороба з переважним ураженням серця з серцевою недостатністю; ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
На переконання слідчого судді, аналіз вказаних документів, в сукупності з встановленими в ході розгляду поданого слідчим клопотання обставинами, не свідчать про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою, оскільки належного медичного висновку, який би засвідчував факт неможливості тримання ОСОБА_4 під вартою за станом здоров'я, слідчому судді не надано.
Поряд з цим слідчим суддею враховано, що підтверджуючих даних про неможливість лікування ОСОБА_4 за діагнозами, що вказані в наданій стороною захисту медичній документації ОСОБА_4 , в умовах тримання під вартою, не надано.
Таким чином, дані, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 будь-яких захворювань, що самі по собі перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, а також інші обставини, що перешкоджають триманню його під вартою, відсутні.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним звернути увагу на те, що проведення медичного обстеження підозрюваного та оперативне лікування за його зверненням являється однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.
Поряд з цим слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104, керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Відповідно до п.п. 2.6 - 2.8 розділу 2 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, за №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов'язковому порядку вносяться до форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ___» або до форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № ___», затверджених Наказом № 110. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
Враховуючи викладене, в разі виникнення скарг з боку підозрюваного щодо незадовільного стану здоров'я та наявність медичних довідок з поставленням відповідного діагнозу і рекомендації про оперативне лікування, керівництву ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» відповідно до норм вищенаведеного Порядку зобов'язано етапування підозрюваного ОСОБА_4 за межі СІЗО у відповідний медичний заклад з метою надання необхідних медичних послуг.
Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри, є безпідставними.
За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 50 (п"ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 (п"ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/2229/23; провадження №1-кс/298/321/23 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2023 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі смт.Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 19 лютого 2024 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1