ПОСТАНОВА
Іменем України
02 січня 2024 року м. Кропивницький
справа № 404/3586/22
провадження № 22-ц/4809/32/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
позивач - Кропивницька окружна прокуратура, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2023 року у складі судді Кулінки Л.Д.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року керівник Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна рада звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
В обґрунтування позову зазначено, що ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 липня 2022 року у кримінальній справі № 404/2603/22, яка набрала законної сили 14.06.2022, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2022 близько 17 години 34 хвилин, керуючи технічно несправним автомобілем марки Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, здійснюючи рух по вулиці Юрія Коваленка у місті Кропивницькому зі сторони вулиці Попова, наближаючись до нерегульованого перехрестя з вулиці Пацаєва, здійснюючи маневр розвороту на проїзну частину вулиці Юрія Коваленка, проїжджаючи пішохідний перехід по вказаній вулиці, не надавши переваги в русі пішоходу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину по пішохідному переходу справа наліво по ходу його руху, з необережності допустив наїзд на нього, чим грубо порушив вимоги пункту 16.2 Правил дорожнього руху України. Тобто, невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пункту 16.2 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталося.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , згідно висновку судової-медичної експертизи № 210 від 20.05.2022 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеня, садна м'яких тканин потиличної ділянки голови; закритого перелому щиколотки та п'ятої плюснової кістки правої стопи без зміщення уламків; перелом переднього та заднього відділів тіла 4-куприкового хребця зі зміщенням уламків; рани задньої поверхні правого ліктьового суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 в період з 25.04.2022 по 10.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 37239,45 грн.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» витрати понесені закладом охорони здоров?я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 37 239,45 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної ради, для зарахування Комунальному некомерційному підприємству «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» витрати, понесені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 37239,45 грн. та в дохід держави судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Відповідач вважає, що ?вказане рішення є таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Зокрема вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи ??не перевірено обгрунтованість змісту позову в частині виключного випадку залучення прокурора в даній конкретній справі, а саме: відсутнє письмове підгрунтя у вигляді Наказів, Розпоряджень, Висновків щодо призначення і проведення службових перевірок, визначення винних осіб і їх покарання з боку третьої особи, як комунального підприємства органу місцевого самоврядування та/або письмове підтвердження відсутності органу, який би мав повноваження на здійснення досудових і судових заходів з стягнення заборгованості.
??Вважає, що судом не досліджено самостійне, тобто без залучення державного аудитора відділу контролю у сфері закупівель управління східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області - визначення третьою особою як комунальним підприємством органу місцевого самоврядування, необгрунтованих сум утвореної заборгованості та водночас проведення стягувачами претензійної (досудової) роботи як органу, повноваженого на захисту своїх порушених прав.
??Вказував, що судом не враховано затвердження мирової угоди по кримінальній справі № 404/2603/22 як виконавчого документа та в результаті подвійного стягнення з нього за одну і ту ж провину.
Також зауважив, що законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Суб?єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб?єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Крім того, ??до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств.
У зв?язку із зазначеним вважає, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, а тому не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Кропивницької окружної прокуратури зазначив, що підставою позову, тобто фактичними та правовими обставинами, якими обґрунтовувались позовні вимоги у даній справі є факт скоєння злочинних дій ОСОБА_1 , внаслідок яких потерпілий ОСОБА_2 в період з 25.04.2022 по 10.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 37 239,45 грн (15 л/дн. ? 2 482,63 грн = 37 239,45 грн). При цьому ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку медичному закладу не відшкодовано.
Посилаючись на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» вказував, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров?я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Пунктом 2 указаного Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров?я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
Фінансування КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, згідно Плану використання бюджетних коштів на 2022 рік. Засновником, власником та органом управління майном КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» є Кіровоградська обласна рада.
Зазначав, що Кропивницькою окружною прокуратурою листом від 15.06.2022 № 12.51-78-4067 вих-22 повідомлено Кіровоградську обласну раду про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Незважаючи на факт завдання шкоди інтересам держави, Кіровоградською обласною радою не вжито будь-яких заходів, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку. Цивільний позов про відшкодування шкоди не заявлено та жодних дій щодо стягнення завданих державі збитків не вжито, що свідчить про неналежне здійснення наданих законом повноважень.
Посилаючись на зазначене, зазначає, що порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок ігнорування відповідачем порядку відшкодування коштів на лікування особи, потерпілої від злочину, яке проведено за рахунок коштів комунального закладу та обласного бюджету в цілому. Несвоєчасне надходження коштів ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та медичного закладу, позбавляє можливості закладом здійснювати подальше використання коштів обласного бюджету на реалізацію програм в сфері охорони здоров?я та надання медичної допомоги іншим хворим тощо.
Невжиття Кіровоградською обласною радою заходів цивільно-правового характеру до захисту цих інтересів є підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022121010001029 від 26.04.2022 року, 25.04.2022 близько 20:50 годин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи автомобілем марки Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1 на вулиці Маршала Конєва допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В результаті наїзду пішохід отримав тілесні ушкодження (а.с.12).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 червня 2022 року у справі №404/2603/22, яка набрала законної сили 14.06.2022 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (а.с. 13-16).
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 упродовж 15 ліжко-днів з 25.04.2022 по 10.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради». Вартість лікування, відповідно до довідки наданої лікувальним закладом, по фактичним витратам склала, без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня в нейрохірургічному відділенні з ліжками для інтенсивної терапії за попередніми даними: 15л/дн. х 2482,63 грн. = 37239,45 грн. (а.с. 17).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як передбачено ч. 3 вказаної вище норми права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369 цього Кодексу.
Згідно ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України доведена та підтверджена ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 червня 2022 року у справі №404/2603/22, яка набрала законної сили 14.06.2022 року. Характер тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 та причинно-наслідковий зв'язок між подіями, які мали місце 25.04.2022, та отриманими ним ушкодженнями встановлений. Вартість витрат на лікування ОСОБА_2 у КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» доведена належними та допустимим доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення, що загальна вартість витрат на лікування потерпілого.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з п. 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 27 зазначеної постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері (ч. 3 ст. 18 ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров'я»).
У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.
Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що впродовж тривалого часу ні комунальним закладом охорони здоров'я, ні органом місцевого самоврядування з моменту завершення лікування потерпілого не вживались заходи щодо стягнення в установленому порядку вказаних витрат, порушуються інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до міського бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.
У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).
У цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення Кіровоградською обласною радою упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не звернення до суду з вимогами про відшкодування державі витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину) (а.с.18-20, 21-24).
Згідно відповіді від 15.06.2022 Кіровоградська обласна рада повідомила прокуратуру, що у них відсутні заперечення щодо захисту Кропивницькою окружною прокуратурою інтересів держави у даній справі та звернення із відповідним позовом до суду (а.с. 25).
Згодом, Кропивницька окружна прокуратура повідомила Кіровоградську обласну раду про скерування до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради. Заперечень щодо цього суб'єктом владних повноважень надано не було.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України з даним позовом до суду з метою захисту інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки Кіровоградська обласна рада належним чином не здійснює свої повноваження щодо стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
Щодо самого відшкодування витрат на лікування, то апеляційний суд дійшов наступного висновку.
За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину (ст. 1206 ЦК України).
За змістом наведеної норми матеріального права обов'язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров'ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.
Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Пунктом 3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок) встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Згідно вказаного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що факт нанесення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відповідачем по справі ОСОБА_4 та їх характер є встановленими вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 і не підлягають доказуванню.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» 15 ліжко-днів з 25.04.2022 по 10.05.2022, що підтверджено наданою суду довідкою КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»
Вартість лікування, відповідно до довідки наданої лікувальним закладом, по фактичним витратам склала, без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня в нейрохірургічному відділенні з ліжками для інтенсивної терапії за попередніми даними: 15л/дн. х 2482,63 грн. = 37239,45 грн (а.с. 17)
Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що ним відшкодовано в добровільному порядку витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2 у вказаній сумі та/або в іншій сумі, яку б він вважав правильною, тому доводи сторони скаржника про неналежність довідки лікувального закладу, як доказу понесених витрат, є безпідставними.
Розрахунок витрат на лікування потерпілого був визначений відповідно до встановленого законом порядку та наведений у відповідному розрахунку бухгалтерії лікувального закладу.
Доказів на спростування розміру таких витрат відповідачем також не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Дуковський
Л.М. Дьомич