ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/20720/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 406,48 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 24.03.2023 отримав акт про результати камеральної перевірки порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) №2800/03-20-24-06/2535103932 від 03.03.2023, згідно із висновками якого встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України та абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
За результатами розгляду заперечень позивача на вказаний акт, податковий орган дійшов висновку, що наведені в запереченнях доводи не спростовують законність висновку акту перевірки.
Згідно із податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Волинській області №004933/03-20-24-06 від 26.04.2023 позивачу було нараховано штрафні санкції у розмірі 406,48 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак рішенням Державної служби України (далі - ДПС України) від 12.07.2023 №18893/6/99-00-06-03-01-06 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення №004933/03-20-24-06 від 26.04.2023 - без змін.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, винесеним з порушенням чинних норм матеріального податкового права, а відтак, таким, що є протиправним та підлягає до скасування.
Вказує, що чинним законодавством України визначена можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених 120.1 ПК України, лише за наявності його вини.
Тоді як копія квитанції про своєчасне надіслання податкової накладної від 27.12.2022 №239 в ЄРПН підтверджує факт дотримання ФОП ОСОБА_1 ПК України щодо строків реєстрації такої накладної та є доказом надіслання в робочий час.
Окрім того, з огляду на те, що оскаржуваний акт був прийнятий 03.03.2023, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» №2876-ІХ від 11.01.2023 (далі - Закон №2876-ІХ), ГУ ДПС у Волинській області мало застосувати до податкової накладної штраф у розмірі 2% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів, як це передбачено пунктом 90 Закону №2876-ІХ.
Однак, ГУ ДПС у Волинській області було протиправно застосовано штраф за ставкою 10 %.
Також посилаючись на пункт 52-1 підрозділу розділу XX «Перехідні положення» ПК України та постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запроваджень протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусу SARS-CoV-2 (із змінами) вказує, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються.
На момент проведення камеральної перевірки існуюче порушення вже було припиненим до моменту його виявлення.
З урахуванням зазначеного, вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, до мають значення для вчинення дій, без урахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав ФОП ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких спрямована така дія, а тому винесений акт та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.47).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.50-55) позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, за результати проведення якої складено акт від 03.03.2023 №2800/03-20-24-06/2535103932, яким встановлено порушення підпункту 201.10 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06.
Згідно наведеної в акті інформації було встановлене порушення, яке полягає у тому, що були недотримані граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН за грудень 2022 року, а саме: від 27.12.2022 №239, зареєстрована 16.01.2023, граничний термін реєстрації 15.01.2023.
Отже, встановлені порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозд.10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та статтею 201 ПК України, та згідно з пунктом 1201.1 статті 120-1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 406,48 грн.
Вказує, що згідно листа ДПС від 28.02.2023 №4415/7/99-00-04-02-03-07, штрафи у розмірах, встановлених пункті 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН із датою складання, починаючи з 16.01.2023.
При цьому порушення платником податку граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом №2876-ІХ (тобто застосовується до податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з датою складання не пізніше 15.01.2023 включно), на думку представника відповідача, тягне за собою накладання на такого платника податку штрафу у розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Також зазначає, що платник податку, у разі неможливості своєчасного виконання податкових зобов'язань, не може посилатися лише на існування форс-мажорних обставин на території України, такі мають бути підтверджені документально в силу вимог Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, який зареєстрований у Міністерстві України 25.08.2022 за №967/38303 (далі - Порядок №225).
Однак, до ГУ ДПС у Волинській області від ФОП ОСОБА_1 заява щодо неможливості виконання свого податкового обов'язку згідно Порядку не надходила.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 03.03.2023 №2800/03-20-24-06/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України та абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН (а.с.48-49).
У відповідь на заперечення ФОП ОСОБА_1 (а.с.51-53) на вказаний акт перевірки ГУ ДПС у Волинській області листом від 21.04.2023 №6578/6/03-20-24-02-06 повідомило позивача про прийняте рішення залишити в силі висновки акту камеральної перевірки від 03.03.2023 №2800/03-20-24-06/ НОМЕР_1 щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за грудень 2022 року (а.с.54-56).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06, яким згідно із пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 406,48 грн (а.с.58).
Позивач оскаржував спірне рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України (а.с.61-64).
Рішенням ДПС України від 12.07.2023 №18893/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 - без змін (а.с.68-70).
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, у тому числі своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у ЄРПН, виправлення помилок у податкових накладних.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 03.03.2023 №2800/03-20-24-06/2535103932 (а.с.48-49).
Як вбачається із вказаного акту, ним встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України та абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної від 27.12.2022 №239 в ЄРПН, а саме: граничний термін реєстрації - 15.01.2023, дата реєстрації 16.01.2023 (1 день затримки).
Так, за приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, відповідно до абзацу 4 цього ж пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Згідно абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Отже, підсумовуючи викладене слід прийти до висновку, що продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
По своїй правовій природі норма, викладена в абзаці 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України, є нормою зобов'язального характеру (норма-припис), а отже має існувати норма, яка передбачає відповідальність за невиконання платником податку зобов'язання у вигляді обов'язку реєстрації податкової накладної.
Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Так, згідно із пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201цьогоКодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що на платника податків покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк встановлений податковим законодавством, а саме: для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Як вбачається із розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (а.с.59) до податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06, на позивача накладено штраф відповідно до положень пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а саме: в розмірі 10% - 406,48 грн за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №239 від 30.12.2022, виписаної на загальну суму 4064,78 грн.
Наявність порушення не заперечується позивачем, водночас він зауважує, що на дату застосування штрафних санкцій відповідач мав керуватись пунктами 80-90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, які покладені в основу цього позову, суд вказує про наступне.
Законом України від 12.01.2023 №2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який набрав чинності 08.02.2023, зокрема підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 89 та 90.
Так, пунктом 89 підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Отже, вказаними змінами на період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування установлено відмінні від пункту 201.10 статті 201 ПК України граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в ЄРПН (збільшені у порівнянні із загальними строками, визначеними пунктом 201.10.статті 201 ПК України).
Згідно з пунктом 90 підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Отже, Законом №2876-ІХ також зменшено відсоткові розміри ставок штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН.
На момент реєстрації податкової накладної від 30.12.2022 №239 в ЄРПН (січень 2023 року) граничні терміни реєстрації в ЄРПН податкової накладної визначали норми пункту 201.10 статті 201 ПК, а відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН була визначена статтею 120-1 ПК України.
Однак, на момент складання акту камеральної перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення вже набули чинності зміни внесені Законом №2876-ІХ, в частині доповнення підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, які зокрема пом'якшили відповідальність платника за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на період дії воєнного стану, який введений в Україні з 24.02.2022.
Суд зауважує, що Законом №2876-IX не визначено особливостей застосування тих чи інших положень та дати, з якої відповідні положення мають застосовуватись.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно - правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
При цьому, нормами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним саме на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Враховуючи вищевказане суд констатує, що на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з урахуванням триваючого воєнного стану на території України, підлягали застосуванню штрафні санкції у розмірах визначених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Натомість як встановлено судом, відповідачем сума штрафу за порушення позивачем граничного строку для реєстрації податкових накладних в ЄРПН розрахована згідно з положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
За вказаних обставин суд вважає, що відповідач у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні помилково визначив розмір штрафу, внаслідок не застосування норми ПК України, яка підлягала застосуванню.
Відносно посилань скаржника, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних не застосовуються в період дії карантину, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Однак, Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Згідно з підпунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Тобто, Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
При цьому, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, підсумовуючи наведене вище, слід дійти висновку, що позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за що, починаючи з 27.05.2022, підлягав притягненню до фінансової відповідальності.
Суд також відхиляє посилання позивача на квитанцію від 13.01.2023 як на доказ своєчасного надіслання податкової накладної від 27.12.2023 №239 в ЄРПН, оскільки як вбачається із листа ГУ ДПС у Волинській області від 21.04.2023 №6578/6/03-20-24-02-06 відповідно до даних ІС «Архів електронної звітності» підсистеми «Журнали прийому» вказаний документ не було прийнято (не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця) (а.с.54-56).
При цьому, серед випадків звільнення від податкової відповідальності за статтею 120-1 ПК України відсутні випадки нестачі реєстраційного ліміту платника податку, відсутність у нього коштів для поповнення електронного рахунка.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №0440/5579/18.
На думку суду, відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причину неможливості подання на реєстрацію ПН, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій позивача та його контрагентів, яких позивач обирає самостійно, а тому позивач як суб'єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків.
Отже, у цій справі не встановлено обставин, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної відбулась внаслідок протиправних дій саме суб'єкта владних повноважень, що за висновками Верховного Суду, на які посилається позивач, може бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності.
При цьому, Верховний Суд у постановах від 08.06.2023 у справі №380/5024/21, від 21.05.2020 року у справі №824/257/18-а, від 03.09.2019 у справі №806/2049/18, від 26.12.2018 у справі №2а/0370/3780/11, від 23.10.2018 року у справі №808/3458/16) зазначив, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що у даному випадку суд не позбавлений можливості виокремити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена протиправно, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 в частині застосування штрафних санкцій на суму 325,18 грн.
При цьому, оскільки позивач допустив порушення граничних строків реєстрації податкової накладної від 30.12.2022 №239 в ЄРПН, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 в частині застосування штрафу у розмірі 81,30 грн (4064,78 грн х 2%) є правомірним та підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 в частині застосування штрафу в розмірі 325,18 грн, при цьому в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення є правомірним, а тому позов слід задовольнити частково.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 06.04.2023 №06-ю/23, акт наданих послуг від 25.07.2023, попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с.78-80).
Так, згідно із пунктом 1.1. договору про надання правничої допомоги від 06.04.2023 №06-ю/23 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання виконувати від імені клієнта наступні юридичні дії, а саме: представництво інтересів клієнта у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06.
Разом з тим, суд констатує, що на момент укладення вказаного договору (06.04.2023) оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 винесене ще не було.
Окрім того, наданий суду попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу був складений на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.03.2023 №04-ю/23 та у зв'язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення від 07.04.2023 №004171/03-20-24-06, винесеного на підставі акту камеральної перевірки від 01.03.2023 №2740/03-20-24-06/2535103932, яке не є предметом розгляду даної справи.
Також суду не було надано підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4000,00 грн згідно із договором про надання правничої допомоги від 06.04.2023 №06-ю/23.
Суд зауважує, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, разом з тим відповідно до пункту 3.2. договору про надання правничої допомоги від 06.04.2023 №06-ю/23 розрахунок здійснюється згідно акту приймання-передачі наданих послуг.
Таким чином, у даному випадку, виходячи із умов договору, на підставі акту наданих послуг, який був підписаний ще 25.07.2023, позивач уже мав здійснити оплату витрат на правову допомогу.
У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу з огляду на те, що сума витрат є необґрунтованою.
При цьому, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що зазначені в акті наданих послуг від 25.07.2023 послуги з ознайомлення з матеріалами, переданими Клієнтом; правовий аналіз документів та формування правової позиції щодо відновлення порушеного права Клієнта; пошук судової практики в аналогічних спорах, а також складання позовної заяви, формування переліку додатків до позовної заяви; спрямування позовної заяви з додатками до суду - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.
Також суд зазначає, що дана справа є спором незначної складності, провадження здійснювалося в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а предметом спору є податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 406,48 грн.
Тобто заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн майже в десятеро перевищують суму штрафних санкцій згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
З урахування вищезазначеного, на переконання суду, надані суду документи не є належними та достатніми доками на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі в заявленому розмірі 4000,00 грн, а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 26.04.2023 №004933/03-20-24-06 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 325,18 грн (триста двадцять п'ять гривень 18 коп).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43024, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій