233 № 233/85/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у закритому судовому засіданні, клопотання щодо запобіжного заходу, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052100001788 від 07 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов'язаний з утримання в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження. Крім того, звернувся до суду із вимогою про не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Захисник - заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та вважав, що до обвинуваченого можливо застосувати і більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням в умовах ізоляції
Обвинувачений - заперечував проти задоволення клопотання прокурора, а також зазначив про не можливість сплати застави у розмірі встановленому попередньою ухвалою суду.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2024 року включно.
На даний час розгляд кримінального провадження триває і завершити його розгляд у судовому провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали - не можливо.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 суд вважає, що на час розгляду справи, не зникли існуючи ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/ продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує й особу обвинуваченого, а разом з тим й те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з санкцією від 5 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того, судом враховується наявність вищенаведених та, передбачених ст.177КПК України, ризиків.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Тож, зазначені та встановлені судом ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи доцільність продовження обвинуваченому виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів.
До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено Законом України № 3275-ІХ від 27 липня 2023 року з 05 години 30 хвилин, 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 8 ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає продовженню, слід залишити незмінним розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків у розмірі 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 копійок, з покладенням на останнього обов'язків, визначених частиною 5 статті 194 КПК України.
Керуючись ст.331КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до:
03 березня 2024 року - включно.
Залишити незмінним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави визначеної ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2023 року - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 копійок, яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали до:
03 березня 2024 року - включно.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду,
- не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду та/або не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина, у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави до:
03 березня 2024 року - включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення .
Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця утримання - негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні та Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні альтернативного запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали для відома направити учасникам судового провадження, а також начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для вручення обвинуваченому ОСОБА_5 із отриманням від останнього особистої розписки із датою вручення копії ухвали.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1