ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/33573/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Коренги А.А. про накладення штрафу на позивача у розмірі зі сплати аліментів від 22 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №52414928.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відділі державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №52414928 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей (постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2016 року.
Постановою головного державного виконавця ВДВС у м. Луцьку Коренги А.А. від 22.10.2021 року в рамках вказаного виконавчого провадження на позивача в користь держави було накладено штраф у розмірі 48612,2 гривень..
Вказує, що з моменту набрання чинності частини 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, однак та обставина, що заборгованість у позивача зі сплати аліментів утворилась починаючи із 2016 року, тобто до набрання чинності зазначеної норми закону і позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю сплати аліментів, що в свою чергу виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.
Державний виконавець при винесенні постанови порушив дану норму Конституції України, оскільки включив до строку "три роки" термін до набуття чинності вищевказаних змін до Закону України "Про виконавче провадження" щодо відповідальності за несплату аліментів, тобто до 28 серпня 2018 року.
Трирічний строк несплати аліментів має відраховуватися починаючи з 28 серпня 2018 року, а до цієї дати зараховувати час прострочення аліментів не можна, оскільки відбувається зворотна сила закону, і в даному випадку вона не пом'якшує та не скасовує відповідальності особи.
Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу винесена передчасно, без урахування усіх обставин справи є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 02 січня 2024 року.
Представник відповідача подав заяву 02.01.2024 року про перенесення судового засідання у зв'язку з повітряною тривогою.
Дана заяву суд до уваги не бере оскільки повітряна тривога закінчилася об 09:50 год, а судове засідання призначено на 10:00 год.
Крім того, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 встановлено відповідачу строк до 29 грудня 2023 року для подання відзиву та зобов'язано надати суду у строк для подання відзиву на позовну заяву (29 грудня 2023 року) належним чином завірені копії матеріали виконавчого провадження ВП №52414928.
Дана вимога суду не виконана, тому відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у становлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням приписів частини третьої статті 268 КАС України, та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, у зв'язку із неприбуттям в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
02 січня 2024 року від відповідача до суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №52414928.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Суд встановив, що 22 жовтня 2021 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Луцьк) Коренгою Альоною Андріївною при примусовому виконанні виконавчого листа №161/3111/16ц виданого 22 вересня 2016 року Луцьким міськрайонним судом винесено постанову про накладення штрафу за несплату аліментів, відповідно до якої постановлено: стягнути штраф з боржника на користь стягувача за несплату аліментів понад 3 роки в розмірі 50% в сумі 48612,20 грн.
Підставою винесення оскарженої постанови слугувало те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", запроваджено зміни до деяких законодавчих актів в тому числі і до Закону України "Про виконавче провадження", а саме нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). Згідно розрахунку державного виконавця сума заборгованості на 01.10.2021 зі сплати аліментів становить 97224,41 грн., що перевищує суму платежів за три роки.
Не погоджуючись із тим, що відповідачем включено до строку "три роки" термін до набуття чинності вищевказаних змін до Закону України "Про виконавче провадження" щодо відповідальності за несплату аліментів, тобто до 28 серпня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає та враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року (далі Закон №2475-VIII) статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: "14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".
Крім того, Законом №2475-VIII частину четверту статті 11 Закону № 1404-VIII викладено в наступній редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).
Водночас, у постанові від 24 листопада 2020 року по справі №620/517/20 щодо подібних спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновків, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі). Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). При цьому положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років.
Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.
Отож дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу. Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.
Матеріалами справи підтверджується, що 22 жовтня 2021 року позивач притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 48612,20 грн. на підставі абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII в редакції закону, чинній на момент виявлення такого порушення виконавчою службою.
Судом встановлено, що заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 року за період з 11 березня 2016 року становила 97224,41 грн., сума вказаної заборгованості, як і сама її наявність позивачем не заперечувалися.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача у позовній заяві про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до нього штрафу, утворилася до набрання чинності частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ.
Разом з тим, суд враховує, що положення абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ, передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.
Тобто зазначена норма містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.
Відтак відповідачем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача.
У відповідності до частини тринадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
В силу частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Під час розгляду цієї справи позивачем не надано суду доказів на підтвердження оскарження та скасування у встановленому законом порядку довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 року, на підставі якої розраховано визначений, оскарженою постановою про накладення штрафу ВП №52414928 від 22 жовтня 2021 року, розмір штрафу.
З огляду на викладені обставини, суд приходить висновку, що відповідач, приймаючи спірну у цій справі постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, на момент винесення спірної постанови державний виконавець діяв відповідно до норм законодавства, а отже підстав для скасування його рішення немає.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність жодних доказів які б спростовували існування заборгованості позивача зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 року за період з 11 березня 2016 року, яка становить 97224,41 грн.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено постанову від 22 жовтня 2021 року ВП №52414928 про стягнення штрафу з боржника на користь стягувача за несплату аліментів понад 3 роки в розмірі 50% в сумі 48612,20 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий, суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 02 січня 2024 року.