УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/1489/23
№ 1-кп/183/1027/23
04 січня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№42022222110000063 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_3 тримається під вартою з 09.01.2023 року. Сторона захисту вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного національного та міжнародного законодавства, зокрема з таких підстав, зокрема, на його думку, це суперечить численним позиціям Європейського суду з прав людини, а саме того, що Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Жодних обґрунтованих доказів наявності ризиків стороною обвинувачення не надано, впродовж триваючого досудового слідства у ОСОБА_3 відсутні будь які контакти з уявним для прокурора колом осіб, пошуку таких контактів ОСОБА_3 не вів, фіксація спілкування, або наміру такого фіксування відсутня.
Після введення воєнного стану, з 24.02.2022 ОСОБА_3 фактично знаходився за місцем свого проживання та виконанував свої обов'язкіи, як директор стадіону, батько, чоловік. Бої в Куп'янському районі почалися під час вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року. За період воєнного вторгнення а також станом на зараз, була велика кількість ударів ворожої авіації, мінометних обстрілів, ракетних уражень. Попри це, підозрюваний став на захист країни в спосіб, який на протязі життя йому вдавався якнайкраще, зберіг матеріально-ресурсну базу стадіону, допомогав мирним мешканцям всим чим міг, в тому числі й проведенням тренувань, спортивних змагань.
Особи, які мешкали на окупованій території, зокрема й ОСОБА_3 , внаслідок неналежного виконання Державою Україна своїх обов'язків перед громадянами, не були обізнані про внесення змін до КК України, а відповідно їх дії, які підпадають під ознаки кваліфікації ст.111-2 КК України, не можна вважати вчиненням злочину, через відсутність умислу.
Кримінальне провадження №42022222110000063 було зареєстроване 02.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Проте, під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 не є суб'єктом вказаного злочину, оскільки він не був посадовою особою. 13.12.2022 постановою слідчого кваліфікацію кримінального правопорушення було змінено з ч.5 ст.111-1 КК України на ч.1 ст.111-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, тобто на більш тяжкий злочин. Звернув увагу суду на наступне: обвинувальний акт, як і інші матеріали кримінального провадження, містять в собі відомості про те, що ОСОБА_3 з 24.02.2022 продовжував безперервно виконувати свої обов'язки як директор стадіону; кримінальна відповідальність за вчинення дій, передбачених ст.111-1 КК України введена внесенням змін до КК України згідно із Законом № 2108-IX від 03.03.2022; кримінальна відповідальність за вчинення дій, передбачених ст.111-2 КК України введена внесенням змін до КК України згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022. При цьому, відповідно до ст.5 КПК України передбачено що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну відповідальність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинністю. Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що пособництво в діях ОСОБА_3 виразилося в здійсненні організаційної, матеріально-технічної та інформаційної
Також захисник у вказаному клопотанні зазначив, що у своєму клопотанні прокурор перелічив передбачені п.п1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України ризики, обґрунтувати їх лише своїми припущеннями. Так в обґрунтування ризику втечі ОСОБА_3 зазначено, що він має багаторічні дружні зв'язки на території м.Куп'янська, а тому побоюючись тяжкості покарання, в разі визнання його винним, може переховуватися. При цьому в клопотанні не зазначено, яким саме чином дружні зв'язки ОСОБА_3 в м.Куп'янськ, що навпаки свідчить про стійкість соціальних зв'язків, створюють ризик втечі. В той же час прокурору достеменно відомо, що ОСОБА_3 змінив місце свого мешкання після деокупації на м.Харків де став мешкати за адресою: АДРЕСА_1 . Також прокурором не була врахована процесуальна поведінка ОСОБА_3 під час досудового розслідування, а саме той факт, що він сам неодноразово з'являвся за першим викликом слідчого та не переховувався після відмови в обранні відносно нього запобіжного заходу, що відбулося 21.12.2022, сам приїхав до Дніпропетровського апеляційного суду 09.01.2023, де йому було обрано запобіжний захід. В обґрунтування ризику впливу на свідків зазначено, що йому відомо місце проживання свідків, а тому він може здійснити спробу незаконного впливу на них, зокрема здійснення погроз та залякування. При цьому прокурору достеменно відомо, що в м.Куп'янськ оголошено евакуацію населення та самому невідомо місце мешкання свідків. В той же час прокурором не враховано те, що під час досудового розслідування, зокрема й після відмови в застосування запобіжного заходу, коли свідки обвинувачення вже йому були достеменно відомі, ОСОБА_3 жодним чином не намагався на них вплинути. В обґрунтування ризику вчинення іншого злочину зазначено, що він добровільно надавав допомогу державі-агресору, толерантно віднісся до захоплення частини території України, а тому може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки. При цьому не приймається до уваги той факт, що ОСОБА_3 раніше не судимий. Відмовився від обміну та передачу його РФ. В матеріалах провадження, як і в обвинувальному акті не міститься жодних відомостей щодо добровільних злочинних дій ОСОБА_3 та його толерантного відношення, що свідчить фактично про вигадку прокурора.
Враховуючи викладене, просив суд задовольнити його клопотання.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали клопотання захисника ОСОБА_5.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Суд, враховує вимоги ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких, отже суд враховує імперативний характер ч.6 ст.176 КПК України, що містить категоричний припис щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не передбачає будь-якої іншої альтернативи при розгляді питання щодо продовження дії запобіжного заходу.
Також, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
По суті подане клопотання захисника є клопотанням про зміну умов виконання запобіжного заходу.
Аргументи захисника не спростовують ризики, встановлені під час судового розгляду, будь-яких додатків на обґрунтування поданого клопотання суду не надано, а тому суд не знаходить підстав для його задоволення, що не позбавляє права сторони захисту звертатися до суду в подальшому, користуючись своїм правом згідно ст. 331 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя ОСОБА_1