ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Справа № 160/14527/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
за участі секретаря судового засіданняПівоварові Т.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача Сивун Т.С. Никитенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позову, просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1825487-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825497-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825477-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825499-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825489-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825479-2417-0483 від 30.06.2022 року; №0300342-2417-0486 від 05.05.2023 року, №0300341-2417-0486 від 05.05.2023 року
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у власності позивача перебувають нежитлова нерухомість, яка віднесена до будівель промисловості. Позивач вказав, що норми пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 Податкового кодексу України виключають з об'єктів оподаткування всі без виключення будівлі промисловості, та будівлі і споруди, що віднесені до "Будівлі промисловості" (код 125) та склади Державного класифікатору будівель і споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Зважаючи на це позивач вважає, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення без урахування цільового призначення належних позивачу на праві власності нежитлових будівель і споруд, помилково не застосувавши у даних обставинах положення норми пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 Податкового кодексу України згідно з якими не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок об'єкти нерухомості позивача. З вказаних підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Так, протокольною ухвалою від 07.11.2023 року відповідачу відмовлено в залишенні позовної заяви без розгляду, оскільки відповідач не надав належних доказів вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки з наданих доказів неможливо встановити, що саме направляв відповідач на адресу позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.11.2019 та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків, у переліку видів господарської діяльності згідно КВЕД є 25.62 механічне оброблення металевих виробів.
Позивач є власником нежитлової нерухомості, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Позивачем від Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області отримано наступні податкові повідомлення-рішення:
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825487-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 24690,95 грн;
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825497-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 21815,65 грн;
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825477-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 31366,86 грн;
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825499-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 55234,45 грн;
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825489-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на 57304,81 грн;
податкове повідомлення-рішення від 30.06.2022 року №1825479-2417-0483 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 79416,90 грн;
податкове повідомлення-рішення від 05.05.2023 року №0300342-2417-0486 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на 86034,98 грн;
податкове повідомлення-рішення від 05.05.2023 року №0300341-2417-0486 винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 33980,77 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення винесені за податковий період 2019-2022 роки та визначають зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідач зазначає, що застосування пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов:
наявність будівель промисловості;
перебування у власності промислових підприємств.
На думку відповідача цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до норм п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, будівлі промислові та склади.
Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво". Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Суд наголошує, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливо у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому, за умови, що об'єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, вказане і є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.
Як встановив суд, згідно із відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.06.2023, позивач є власником 1/2 комплексу будівель нежитлової нерухомості, що складається в т.ч. з контори цеху металоконструкцій №4, МСЦ-3 виробничою частиною, дільницею зборки та випробування перфораторів тощо, що розташований за адресою АДРЕСА_2, а також власником об'єкту нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 26.02.2010 у цивільній справі № 2-2773/2010 визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.10.2005, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Кривбасрудоремонт» продало позивачу нежитлову будівлю, літ. А-2, яка розташована за адресою місто АДРЕСА_1, дійсним. За відповідачем визнано право власності на вказану на нежитлову будівлю, (основна площа якої складає 606,2 кв. м, а загальна площа складає 1.066,9 кв. м.) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Нежитлова нерухомість що знаходится за адресою АДРЕСА_2 та яка належать позивачу, розміщена на земельній ділянці із цільовим призначенням земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для розміщення заводу площею 30,2528 га кадастровий номер 1211000000:08:654:0004 (зазначено у договорі про поділ майна).
Тобто і договір про поділ майна, який є підставою для виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно і відповідний тип земельної ділянки, на якій розміщені належні позивачу будівлі і споруди визначають цільове призначення будівель підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які використовуються у господарській діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрован як фізична особа-підприємець за видами економічної діяльності: 25.62 Механічне оброблення металевих виробів .
Цей клас, згідно КВЕД -2010, включає:
-свердління, точіння, фрезерування, еродування, вирівнювання, притирання, протягування, рихтування, різання, шліфування, заточування, полірування, скручування та стикування тощо частин готових металевих виробів
-нанесення написів на металах лазерним променем
Аналізуючи зазначений вид діяльності позивача, суд встановив, що згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 вид діяльності за кодом 25.62 «Механічне оброблення металевих виробів» відповідає класифікації у секції С «Переробна промисловість».
На підтвердження здійснення господарської діяльності в зазначеній галузі суду надано та досліджено Договір поставки №4 від 10 лютого 2022 року, Договір поставки №1 від 17 червня 2021 року, Договір поставки №3 від від 12 жовтня 2021 року, у відповідності до яких позивач є продавцем виготовленої продукції (ролік відхиляючий, вал напору, втулка, вневмодвигун) та місця розташування виробничих потужностей знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
Враховуючи зазначене вище, суд встановив, що за своїм описом та характеристиками вказані нежитлові приміщення відповідають групі "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та враховуючи основну діяльність позивача за класифікацією у секції С КВЕД ДК 009:2010, використовується останнім у господарській діяльності за призначенням, тому зазначені будівлі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тому, суд вважає, що у позивача наявні підстави для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позовну заяву слід задовольнити.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1825487-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825497-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825477-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825499-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825489-2417-0483 від 30.06.2022 року, №1825479-2417-0483 від 30.06.2022 року; №0300342-2417-0486 від 05.05.2023 року, №0300341-2417-0486 від 05.05.2023 року
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 441186658) судові витрати в розмірі 3898,45 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 грудня 2023 року.
Суддя О.В. Єфанова