Справа №760/12086/23
2/760/838/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
при секретарі Костюк В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, в якому просить суд:
- визнати виконавчий напис від 09 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 123183 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс» загальної суми заборгованості в розмірі 36 861,89 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за №123183 від 09 червня 2021 року на загальну суму 36 861,89 грн.
Згідно з виконавчим написом №123183 від 09 червня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем з ОСОБА_2 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за період з 23 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року суму заборгованості в розмірі: 27 082,09 грн. - заборгованість за кредитом; 7 729,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 36 861,89 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича від 11 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з позивача боргу, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору та документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.
Крім того, 23 листопада 2019 року позивач ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , у зв'язку із чим змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 .
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Митрофанову А.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
14 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про визнання позову, в якій останній проти задоволення позовних вимог не заперечував, а також просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також, 14 вересня 2023 року на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до 1000,00 грн, посилаючись на те, що визначений стороною позивача розмір витрат є не співмірним із складністю справи, тому вважає що відшкодування витрат можливе в обсязі 1000 грн.
Третя особа пояснення до суду не надала.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд встановив, що 23 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №500816588.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 123183 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2019 року №500816588 в загальному розмірі 36 861,89 грн.
З виконавчого напису вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, якому в свою чергу АТ «Альфа-Банк» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року за Кредитним договором № 500816588 від 23 квітня 2019 року, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 .
11 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком Олександром Валентиновичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 123183, виданого 09 червня 2021 року, про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 36 861,89 грн., з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Оскільки, на переконання позивача, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис з порушенням вимог глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, зокрема, не перевірено наявності доказів про безспірність заборгованості, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі-Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки відсутні документи, що підтверджують безспірність вимог.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 09 червня 2021 року №123183 з ОСОБА_2 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 123183 від 09 червня 2021 року у розмірі 36 861,89 грн за період з 23 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року суму заборгованості в розмірі: 27 082,09 грн. - заборгованість за кредитом; 7 729,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 36 861,89 грн.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 23 листопада 2019 року зареєстрували шлюб у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільної справи Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 5441, відповідно до якого позивач змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Отже, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу договору та розрахунку заборгованості, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Крім того, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач визнав позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
До позовної заяви на підтвердження повноважень долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги відповідно до якого ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року у Солом'янському районному суді міста Києва адвокату Щербині Яні Миколаївні.
Так, відповідно до наданого Додатку 9 до позовної заяви попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та понесе у майбутньому: ознайомлення з документами по справі, узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову - 5000,00 грн., складання та направлення адвокатських запитів до Київського міського державного нотаріального архіву, до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - 1000,00 грн., ознайомлення з відзивом відповідача та підготовка відповіді на відзив - 3000,00 грн., представництво у суді - 4000,00 грн.
Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було складено позовну заяву.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки міститься велика кількість судової практики з аналогічних спорів, не потребує збиранню великої кількості доказів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Варто окремо звернути увагу на те, що адвокатом на підтвердження витрат на правову допомогу, зазначено: ознайомлення з відзивом відповідача та підготовка відповіді на відзив, однак адвокатом не було подано до суду відповіді на відзив, щодо зазначення адвокатом представництва у суді, суд зазначає, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Більш того, як вже було зазначено судом, 14 вересня 2023 року на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача щодо зменшення витрат, пов'язаних з наданням позивачу професійної правничої допомоги до 1000,00 грн, мотивуючи її тим, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією мирного врегулювання спору, за позивачем рахується заборгованість по кредитному договору, відповідач позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлення на витрачення додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі, а також не вчиняє дій, направлених на затягування розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо доцільності стягнення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити, що у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Як вже було зазначено судом, відповідач заперечуючи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу послався на таке:
- позивач не звертався до відповідача з пропозицією мирного врегулювання спору,
- за позивачем рахується заборгованість по кредитному договору,
- відповідач позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлення на витрачення додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі, а також не вчиняє дій, направлених на затягування розгляду справи,
- розмір заявлених позивачем витрат є неправильним і несправедливим.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що мирне врегулювання спору жодним чином не впливає на звернення позивача до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки тільки в судовому порядку вказаний спір може бути вирішено. При цьому, наявність у позивача заборгованості перед позивачем за кредитним договором також не впливає на предмет та підстави цього позову, а сам факт того, що відповідач визнав позов не свідчить про неспівмірність заявлених витрат.
З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено завищення витрат на послуги адвоката, неспівмірності їх зі складністю справи та надмірністю таких витрат, а тому суд, враховуючи договірні умови оплати адвокатських послуг, визначає відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., що підтверджено документально.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 1 610,40 грн. (1073,60 грн. за звернення до суду з позовом та 536,80 грн. за звернення до суду з заявою про забезпечення позовних вимог).
Суд не вбачає підстав для застосування ч. 1 ст. 142 ЦПК та поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, оскільки визнання позову відповідачем відбулось вже після початку розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 09 червня 2021 року, зареєстрований за № 123183.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1610,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок 2;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович: адреса: 61001, місто Харків, провулок Поштовий, будинок 5, 2 поверх.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Митрофанова