Справа №760/28561/19 2/760/1161/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Усатової І.А.,
при секретарі Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Федорчук Володимир Віталійович, Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач у жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом і просить визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1089335080389, а також стягнути суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову посилається на те, що 03 жовтня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Федорчуком В.В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на ім'я ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Позивач вважає це рішення протиправним з таких причин, а саме, що реєстрація проведена попри існування судового арешту на квартиру, накладеного ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. від 03.02.2017, постановою про арешт квартири приватного виконавця Чижика А.П. від 08.04.2019, а також попри зареєстровану 01 жовтня 2019 року в державному реєстрі заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій.
Державний реєстратор залишив поза увагою запис в Державному реєстрі № 19334625 від 06.03.2017 про накладення арешту на майно за ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва Шереметьєвою Л.А. від 03.02.2017. Такі дії є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначає, що державний реєстратор скористався винятком з правила, передбаченим п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (додано згідно з Законом № 2478-VII від 03.07.2018, зміни вступили в дію 04.02.2019), який передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Позивач наголошує, що при накладенні арешту судом у 2017 році в законодавстві не існувало жодних правових норм, які б дозволяли вчиняти якісь дії з майном, на яке накладено арешт. Через це застосування п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо суперечить ст. 58 Конституції України, яка імперативно встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України (у редакції станом на дату винесення ухвали про арешт від 03.02.2017) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Позивач також звертає увагу суду, що у п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мова йде про обтяження, інші речові права, у тому числі іпотеку, на передане в іпотеку майно, але не про судовий арешт.
Також державний реєстратор не взяв до уваги запис у Державному реєстрі № 31070657 від 08.04.2019 про накладення арешту на квартиру приватного виконавця Чижика А.П. від 08.04.2019. Позивач наголошує, що арешт було накладено саме в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на квартиру як вже реалізований раніше спосіб позасудового задоволення вимог іпотекодержателя.
Також державний реєстратор не прийняв до уваги запис в Державному реєстрі № 36195738 від 01.10.2019 «Заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій». Це є порушенням ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачає, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Оскільки позивач зареєстрував заяву 01.10.2019, то будь-яка реєстраційна дія з майном не могла відбутися 03.10.2019.
Також зазначає, що порушено імперативні вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Спірна квартира є предметом мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Відповідно до ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання позивача та членів його сім'ї, а також має загальну площу 116,8 кв.м.
На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 465/1310/17, відповідно до якої мораторій на стягнення квартири за іпотечним боргом у валюті розповсюджується на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.
Також зазначає, що позивачем не отримано жодної вимоги від ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», тільки за спливом 30-денного терміну після отримання якої реєстратор за законом мав право приймати реєстраційні рішення.
Позивач стверджує, що 22 липня 2019 року отримав повідомлення про наявність відправлення з оголошеною цінністю від відповідача № 0101041947285 у відділенні Укрпошти.
23 липня 2019 року у відділенні Укрпошти № 3110 позивач дізнався, що його відправлення нібито було отримано невстановленою особою.
20 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про вчинене правопорушення за статтями 163, 186 та 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 760/25211/19 було зобов'язано Солом'янське УП ГУ НП у м. Києві внести відомості за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР та розпочати розслідування.
Державний реєстратор прийняв за належний документ поштове відправлення від 17.07.2019, яке нібито свідчить про отримання ОСОБА_1 22.07.2019 письмової вимоги фінансової компанії.
Також зазначає, що у переліку документів, наданих відповідачем державному реєстратору для державної реєстрації права власності на іпотечне майно, відсутній документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину (виконання умов договорів відступлення прав вимоги новому кредитору).
Позивач стверджує, що відповідач не надав державному реєстратору договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.05.2019, а лише договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а також документи, що підтверджують розрахунки між сторонами за вказаними договорами.
Крім того зазначив, що кредитор вже скористався своїм правом на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.4 іпотечного договору, а саме на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому повторне звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового задоволення вимог іпотекодержателя не відповідає нормам чинного законодавства.
Після того, як судом у 2013 році було відмовлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судовому способі звернення стягнення на предмет іпотеки, останній вирішив реалізувати позасудовий спосіб стягнення. За заявою банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. було вчинено виконавчий напис № 607 по стягненню на спірну квартиру.
Позивач наголошує, що під час розгляду справи № 760/11890/19 у судовому засіданні 02 жовтня 2019 року було з'ясовано, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» як новий кредитор мав отримати оригінал постанови від 08.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувшись до нотаріуса з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, використав наявне у нього право на позасудове погашення заборгованості та звернув стягнення на іпотечне майно.
Крім того, розмір заборгованості, який був наданий реєстратору в письмовій вимозі, не відповідає розміру заборгованості, визначеному рішенням суду від 2013 року, а також розміру заборгованості, вказаному у виконавчому написі нотаріуса від 2018 року.
Розмір заборгованості, визначений рішенням суду від 2013 року - 117 592,40 доларів США, що за курсом НБУ становить 939 916,03 грн.
Розмір заборгованості, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 - 193 031,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 5 466 668 грн.
Розмір заборгованості, який був наданий реєстратору в письмовій вимозі - 125 398 286,17 грн.
Позивач робить припущення, що відповідач продовжував нарахування відсотків та пені за кредитним договором, строк якого закінчився через вимогу дострокового стягнення заборгованості у 2021 році.
Зазначає, що у відповідача взагалі відсутнє право на застосування іпотечного застереження, оскільки минуло більше 7 років з моменту виникнення такого права у первісного кредитора.
Позивач вважає, що перебіг строку позовної давності за кредитним договором закінчився у 2015 році, а отже й перебіг давності для звернення кредитора до державного реєстратора з заявою про звернення стягнення шляхом застосування іпотечного застереження також закінчився у 2015 році.
При прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано пріоритетного права дітей на користування спірною квартирою.
У квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти 2008 та 2012 років народження, члени сім'ї позивача.
Конвенція «Про права дитини» та Закон України «Про охорону дитинства» визначають захист дітей значно пріоритетнішим по відношенню до захисту прав кредитора на отримання матеріальної сатисфакції за невиконання договору.
З огляду на викладене, просив позов задовольнити.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити уповноваженим особам ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та будь-яким третім особам, у тому числі державним або приватним виконавцям, вчиняти будь-які дії по передачі права користування на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та будь-яким третім особам, у тому числі державним або приватним виконавцям, вчиняти будь-які дії щодо проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та будь-яким третім особам проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та будь-яким третім особам вселятися у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити уповноваженим особам ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та будь-яким третім особам реєструватися у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Заборонено ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та державним або приватним виконавцям вчиняти будь-які дії по передачі права користування на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та щодо проникнення до цієї квартири, а також заборонено ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» проводити у квартирі ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування, вселяти до неї, заборонено органам, що здійснюють надання адміністративних послуг, вносити до реєстраційного обліку відомості про реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у вказаній квартирі або зняття осіб з реєстрації місця проживання у цій квартирі.
Ухвалою судді від 17 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
10 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позов.
У якому відповідач зазначив, що арешт на нерухоме майно, який було накладено на користь іпотекодержателя, не є перешкодою для реєстрації права власності на це майно згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що підтверджується висновком Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 161/205/17.
Згідно з абзацом 2 ст. 28 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, дата і час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності, довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань, речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, обтяжень речових прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви.
Відповідно до Інформаційної довідки № 183836134 від 07.10.2019, долученої позивачем до позову, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 20 вересня 2019 року звернулося до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Федорчука В.В., який 03.10.2019 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та враховуючи приписи вищенаведеного Порядку, датою і часто реєстрації є 20 вересня 2019 року.
Згідно з п. 11 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, формування та реєстрація заяв проводиться в порядку черговості звернення заявників до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. У разі коли після формування та реєстрації заяви до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса звернувся інший заявник щодо того самого майна, державний реєстратор, уповноважена особа приймає відповідні документи, формує та реєструє заяву.
Оскільки при підписанні іпотечного договору іпотекодавець надав згоду на звернення стягнення в позасудовому порядку, то Закон про мораторій до цих правовідносин не підлягає застосуванню. Викладене підтверджується мотивувальною частиною постанови Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц
Відповідач стверджує, що суть позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки полягає в тому, що він є лише добровільним і може бути реалізованим не інакше, ніж на підставі добровільно підписаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі.
Використання спірного майна як місця постійного проживання та відсутність у власності особи іншого нерухомого майна має бути доведено належними та допустимими доказами.
Також зазначає, що дружина позивача ОСОБА_3 також отримала кредитні кошти в інтересах сім'ї, тому у неї виникли цивільні права та обов'язки за цим договором, а також вказує, що вона має у власності житлове нерухоме майно.
Відповідач 17.07.2019 повідомив позивача засобами поштового зв'язку про наявне порушення умов кредитного договору та застереження про те, що у випадку непогашення боргу протягом 30 днів ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» буде реалізовувати належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимогу позивач отримав 22 липня 2019 року, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта».
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
З наведеної норми вбачається, що документи, які підлягають перевірці у відповідності до підпункту 5 п. 1 ч. 3 ст. 10 згаданого Закону є саме вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, докази її направлення/отримання та невиконання.
Відповідно до позиції Верховного Суду України у справі № 6-786цс17 сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
З урахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити.
15 травня 2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
18 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3847/82/5482, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 204 00 доларів США.
У забезпечення зобов'язань за кредитним договором 18 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки за реєстровим № 656з, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у забезпечення квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 116,80 кв.м.
Згідно п.5.1 договору іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
У пункті 5.5.1 договору іпотеки зазначено, що у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2002, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кондратенком М.І. за реєстровим №7770, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. вчинено виконавчий напис № 607 про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за заявою стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль».
08 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чижиком А.П. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, якою постановив звернути стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 р. у справі №760/11890/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 р., визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною 27 листопада 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 607, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Як вбачається з Інформаційної довідки № 183836134 від 07.10.2019:
- 20 вересня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Федорчуком В.В. здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на ім'я ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2019 року);
- на квартиру 06 березня 2017 року зареєстровано обтяження приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. відповідно до накладеного арешту ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.02.2017 в інтересах ОСОБА_4 ;
- також на квартиру 08.04.2019 накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П.
Також згідно з відомостями із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав (ідентифікатор пошуку 184137683, дата пошуку 09.10.2019) 01 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. зареєстровано заяву власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 про заборону вчинення реєстраційних дій.
23 травня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/3847/82/5482 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 656з.
25 травня 2019 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/3847/82/5482 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 656з.
Відповідач 17.07.2019 повідомив позивача засобами поштового зв'язку про наявне порушення умов кредитного договору та застереження про те, що у випадку непогашення боргу протягом 30 днів ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» буде реалізовувати належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимогу позивач отримав 22 липня 2019 року, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» та копією зворотного поштового повідомлення.
ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 20 вересня 2019 року звернулося до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Федорчука В.В. з заявою про реєстрацію права власності.
03 жовтня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Федорчуком В.В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на ім'я ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Приписами статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N553), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державному реєстратору, крім документів, передбачених Порядком, необхідно також надати: копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який діяв у період вчинення спірної реєстраційної дії та втратив чинність 23.04.2021, не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 802/1340/18-а від 20.11.2019 висловила позицію, що статті 37 та 38 Закону України «Про іпотеку» носять не договірний, а примусовий характер. Тому банки не мають права звертати стягнення на валютну іпотеку до моменту завершення мораторію.
Також до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 року № 644/3116/18. У вказаній постанові наголошується, що Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира площею 37,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 квітня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «КБ «Приватбанк». Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №759/5454/19. Підстави для відступу від цього висновку відсутні.
Беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд не бере до уваги доводи відповідача, що суть позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки полягає в тому, що він є лише добровільним і може бути реалізованим не інакше, ніж на підставі добровільно підписаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі, а тому Закон про мораторій до цих правовідносин не підлягає застосуванню. Вказані твердження протирічать правовій позиції, висловленій у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що при вчиненні реєстраційної дії державний реєстратор, перевіривши подані документи на їх відповідність вимогам пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N553), зобов'язаний був також перевірити дійсність заявленої вимоги на момент такого звернення, правильність розрахунку розміру заборгованості, встановити відповідність вартості предмета іпотеки заявленим вимогам.
Строк кредитування за кредитним договором сплив 01 липня 2012 року, що встановлено рішеннями Солом'янського районного суду м. Києва від 04.03.2021 у справі № 760/10627/17 за позовом ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та від 09.06.2023 у справі № 760/11890/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відтак проценти за користування кредитом, передбачені договором, від цієї дати не нараховуються, проте такі проценти нараховані були та увійшли до складу вимог, за якими було вчинено спірну реєстраційну дію.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17 (провадження № 61-48776св 18).
Крім того, на момент звернення відповідача до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Федорчука В.В. з заявою про реєстрацію права власності ним вже був реалізовааний певний спосіб захисту цивільних прав, зокрема вчинення виконавчого напису нотаріусом. Відтак підстав для звернення стягнення вдруге на той самий предмет іпотеки у Відповідача не було.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 715/1040/17 (провадження № 61-16673св18).
Таким чином, суд дійшов висновку, що державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 здійснено з порушенням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N553).
Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Федорчук Володимир Віталійович, Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер рішення 489856601 від 03 жовтня 2019 року) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1089335080389, номер запису про право власності 33505123.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (код ЄДРПОУ 39761587, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера «Б») на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Усатова І.А.