ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.01.2024м. СумиСправа № 920/986/(920/1249/23)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи 920/986/22 (920/1249/23)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція податкового декларування" (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 121, офіс 1; код ЄДРПОУ 39504326)
про стягнення 89 769,31 грн,
Справа розглядається без виклику сторін
Суть спору: Позивач звернулася до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 89 769 грн 31 коп., з яких: 17 348 грн 83 коп. заборгованості по заробітній платі, 57 420 грн 48 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а також 15 000 грн 00 коп. моральної шкоди.
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 03.11.2023 відкрито провадження у справі № 920/986/22 (920/1249/23) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, вирішено розгляд справи № 920/1249/23 здійснювати в межах справи № 920/986/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", в окремому позовному провадженні, сторонам надано строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 10.11.2023 задоволено клопотання ТОВ "Агенція податкового декларування" про залучення третьої особи від 06.11.2023 (вх.№4276); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція податкового декларування" (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 121, офіс 1; код ЄДРПОУ 39504326).
Ліквідатор ПАТ "Конотопський арматурний завод" Солдаткін С.В. подав відзив № 01-20/566 від 10.11.2023 (вх. № 7145) на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги просить задовольнити частково, стягнути з ПАТ "Конотопський арматурний завод" на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 17 348,83 грн (у повному обсязі) та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 23 189,04 грн (за 6 місяців). Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн заперечує, оскільки позивач не навів доказів, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань, та з чого він виходить, оцінюючи заподіяну моральну шкоду у визначеному розмірі.
Ухвалою суду від 28.11.2023 у даній справі було долучено до матеріалів справи пояснення третьої особи - ТОВ "Агенція податкового декларування" щодо позову від від 20.11.2023; клопотання ТОВ "Агенція податкового декларування" про витребування доказів, яке міститься у письмових поясненнях від 20.11.2023 задоволено частково; витребувано у ліквідатора ПАТ "Конотопський арматурний завод" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. належним чином засвідчені копії документів, а саме:
- акт приймання-передачі документів ПАТ "Конотопський арматурний завод";
- наказ про прийняття на роботу та наказ про звільнення ОСОБА_1 ;
- бухгалтерські відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за березень, червень, вересень 2021 року, квітень, травень, липень 2022 року;
- інші документи, які підтверджують розмір заборгованості із заробітної плати, розмір посадового окладу ОСОБА_1
08.12.2023 ліквідатором ПАТ "Конотопський арматурний завод" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. подано до суду на виконання ухвали суду від 28.11.2023 наступні документи: копію пояснення щодо приймання-передачі документів ПАТ "Конотопський арматурний завод"; копію наказу № 168 від 02.12.2019; копії наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_1 ; копії розрахункових листів по заробітній платі відносно ОСОБА_1 ; табелі обліку робочого часу стосовно ОСОБА_1 та фотокопії бухгалтерських відомостей з бухгалтерської програми «Medoc» стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 09.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331); введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Постановою Господарського суду Сумської області від 03.08.2023 Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута тощо.
З наданих сторонами документів вбачається, що ОСОБА_1 працювала у Публічному акціонерному товаристві "Конотопський арматурний завод" з 14.09.1995р. (копія наказу № 152-к від 11.09.1995), звільнена з роботи за власним бажанням 29.07.2022 р. (копія наказу № 11-к від 29.07.2022).
Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Позивач вказує, що розрахунок у день звільнення з нею проведений не був, у зв'язку з чим виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 17 348 грн 83 коп.
З наданої позивачем довідки № 138 (дата не зазначена) вбачається, що ОСОБА_1 нарахована та не виплачена заробітна плата становить 17 348 грн 83 коп., а саме: березень 2021 - 1650,96 грн, червень 2021 - 1133,58 грн, вересень 2021 - 577,71 грн., квітень 2022 - 2271,74 грн, травень 2022 - 913,55 грн, липень 2022 - 8541,19 грн. Позивач працювала економістом з матеріально-технічного забезпечення, її посадовий оклад - 3865 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові КГС ВС від 17.04.2019 у справах № 911/4610/15 (1), № 911/4610/15 (2), за приписами статей 95, 115, 116 КЗпП України, статей 21, 30 Закону України "Про оплату праці" відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.
Довідка про заборгованість із заробітної плати підписана арбітражним керуючим ПАТ "КАЗ" Солдаткіним С.В., розмір заборгованості відповідачем не заперечується. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.05.2023 у справі № 920/986/22 про банкрутство ПАТ "Конотопський арматурний завод" припинені повноваження керівника Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" Білодіда Юрія Володимировича; виконання обов'язків керівника Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Беручи до уваги, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 348 грн. 83 коп. підтверджена наданими суду документами та визнається відповідачем, позовні вимоги в частині її стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, враховуючи, що відповідачем у відзиві не наведено заперечень щодо перебування позивача на робочому місці у день звільнення, на підставі ст.116 КЗпП України відповідачу належало провести повний розрахунок з працівником в день звільнення 29.07.2022 року, що зроблено не було.
Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Обмеження строку виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями введено Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022 та діє на даний час.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Згідно з абз. 4 п. 2 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо у розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу ( абз. 3 п. 4 Порядку).
З наданих відповідачем копій розрахункових листів по заробітній платі ОСОБА_1 вбачається, що у липні 2022 позивачу було нараховано 10 743,64 грн. компенсації за відпустку, відомості щодо нарахування заробітної плати за червень 2022 відсутні.
Отже, за таких обставин, позивачем при визначенні середнього заробітку застосований розмір посадового окладу (3865,00 грн), вказаний у наказі № 168 від 02.12.2019 та у довідці від № 138 за підписом ліквідатора ПАТ.
Виходячи з вказаних вище приписів законодавства, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню, за шість місяців.
Так, відповідно до наведеного позивачем у позові розрахунку, щодо якого не заперечує і відповідач, середній заробіток за 1 робочий день становить 184,04 грн.
У періоді шість місяців, за який підлягає стягненню середній заробіток на користь працівника, з 30 липня 2022 по 30 січня 2023 року (включно) - 126 робочих днів (розрахунок здійснений відповідно до калькулятора робочих та святкових днів https://ukraine.workingdays.org/).
Отже, стягненню з ПАТ "Конотопський арматурний завод" на користь ОСОБА_1 підлягає 23 189,04 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн. моральної шкоди. Зазначає, що тривала невиплата належних позивачу сум безпосередньо свідчить про тривале порушення прав працівника, враховуючи характер та обсяг страждань, яких міг зазнати позивач у зв'язку з порушенням його прав, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з невиплатою заробітної плати, виходячи також із засад розумності, виваженості та справедливості, є підставою для стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи (ч. 4 ст. 74 ГПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до п. п. 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов'язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 815/6107/17 та від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15.
Позивачем у позовній заяві не наведено, які втрати немайнового характеру вона зазнала, які зміни відбулись в її житті у зв'язку з невиплатою заробітної плати, тощо, не надано жодних відповідних доказів на підтвердження заподіяння відповідачем моральних страждань позивачу. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди як недоведеної та непідтвердженої належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відтак, судовий збір за розгляд справи підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України у розмірі 1207 грн. 80 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 17 348 грн 83 коп. заборгованості по заробітній платі та 23 189 грн 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
3. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) в доход державного бюджету України (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); МФО 899998; рахунок UA868999980313181206083018540) 1207 грн. 80 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити сторонам у справі.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Рішення підписане 03.01.2024.
Суддя О.Ю. Соп'яненко