Дата документу 28.12.2023
Справа № 501/3648/23
2/501/1425/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС»
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог:
1 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович
2 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович
предмет та підстави позову: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
постановив ухвалу про наступне та
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Обертович Д.М. 08.09.2023 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» (треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, згідно якого просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконання виконавчий напис, вчинений 12 травня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за №1031 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) загальну суму заборгованості 161 406,75 грн., що виникла за кредитним договором №290/06ф від 14.12.2006, укладеного між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 в порядку повернення стягнутих за виконавчим написом №1031 від 12.05.2020 грошових коштів у розмірі 13 878,64 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 610,40 грн., що складається з сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі 1 073,60 грн., та заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача 03.10.2023 надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд (а.с.80-82):
- виконавчий напис, вчинений 12.05.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №1031, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ІНВЕСТ ХАУС», код ЄДРПОУ: 41661563, загальну суму заборгованості 161 406,75 грн., що виникла за кредитним договором №290/06ф від 14.12.2006, укладеного між ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 , визнати таким, що не підлягає виконанню;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 в порядку повернення стягнутих за виконавчим написом №1031 від 12.05.2020 грошових коштів у розмірі 16 883,21 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 610,40 грн., що складається з сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі 1 073,60 грн., та заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 14.12.2006 ОСОБА_1 уклав з ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» кредитний договір №290/06ф, згідно якого банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 22 574,26 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, терміном до 13.12.2012.
Крім того, 14.12.2006 між ОСОБА_1 ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» укладено додаткову угоду №01 до кредитного договору №290/06ф, якою було погоджено, що позичальник здійснює повернення кредиту щомісяця не пізніше останнього робочого дня з січня 2007 по листопад 2012 по 453 долари США, не пізніше 13.12.2012 467,25 доларів США.
24.04.2009 між ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №02 до кредитного договору №290/06ф, якою встановлено, що строк користування кредитними коштами, встановлений в п.1.2 Основного договору, збільшується до 13.12.2018, якщо тільки інший строк користування не буде встановлено домовленостями сторін чи умовами Основного кредиту.
Пунктом 2 додаткового договору №02 від 24.04.2009 до кредитного договору №290/06ф, від 14.12.2006 передбачено, що в зв'язку зі зміною строку користування кредитними коштами, графік погашення кредитної заборгованості, що є додатком до Основного договору, викладається в новій редакції.
Вищезазначеним графіком погашення кредитної заборгованості встановлено, що станом на 24.04.2009 прострочена заборгованість складає 1 177,62 доларів США, прострочені відсотки 193,78 доларів США.
Позивач сумлінно користувався кредитними коштами, однак приблизно в 2017 році його матеріальний стан значно погіршився, про що він повідомляв ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК». З цього часу він виплачував кредит та відсотки за користування кредитними коштами періодичними сумами, коли мав таку можливість.
Приблизно в лютому 2021 позивач дізнався, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_2, з матеріалами якого він ознайомився 09.03.2021.
Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, йому стало відомо, що виконавче провадження відкрито постановою приватного виконавця на підставі виконавчого напису №1031 від 12.05.2020 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ІНВЕСТ ХАУС», код ЄДРПОУ: 41661563, загальної суми заборгованості 161 406,75 грн., що виникла за кредитним договором №290/06ф від 14.12.2006, укладеного між ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 .
Представник позивача стверджує, що в лютому 2021 позивач дізнався, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В.А. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_2, в березні 2021 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2. За наслідками ознайомлення йому стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис №1031 від 12.05.2020.
Якщо б приватний нотаріус повідомив позивача належним чином про вчинення оскаржуваного виконавчого напису, останній безумовно надав би свої заперечення проти вчинення такого напису з аналогічних підстав, викладених в даній позовній заяві.
Все вищевикладене змусило позивача звернутись до суду з зазначеним позовом.
Відповідачем ТОВ «ІНВЕСТ ХАУС» надано відзив на позов (а.с.96-97), в якому викладено слідуюче: заявник вказує, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів не визнає.
Представником відповідача 23.11.2023 надано до суду додаткові пояснення (а.с.121-122), в яких заявник вказує, що вони звертались до позивача з пропозицією врегулювати спір мирно, однак представник позивача відмовився від такої пропозиції, мотивуючи тим, що має намір стягнути витрати на професійну правову допомогу.
Одночасно, представник відповідача посилається на те, що позивач є боржником за кредитним договором, сума заборгованості становить 335 639,06 грн. При цьому, отримавши кошти та користуючись ліквідацією банку, внаслідок якої виникла втрата контролю за судовим супроводженням спорів, має намір не тільки не виплачувати борг, а ще й збагатитись за рахунок відповідача.
Представником позивача 02.11.2023 надано відповідь на відзив (а.с.104-105), в якій заявник стверджує, що доводи відповідача у відзиві на позов не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, просив позов задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.109).
Інші учасники до суду не з'явились, про слухання справи повідомлялись належним, про причини неявки не повідомили.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 08.09.2023 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.55).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 21.09.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (а.с.64-65).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 12.05.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1031, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» заборгованість у розмірі 161 406,75 грн., що виникла за кредитним договором №290/06ф від 14.12.2006 (а.с.40-41).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В.А. від 20.06.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ». Здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 177 935,43 грн., в т.ч. виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (а.с.43-44).
V. Оцінка Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис здійснено за заявою стягувача на підставі кредитного договору №290/06ф від 14.12.2006, який не посвідчений нотаріально відповідно до пункту 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».
Надаючи оцінку даним доказам, суд зазначає наступне.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Таким чином, в момент вчинення спірного виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд враховує наступне.
Як зазначено у виконавчому написі, його вчинено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172. Приватний нотаріус застосував норму Закону, вважав, що заборгованість між сторонами кредитних відносин є безспірною, в наслідок чого вчинено нотаріальну дію.
Разом з цим, суд не може погодитись із вказаними висновками з наступних підстав.
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після cпливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278 гс 18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження №14-706 цс 19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі №363/568/18 (провадження №61-49018 св 18), від 03 червня 2020 року у справі №359/8181/18 (провадження №61-22164 св 19).
Проте, письмового повідомлення з відміткою про отримання вимоги позивачем в матеріалах справи відсутні.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису з порушенням приписів ст.ст.87-88 Закону України "Про нотаріат", п.2.3 глави 16 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, а тому позов підлягає задоволенню.
В частині стягнення з ТОВ «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку повернення стягнутих за виконавчим написом №1031 від 12.05.2020 року грошових коштів в розмірі 16883,21 грн., суд керується наступним.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Судом встановлено, що на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 20.06.2023 про зверення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ" та здійснено відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків (а.с.43-44).
На підставі вказаної постанови з позивача за період з червня по липень 2023 року стягнуто 6312 грн., що підтверджується копією довідки №74 від 11.08.2023 (а.с.45).
Також, згідно копії виписки про рух коштів з банківського рахунку позивача у період з 31.07.2023 по 15.08.2023 списано суму у розмірі 7565,84 грн. (а.с.46).
Крім того, на підставі вказаної постанови з позивача у серпні 2023 року стягнуто 3004 грн., що підтверджується копією довідки №83 від 11.09.2023 (а.с.83).
Таким чином, загальна сума стягнутих з позивача коштів в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 (а.с.38-39) становить 16883,21 грн.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 16883,21 грн., стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд доходить до висновку, що отримані відповідачем кошти в сумі 16883,21 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно чч.1, 2, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та 536,80 грн. (а.с.1-2), який у зв'язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
В матеріалах справи наявні копії:
- акту приймання - передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 14.08.2023 (а.с.117);
- угоди про надання правової допомоги від 14.08.2023 (а.с.118);
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.119);
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с.48).
Разом з тим, платіжні документи про оплату таких послуг, стороною позивача до суду не надано.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХАУС» (треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконання виконавчий напис, вчинений 12 травня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за №1031 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) загальну суму заборгованості 161 406,75 грн., що виникла за кредитним договором №290/06ф від 14.12.2006, укладеного між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 .
Стягнути з ТОВ «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку повернення стягнутих за виконавчим написом №1031 від 12.05.2020 року грошових коштів в розмірі 16883,21 грн.
Стягнути з ТОВ «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко