Справа № 727/12685/23
Провадження № 2/727/2170/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», де третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський Андрій Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Дебт Форс», ТОВ «Вердикт Капітал», де третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський А.І. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса.
Позовні вимоги обґрунтовує тим,що 14.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Скальським А.І. відкрито виконавче провадження за №63914988 на підставі виконавчого напису №5449 від 03.12.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №630042332 від 14.10.2013 року в розмірі 154 770,49 грн.
Вважає виконавчий напис №5449 від 03.12.2020 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.не перевірила факт безспірності боргу. Окрім того, вважає, що оскільки виконавчий напис №5449, вчинений приватним нотаріусом без правових на те підстав, набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису є абсолютно безпідставним, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 13425,06 грн., які були стягнуті із позивача на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
А тому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5449 від 03.12.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 154 770,49 гривень. Стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 13 425,06 грн. А також, просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Рух справи
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року було відкрито спрощене провадження у справі та призначено справу до судового засідання на 14 грудня 2023 року з викликом усіх сторін по справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. належним чином завірену копію виконавчого напису №5449, вчиненого 03.12.2020 року, а також документи і матеріали, на підставі яких вчинявся виконавчий напис №5449, вчиненого 03.12.2020 року.
Аргументи учасників справи
Позивач в судове засідання не з'явився, однак його представник спрямував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Дебт Форс» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський А.І. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 03.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. було вчинено виконавчий напис №5449, на підставі кредитного договору 630042332 від 14.10.2013 року, укладеного між позивачем та АТ «Альфа-Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи»на підставі договору відступлення прав вимоги, право вимоги за яким яке в подальшому перейшло до ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста»на підставі договору відступлення прав вимоги, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги є ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого призначено до стягнення з позивача за період з 16.01.2019 року по 20.11.2020 року включно, суму у розмірі 153 770,49 грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 66008,44 грн., суми заборгованості за відсотками та комісії - 87762,05 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 1000 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню 154 770,49 грн. (а.с.28).
За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Скальським А.І.,14.12.2020 року було відкрито виконавче провадження №63914988 (а.с.24).
У зв'язку з виконанням виконавчого провадження №63914988, з примусового виконання виконавчого напису №5449 приватним виконавцем було стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на загальну суму 13 425,06 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.16-22).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Скальського А.І. №63914988 від 02.11.2023 року замінено сторону виконавчого провадження на стягувача ТОВ «Дебт Форс».
Позиція суду
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права
Щодо позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню:
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», а також Законом України «Про захист прав споживачів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
Зокрема, за змістом ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові слід з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
За результатами аналізу вище наведених норм права можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна існувати та бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, який викладений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин.
Проаналізувавши наведені вище роз'яснення, а також надані суду письмові докази в їх сукупності, суд зауважує, що при вчиненні виконавчого напису 03 грудня 2020 рокунотаріус не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача.
Також суду не було надано доказів, що нотаріус пересвідчився в тому, що боржник був повідомлений про вимогу повернути заборгованість.
Відповідно до пункту 1 вищевказаного діючого Переліку «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Саме до таких висновків про застосування зазначеної норми права дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18.
Як було встановлено судом, серед документів наданих ТОВ нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній.
Проаналізувавши вище наведене, а також надані суду письмові докази в їх сукупності, суд зауважує, що при вчиненні виконавчого напису 30 грудня 2020 рокунотаріус не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даному випадку, суд вважає, що представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» не надав суду доказів того, що сума боргового зобов'язання на час звернення про вчинення виконавчого напису була безспірною.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заборгованість боржника на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною, а нотаріус належним чином не виконав вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та не пересвідчився у безспірності заборгованості, що унеможливлює видачу виконавчого напису, а отже надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають змогу суду дійти до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів).
Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадання підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 та від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
З матеріалів справи вбачається, що у межах виконавчого провадження ВП №63914988 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. №5449 від 03.12.2020 р. приватним виконавцем Скальським А.І. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Капітал» було стягнуто 13425,06 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язаний повернути позивачу отримані грошові кошти у сумі 13425,06 грн., які перераховано стягувачу ТОВ «Вердикт Капітал» в рахунок погашення боргу, оскільки правові підстави набуття відповідачем таких грошових коштів відпали.
Розподіл судових витрат
Згідно пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до судового вирішення спору.
Відповідно до ч.1 та ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема квитанції про сплату судового збору, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн. (а.с.10-11).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі № 727/12685/23 був адвокат Бурлака В.С., який діяв на підставі ордеру серії СЕ №1073654 (а.с.30).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Бурлака В.С. надав акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 23.12.2023 року, з якого слідує, що на виконання умов договору адвокат Бурлака В.С. надав ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 10 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та клопотання про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.
Виходячи з зазначених вимог закону, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., ст.ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, ст.ст.4, 5, 10, 18, 80, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280 - 284 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Винести заочне рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», де третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський Андрій Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, зареєстрований 03.12.2020 року за №5449 про стягнення заборгованості за кредитним договором №630042332 від 14.10.2013 року в розмірі 154 770,49 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄРДПОУ: 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 13425,06 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄРДПОУ: 43577608, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201/203, літера 2а, офіс 602) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄРДПОУ: 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім) гривень (двадцять) копійок, а саме по 1073,60 (одній тисячі сімдесят три) гривень (шістдесят) копійок з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, а саме по 5000,00 (п'ять тисяч) гривень з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 05 січня 2024 року.
СУДДЯ: