Ухвала від 03.01.2024 по справі 916/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"03" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/31/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача -1- Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1 - Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоснаб 2013”

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними рішення, договору та стягнення 4437696грн

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача -1- Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 - Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоснаб 2013”, третя особа - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, якою просить суд:

- Визнати недійсним рішення тендерного комітету Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”, оформлене протоколом від 16.02.2018 про визнання переможцем і пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоснаб 2013”,

- Визнати недійсним договір постачання частин двигунів на м/б “Александрія” № 18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Чорноморськ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоснаб 2013”.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоснаб 2013” на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” 4437696грн, а одержані ним за рішенням суду 4437696 грн стягнути в дохід держави.

Прокурор посилається на те, що рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 № 65/70-р/к по справі № 13-02/2021 встановлено, що ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» вчинили правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі, проведені ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі № 916/376/22, яке набрало законної сили 17.08.2022, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Енергоснаб 2013» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 22.12.2021 № 13-02/2021.

Одночасно прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Енергоснаб 2013» в межах суми стягнення 4437696 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Енергоснаб 2013» зареєстровано, тобто продовжує здійснювати господарську діяльність, тому може витрачати кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливить або значно ускладнить у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд враховує, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є нічим не обмеженою та беззаперечною, і заявник не зобов'язаний надавати докази цієї обставини. Водночас, якщо відповідач розпорядиться грошовими коштами з іншою метою, ніж погашення боргу перед позивачем, виконання судового рішення у разі задоволення позову буде неможливим або істотно утрудненим.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову не зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, адже у випадку відмови у задоволенні позову за результатами розгляду справи заходи забезпечення позову скасовуються, і арешт з коштів на рахунку відповідача буде знятий.

Суд виходить з наступного.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 4437696 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов'язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з поданням позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Слід зазначити про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача-2.

З викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу-2 на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний “забезпечувальний” характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач-2 не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

постановив:

1. Заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОСНАБ 2013” (код ЄДРПОУ 38671643, м. Київ вул. Маршала Гречка 13, офіс 712) у межах ціни позову у розмірі 4437696грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунка, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3. Стягувач: Чорноморська окружна прокуратура (м. Чорноморськ Одеської області вул. В.Шума 9/102Н, код 03528552)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОСНАБ 2013” (код ЄДРПОУ 38671643, м. Київ вул. Маршала Гречка 13, офіс 712)

4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 03.01.2024.

Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох місяців - до 03.04.2024.

5. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано 03.01.2024

Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна

Попередній документ
116086644
Наступний документ
116086646
Інформація про рішення:
№ рішення: 116086645
№ справи: 916/31/24
Дата рішення: 03.01.2024
Дата публікації: 04.01.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Одеської області
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (04.09.2025)
Дата надходження: 24.05.2024
Предмет позову: про визнання недійсними рішення, договору та стягнення 4437696 грн
Розклад засідань:
07.02.2024 15:30 Господарський суд Одеської області
13.03.2024 11:30 Господарський суд Одеської області
10.04.2024 12:00 Господарський суд Одеської області
24.04.2024 16:00 Господарський суд Одеської області
21.08.2024 11:30 Південно-західний апеляційний господарський суд
11.09.2024 11:30 Південно-західний апеляційний господарський суд
24.09.2025 11:00 Південно-західний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ТАРАН С В
суддя-доповідач:
ЛИТВИНОВА В В
ТАРАН С В
3-я особа позивача:
Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
відповідач (боржник):
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
Товариство з обмеженою відповідальністю " Енергоснаб 2013"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"
Відповідач (Боржник):
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"
заявник апеляційної інстанції:
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури
Заявник апеляційної інстанції:
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури
позивач (заявник):
Керівник Чорноморської окружної прокуратури
Чорноморська окружна прокуратура
Позивач (Заявник):
Керівник Чорноморської окружної прокуратури
позивач в особі:
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України
Південний офіс Державної аудиторської служби України
Позивач в особі:
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України
Південний офіс Державної аудиторської служби України
представник:
Марченко Ольга Миколаївна
суддя-учасник колегії:
БОГАТИР К В
ПОЛІЩУК Л В
територій та інфраструктури україни, позивач в особі:
Південний офіс Держаудитслужби
територій та інфраструктури україни, позивач в особі:
Південний офіс Державної аудиторської служби України