Справа №760/4173/17
4-с/760/27/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколи Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 , суд,-
ВСТАНОВИВ:
Скаржник звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з скаргою на бездіяльність державного виконавця та просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколи Миколайовича по виконавчому провадженню № 52510907 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 20.01.2017 та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколи Миколайовича по виконавчому провадженню № 52510907 від 20.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Зазначає, що Солом'янським районним судом м. Києва 16.11.2015 було ухвалено рішення по цивільній справі № 760/11485/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (далі - АТ «РОДОВІД БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі вищезазначеного рішення 25.01.2016 АТ «РОДОВІД БАНК» отримав виконавчий лист (далі - виконавчий лист).
АТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої було відкрито виконавче провадження № 52510907 з примусового виконання виконавчого листа.
АТ «РОДОВІД БАНК» 20.02.20217 отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.01.2017 року, яка винесена старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколою Миколайовичем.
Зазначає, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу встановлено те, що не виявлено належного боржникові майна, за рахунок якого можна звернути стягнення, і заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультативними.
Враховуючи вищевикладене, АТ «РОДОВІД БАНК» як стягувач вважає, що старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколою Миколайовичем по виконавчому провадженню № 52510907 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована з наступних підстав.
Зазначають, що старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколою Миколайовичем по виконавчому провадженню № 52510907 було порушено вимоги ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», чим суттєво перешкоджено процесу виконання виконавчого провадження, а саме - не здійснені усі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець недбало поставився до своїх прямих обов'язків, які були покладені на нього Державою, що призвело до порушення прав АТ «РОДОВІД БАНК».
Просить скаргу задовольнити.
Ухвалою судді від 06.03.2017 відкрито провадження за скаргою, призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні.
Сторонам направлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
02.03.2017 до суду від представника скаржника надійшло клопотання, в якому просив слухати справу у його відсутність.
06.03.2023 до суду надійшов лист від головного державного виконавця та матеріали виконавчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 18 цього закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а саме здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
Згідно статті 37 вказаного закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2016 було видано виконавчий лист у справі № 760/11485/15-ц про примусове стягнення боргу у розмірі 16944 долара США та 404005,31 грн. на користь ПАТ «Родовід банк» з ОСОБА_1
4 жовтня 2016 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 52510907 з виконання виконавчого листа у справі № 760/11485/15-ц, виданого 25.01.2016.
Постановою від 20.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий лист у справі № 760/11485/15-ц, виданий 25.01.2016 повернуто стягувачу у виконавчому провадженні № 52510907 з підстав, що у рішенні щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості, щодо запитуваної інформації; згідно відповіді ДПС України, інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня; згідно відповіді ДПС України, інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями до ДПС України від відкритих фінансових установ не надходила; згідно відповіді УПФУ інформації не знайдено; згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України транспортних засобів за боржником не зареєстровано; виходом державного виконавця за адресою боржника - боржника та майна на яке можливе звернення стягнення не розшукано; за таких умов у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, здійснені державним виконавцем відповідно закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Скаржник з посиланням на норми закону зазначає, що державним виконавцем не було вчинено усіх необхідних виконавчих дій (до повернення виконавчого документа) відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу стало те, що не виявлено належного боржникові майна, за рахунок якого можна звернути стягнення, і заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультативними.
Враховуючи вищевикладене, АТ «РОДОВІД БАНК» як стягувач вважає, що старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколою Миколайовичем по виконавчому провадженню № 52510907 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована з підстави, що старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бердар Миколою Миколайовичем по виконавчому провадженню № 52510907 було порушено вимоги ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», чим суттєво перешкоджено процесу виконання виконавчого провадження, а саме - не здійснені усі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець недбало поставився до своїх прямих обов'язків, які були покладені на нього Державою, що призвело до порушення прав АТ «РОДОВІД БАНК».
Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень. Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв рішення про повернення виконавчого листа. (Постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 2-15/2003 (провадження № 61-13346св19).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Звертаючись до суду з даною скаргою, скаржник не обґрунтував, які саме дії не вчинені державним виконавцем, скарга складається з аналізу норм діючого законодавства.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи, чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ч. 2 ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А.Усатова