22.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/12150/23
Номер провадження: 2/205/4157/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, шляхом підписання останньою анкети-заяви, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язалася виконувати його умови. Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та станом на 22.08.2023 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 75 363 грн. 10 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 75 363 грн. 10 коп.
У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 30.06.2019 року у загальному розмірі 75 363 грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Івах Євгенієм Вікторовичем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на ті обставини, що: 1) позивачем не надано доказів укладання кредитного договору, умов погодження сторонами кредитного договору, зокрема, розміру процентної ставки та отримання відповідачем кредитних коштів в межах кредитного договору і розміру таких коштів; 2) Анкета-заява не містить жодної істотної умови, властивої для кредитного договору: порядку та строків отримання кредитних коштів, порядку та строків їх повернення, відповідальності сторін, умов збільшення або зменшення процентної ставки за кредитом тощо, в анкеті заяві взагалі не зазначена і платіжна картка, на яку посилається банк у позові ( НОМЕР_1 ); 3) посилання банку на застосування до спірних правовідносин саме «Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank», доданих до позовної заяви, ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідного підпису відповідача вказані «Умови та правила» не містять, тобто жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин того, що особа погодилася саме із долученими до позову та матеріалів справи «Умовами та правилами» позивачем не надано, незважаючи на покладений на останню відповідний процесуально визначений обов'язок; 4) позивачем не надано необхідних доказів для підтвердження погодження із відповідачем Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank, він не містить її підпису; 5) у тексті позову банк посилається на отримання відповідачем кредиту у розмірі 30 000 грн. 00 коп., в той час прохальна частина позову містить вимогу про стягнення із відповідача вже 75 363 грн. 10 коп., які за посиланням банку є тілом кредиту; 6) наданий суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 30.06.2019 року не є належний та допустимий доказ наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки є по суті калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача разом з позовною заявою подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.
Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, про що подав відповідну заяву. Також надав суду заяву про відкладення розгляду справи.
Суд вказує, що в межах розгляду даної справи сторона відповідача здійснювала неодноразове подання заяв із означеним змістом про відкладення розгляду справи.
Суд вказує із цього приводу, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» він зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно п.2 ч.2 ст.43 ЦПК відповідач, як учасник справи зобов'язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Суд, враховуючи ту обставину, що всім учасникам справи були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, і враховуючи ту обставину, що раніше суд неодноразово відкладав розгляд справи саме через заяви представника відповідача, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи. У зв'язку із чим суд вважає за необхідне завершити розгляд справи по суті та ухвалити відповідне рішення за відсутності вказаної сторони по справі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вирішено відмовити.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2023 року (суддя Федотова В.М.) у задоволені заяви представника відповідача - адвоката Івах Євгенія Вікторовича про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено відмовити.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30.06.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить її особистий підпис.
Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами був укладений шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank» Universal Bank.
Оглядом вказаної заяви судом встановлено, що остання містить реквізити сторін, у тому числі анкетні дані позичальника, відповідні застереження щодо дійсності наданих позичальником інформації та документів, посилання на ознайомлення ним з Умовами та Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсалбанк» (далі - Умови та Правила). При цьому така анкета-заява не містить жодних даних про умови кредитування, розмір кредиту та відсотків, та обрання відповідачем певної банківської послуги та типу картки, що йому має бути видана банком.
Одночасно з цим, у позові уповноважений представник АТ «Універсал Банк» вказував, що факт ознайомлення відповідача з Умовами та правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Умов та правил, Відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею, ОСОБА_1 , станом на 22.08.2023 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 75 363 грн. 10 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 75 363 грн. 10 коп.
На підтвердження такої заборгованості з боку позивача суду надано вказану Анкету-заяву, Умови та Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсалбанк» та розрахунок заборгованості за таким кредитним договором.
У свою чергу відповідач не визнає та заперечує як факт отримання кредитних коштів, у розмірі, що вказаний позивачем, так і обставину погодження між сторонами істотних умов кредитного договору.
Оскільки банк наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, а відповідач, у свою чергу, заперечує наявність таких боргових зобов'язань та не визнає підстав їх виникнення, то суд доходить висновку, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Матеріалами справи також підтверджено, що 09.09.2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що органом реєстрації актів цивільного стану було вчинено відповідний актовий запис за № 955, та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , в якому зазначено прізвище дружини після реєстрації шлюбу, як « ОСОБА_5 ».
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
В даному випадку, суд вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в вигляді анкети-заяви, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось у порядку, що не суперечить чинному законодавству, зокрема підписання позичальником та банком вказаної заяви-анкети.
В той же час, звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, само по собі не доводить обставину погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору, а також не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
Як вказувалось вище, відповідач, як позичальник, заперечує факт отримання кредитних коштів, у розмірі, що вказаний позивачем, та відповідну обставину погодження між сторонами істотних умов кредитного договору.
Суд вказує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даному випадку, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позову Умови та Правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву. При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Тарифами кредиту.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також в даному випадку АТ «Універсал Банк» не надало суду будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку, видачі йому кредитної картки із зазначенням її реквізитів, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту у вказаному в позові розмірі.
Окрім цього, суду з боку позивача не надано виписки по даному рахунку, відкритому на рахунок відповідача, або будь-яких інших доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача. Суд із цього приводу зазначає, що оскільки відповідач не визнає в повному обсязі розмір заборгованості, то доказами, які підтверджують факт видачі кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір є саме первинні бухгалтерські документи, оформлені згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Суд вважає, що розрахунок боргу повинен ґрунтуватися на умовах договору передусім щодо динаміки платежів за договором і їх зарахуванні на погашення складових боргу, що має ключове значення в контексті обґрунтованості розрахунку та визначення предмету стягнення (в даному випадку - предмету позову), та включати в себе також відповідно стягнені суми коштів в рахунок погашення заборгованості за таким кредитним договором, що повинно підтверджуватись саме випискою по особовому рахунку відповідача.
Однак розрахунок кредитної заборгованості не є таким безспірним доказом боргу, оскільки такий документ складається одноособово стороною позивача, та не є документом, який підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначеного доказу повністю залежить від волевиявлення банку.
У свою чергу сторона відповідача заперечувала отримання у кредит коштів, у розмірі, вказаному у такому розрахунку.
Таким чином, на думку суду, в даному випадку позивач не надав доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки, розміру встановленого кредитного ліміту та розміру наданого кредиту, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість нарахованої позивачем суми заборгованості за вказаним кредитним договором.
Суд зазначає, що за текстом позовної заяви банк посилається на отримання відповідачем кредиту у розмірі 30 000 грн. 00 коп., при цьому у подальшому просить суд стягнути заборгованість за тілом кредиту вже у розмірі 75 363 грн. 10 коп. При цьому доказів погодження збільшення між сторонами суми кредитного ліміту суду так і не надано. Більш того, аналізуючи розрахунок суми заборгованості, що наданий банком, суд вказує, що банком нараховувались відповідачеві та стягувались відсотки, розмір яких не узгоджено сторонами, та порядок і строки їх нарахувань не передбачені анкетою-заявою. При цьому, не дивлячись на те, що з наданого банком розрахунку вбачається, що сума була нарахована банком саме як сума відсотків за користування кредитом, однак згодом така заборгованість була додана банком вже до тіла кредиту позичальникові. Проте, суд не може погодитися, що зазначена заборгованість може бути віднесена до тіла кредиту, до загальної суми якого позивачем її було зараховано, оскільки позичальник фактично такі кошти не отримував, кредитором їх надано не було, вони є прихованими платежами (у даному випадку відсотками, які не передбачені умовами договору). А тому суд не може погодитись навіть із розрахунком такої заборгованості з точки зору обґрунтованості його арифметичної складової по відношенню до реальної суми боргу за тілом кредиту.
І оскільки банком не надано суду виписку по рахунку, то суд позбавлений можливості самостійно провести арифметичний розрахунок суми боргу за тілом кредиту.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення додаткових доказів, окрім тих, що були витребувані судом.
Також у своїй заяві до суду представник позивача просив розглянути справу у його відсутність.
Отже, в даному випадку позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність позивачем позовних вимог в частині їх розміру, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у його повному обсязі з огляду на його недоведеність.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 207, 526, 627, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, ч.1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місце знаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54, кв. 19) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
2. Понесені судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем судового збору віднести за рахунок Акціонерного товариства «Універсал Банк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мовчан Д.В.