ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.12.2023Справа № 910/10125/23
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Конон В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/10125/23
За позовом Міністерства оброни України (03168, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6)
До Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспот» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)
про стягнення 82 696 776, 00 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Ковальчук І. В. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Від відповідача: Шендріков Д. О. - адвокат, довіреність №Д-149/2022 від 22.12.2022;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Міністерства оборони України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 82 696 776, 00 грн (37914836, 00 грн. - пеня; 44 781940, 00 грн. - штраф) за прострочення поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/226 від 27.06.2022.
03.07.2023 суд відкрив провадження у справі №910/10125/23, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 01.08.2023, про що постановив відповідну ухвалу (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.07.2023).
01.08.2023 на електронну пошту суду з ЕЦП надійшло клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву.
У судовому засіданні 01.08.2023 суд на місці ухвалив: задовольнити клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжити відповідачу строк для подачі відзиву до 20.08.2023 включно; оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.09.2023.
21.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.
29.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
06.09.2023 на електронну пошту суду з ЕЦП від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 26.09.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті, у зв'язку з чим, оголосити перерву в судовому засіданні по суті справи до 24.10.2023.
Ухвалою від 13.10.2023 суд повідомив учасників справи про зняття з розгляду справи №910/10125/23, розгляд якої призначений на 24.10.2023 та про призначення нової дати розгляду справи на 07.11.2023.
У судовому засіданні 07.11.2023 суд, заслухавши вступні слова представників сторін, на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи на 12.12.2023.
У судове засідання 12.12.2023 прибули представники сторін. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, що підтримали власні твердження та заперечення, які викладені у заявах по суті спору -
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору.
27.06.2022 між Міністерством оборони України (надалі також - замовник, Міноборони) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (надалі також - відповідач, виконавець) укладено Державний контракт №403/1/22/226 (надалі - Контракт) про поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення у кількості та у строки, зазначені в Специфікації (додаток 1).
Згідно Специфікації до контракту відповідач мав поставити 95 одиниць товару воєнного призначення - 23 мм зенітних установок спарених ЗУ-23-2.
Згідно пункту 2.1. Контракту та Специфікації (додаток 1) - орієнтовна вартість товару на момент укладення Контракту без урахування податку на додану вартість становить 644303775, 00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 Контракту Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеного у Специфікації, та надати Замовнику документи згідно пункту 2.5 Контракту.
У подальшому, в процесі виконання укладеного договору, між сторонами були укладені додаткові угоди, якими було збільшено кількість товару, орієнтовну вартість товару та строки поставки товару, у зв'язку з чим специфікація до Контракту викладалась в нових редакціях, а саме: в редакціях додаткової угоди № 1 від 15.07.2022, додаткової угоди № 2 від 07.09.2022, додаткової угоди № 3 від 12.10.2022, додаткової угоди № 4 від 04.11.2022, додаткової угоди № 5 від 21.12.2022, додаткової угоди№ 6 від 29.12.2022, додаткової угоди №7 від 10.02.2023.
Так, згідно додаткової угоди №1 від 15.07.2022, сторони погодили, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами Контракту до 15.11.2022. У специфікації в редакції додаткової угоди №2 від 07.09.2022 сторони закріпили строк поставки товару до 15.11.2022.
Міноборони, на виконання умов Контракту з 31.03.2022 по 12.11.2022 перерахувало відповідачу попередню оплату у розмірі 1093230000,00 грн, про що надано платіжні доручення від 30.03.2022 №403/1/440, від 13.09.2022 №403/1/531 та від 10.11.2022 №403/1/724.
Згідно специфікації у редакції додаткової угоди №5 від 21.12.2022 відповідач повинен був поставити позивачеві товар у кількості 135 шт. 23 мм зенітних установок спарених ЗУ-23-2, загальною вартістю (ціна) 1093230000, 00 грн, тобто остаточно визначили кількість та вартість товару, залишивши незмінним строк поставки товару до 15.11.2022 року.
Згідно пункту 10.1. Контракту в редакції додаткової угоди №6 від 29.12.2022 - контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2023.
Останньою додатковою угодою №7 від 10.02.2023 сторони погодили, що вартість товару за контрактом становить 1093230 000, 00 грн.
Міністерство оборони України стверджує, що відповідач з порушенням обумовленого сторонами строку виконав свій обов'язок з поставки товару, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання-передачі товару (поставка товару відбулась у період з 19.11.2022 по 26.01.2023).
Отже, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у відповідності до п. 7.2. Контракту штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за прострочення поставки товару.
2. Предмет позову.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 914 836, 00 грн - пені за прострочення поставки товарів на строк від 3 до 71 дня та 44 781 940, 00 грн штрафу у розмірі 7 % за прострочення поставки товарів на строк понад 30 днів за державним контрактом від 27.06.2022 №403/1/22/226.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував відповідачеві попередню оплату у розмірі 1 093 230 000, 00 грн, натомість відповідач допустив прострочення поставки товару на строки від 3 до 71 діб, що є підставою для нарахування штрафних санкцій відповідачеві, які передбачені п. 7.2. Контракту.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначає:
(1) відповідач стверджує, що він передав товар у розпорядження позивача у визначений контрактом строк, оскільки, у період з 02.11.2022 по 03.11.2022 товар у кількості 135 одиниць у розібраному стані був ввезений на митну територію України та переданий до в/ч НОМЕР_1 . Проте, згідно п. 3.4. контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата затвердження акту приймання-передачі вантажоодержувачем.
(2) 18.11.2022 замовник направив відповідачу лист про усунення недоліків при поставці товару (щодо організації роботи по збиранню товару, який прибув у розібраному стані), але відповідач лише 19.04.2023 звернувся до Торгово-промислової палати за сертифікатом про форс-мажорні обставини, що суперечить пункту 7.4. контракту про повідомлення про настання форс-мажорних обставин протягом 5 днів;
(3) твердження відповідача про те, що порушення строку поставки відбулось внаслідок неналежного виконання зобов'язань контрагентом відповідача, згідно статті 617 ЦК України не може бути підставою для звільнення від відповідальності відповідача;
(4) в умовах військової агресії росії проти України зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання державного контракту у військовій сфері є недопустимим.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
(1) умовами держконтракту не встановлено вимог щодо поставки товару в зборі, як і не передбачено жодних обмежень щодо можливості поставки товару в розібраному стані з метою перевезення товару;
(2) відповідач належним чином приступив до виконання своїх обов'язків за контрактом та 25.06.2022 уклав зовнішньоекономічний контракт з іноземним постачальником - виробничим об'єднанням (Азербайджанська Республіка) про поставку 95 од. товару, а 14.10.2022 відповідач уклав інший зовнішньоекономічний контракт з іноземним постачальником на поставку 40 од. товару;
(3) відповідач повідомляє суду наступні обставини:
- 02.11.2022 він листом №USE-20.2-7474 поінформував позивача та Командування Сил Логістики Збройних Сил України про заплановану поставку товару у розібраному стані морськими контейнерами у період з 04.11.2022 до 08.11.2022 та просив надати інформацію про вантажоодержувача товару;
- 02.11.2022 та 03.11.2022 весь обсяг товару у кількості 135 од. за контрактом був ввезений на митну територію України та переданий вантажоодержувачу позивача - в/ч НОМЕР_1 , про що зазначено на міжнародних товарно-транспортних накладних. Таким чином, відповідач передав товар у розпорядження позивача у визначений контрактом строк (тобто до 15.11.2022);
- 18.11.2022 відповідач отримав лист позивача про те, що товар поставлено у розібраному стані із проханням організувати роботу щодо збирання товару та 07.04.2023 відповідач повідомив іноземного постачальника про вказані обставини та просив надати інформацію про причини неможливості поставки товару в зборі;
- 10.04.2023 іноземний постачальник надав відповідь, де зазначив, що товар поставлявся морським транспортом територією третіх країн у контейнерах, які передбачали можливість завантаження товару лише у розібраному стані;
- 19.04.2023 відповідач звернувся до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати з відповідною заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, які не дозволили відповідачу вчасно виконати свої зобов'язання за контрактом;
(4) 03.05.2023 відповідач отримав сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-2111 про засвідчення форс-мажорних обставин, які виникли з 02.11.2022 і діяли до 26.01.2023 та не дозволили відповідачу поставити товар в зборі за контрактом та в той же день відповідач надіслав позивачеві копію сертифікату. Відповідач також зазначає, що наявність форс-мажорних обставин обґрунтовано тим, що товар був поставлений іноземним постачальником у розібраному стані та для його подальшого збирання знадобився додатковий час;
(5) стягнення з відповідача штрафних санкцій призведе до погіршення фінансового стану підприємства та може спричинити зупинення діяльності щодо виконання інших державних контрактів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом, а отже відповідач не зможе виконувати поставлені перед ним завдання в умовах повномасштабного вторгнення росії, що є виключними обставинами для зменшення штрафних санкцій.
(6) відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач знаходиться в безпосередньому прямому управлінні і підпорядкуванні позивача, а тому при укладенні державних контрактів відповідач діяв в умовах відсутності свободи договору та свободи підприємницької діяльності;
(7) з огляду на зазначені вище обставини, відповідач вважає за можливе просити суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 90 %, а саме до 3 791 483, 60 грн, а розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу на 90 %, а саме до 4 478 194, 00 грн, а також відповідач просив суд розстрочити сплату пені та штрафу до 31.12.2024.
При цьому, відповідач вже у запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити штрафні санкції на 95 %.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З огляду на предмет та підстави позову, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи настав (коли настав) строк поставки товару?
- з якого моменту відповідач є таким, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, а відтак, чи допустив відповідач неналежне виконання договірних зобов'язань (прострочення строку поставки)?
- чи наявні у правовідносинах сторін за контрактом форс-мажорні обставини, що завадили належному виконанню зобов'язань?
- чи наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, а також чи наявні підстави для відстрочення сплати таких штрафних санкцій відповідачем?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 30.03.2022 №403/1/440, від 13.09.2022 №403/1/531 та від 10.11.2022 №403/1/724 суд встановив, що позивач на виконання умов контракту згідно внесеними до нього додатковими угодами змінами щодо вартості поставки товару, здійснив попередню оплату у розмірі 1 093 230 000, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено самими сторонами, строк поставки товару згідно контракту №403/1/22/226 від 27.06.2022 в редакції додаткової угоди №1 від 15.07.2022 (том 1, а.с.22-23) та специфікації, що є додатком до додаткової угоди №2 від 07.09.2022 (том 1, а.с. 26) - настав 15.11.2022.
Згідно пункту 3.4. Контракту - датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата затвердження акту приймання-передачі вантажоодержувачем.
Згідно наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі товару встановлено, що відповідач поставив позивачеві товар:
19.11.2022 згідно Акту приймання-передачі №1477 у кількості 20 одиниць товару;
12.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №4398 у кількості 10 одиниць товару;
14.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №4428 у кількості 10 одиниць товару;
21.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №П-1019 у кількості 5 одиниць товару;
22.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №П-1020 у кількості 5 одиниць товару;
27.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №П-1028 у кількості 5 одиниць товару;
29.12.2022 згідно Акту приймання-передачі №П-4837 у кількості 10 одиниць товару;
02.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-1 у кількості 10 одиниць товару;
05.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №88 у кількості 10 одиниць товару;
13.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-16 у кількості 2-ох одиниць товару;
13.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-20 у кількості 4-ьох одиниць товару;
13.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-22 у кількості 5 одиниць товару;
14.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №228 у кількості 10 одиниць товару;
16.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-17 у кількості 2-ох одиниць товару;
17.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №П-19 у кількості 1 одиниці товару;
26.01.2023 згідно Акту приймання-передачі №443 у кількості 10 одиниць товару;
Таким чином, суд констатує, що відповідач у період з 19.11.2022 по 26.01.2023 здійснив поставку позивачеві товару у кількості 119 одиниць із 135 одиниць, поставка яких була обумовлена контрактом. При цьому, з долученої до позову претензії позивача від 28.03.2023 №403/5/2/4168 (том 1, а.с. 43- 45) вбачається, що 16 одиниць товару було поставлено в термін визначений контрактом, про що між сторонами складено Акт приймання-передачі №1429 від 12.11.2022.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив поставку позивачеві товару у кількості 135 одиниць, обумовлених контрактом, 119 одиниць з яких були поставлені з пропуском визначеного сторонами строку поставки, а саме були поставлені після 15.11.2022.
З вказаних обставин, суд відхиляє твердження відповідача про те, що ним належним чином (у відповідності до визначених умов договору) виконано договірні зобов'язання, оскільки 02.11.2022 та 03.11.2022 товар був ввезений на митну територію України та переданий вантажоодержувачу - в/ч НОМЕР_1 . Суд зазначає, що такі твердження відповідача щодо належного виконання зобов'язанян у строк не відповідають домовленостям сторін, а саме п. 3.4. контракту, згідно якого датою виконання відповідачем зобов'язань є дата затвердження актів приймання-передачі, що були затвердженні в/ч НОМЕР_1 лише в період з 19.11.2023 по 26.01.2023 щодо 119 одиниць товару.
Суд, в тому числі, критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що умовами контракту не встановлено вимог щодо поставки товару в зборі, як і не передбачено жодних обмежень щодо можливості поставки товару в розібраному стані (з листа відповідача від 26.11.2022 №USE-54.3.1-8293 (том 1, а.с. 256-257), а також із наявних міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що товар з 3 по 5 листопада 2022 року був поставлений в розібраному стані (люлька, верхній станок, стволи, колеса) та збирається силами в/ч НОМЕР_2 , а також спеціалізованими підприємствами оборонно-промислового комплексу.
Так, згідно пункту 1.3. контракту - якість, комплектність і експлуатаційна документація товару повинна відповідати умовам контракту на товар та забезпечувати експлуатації товару у повному обсязі відповідно до призначення. Одиночний комплект ЗІП товару повинен забезпечувати проведення силами екіпажу визначеного експлуатаційною документацією технічного обслуговування товару у місцях його експлуатації.
Отже, вантажоодержувачу позивача повинен бути поставлений цілісний товар у такій комплектності, яка забезпечувала б його негайне використання при відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, що вочевидь є неможливим при поставці товару у розібраному стані та суперечить п. 1.3. контракту.
До того ж поставка товару у розібраному стані, фактично означало б поставку товарів з іншими характеристиками, а саме поставку деталей (запчастин) до зенітної установки, що не є об'єктом поставки згідно контракту, укладеному між сторонами.
Згідно приписів статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на зазначене, суд критично оцінює доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову, оскільки, несвоєчасне виконання зобов'язання з вини третіх осіб не вважається обставиною звільнення від відповідальності.
Поряд з цим, суд враховує лист іноземного постачальника (контрагента відповідача, з яким було укладено зовнішньоекономічні контракти) від 10.04.2023 №422/35-М2 (том 1, а.с. 260-262) в якому іноземний постачальник повідомив відповідача про причини поставки товару морськими контейнерами у розібраному стані, а саме у зв'язку з політичними факторами та позицією третіх країн щодо поставки в Україну товарів військового (спеціального) призначення. Проте, суд зазначає, що в такому разі з моменту ввезення товарів на митну територію України (02.11.2022 та 03.11.2022 як стверджує сам відповідач), відповідач, як зобов'язана сторона за державним контрактом на поставку товарів військового значення, повинен був вжити всіх можливих заходів щодо поставки таких товарів до вантажоодержувача позивача - в/ч НОМЕР_1 у зібраному стані до 15.11.2022 (тобто відповідач мав час на вжиття таких заходів до спливу строку поставки).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підпунктом 1 пункту 7.2 Контракту передбачено, що за порушення строків поставки товару Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.
Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, вважає, що розмір штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу визначений вірно, а відтак є обґрунтованим, з огляду на доведений позивачем факт поставки відповідачем товарів з пропуском строку з вини відповідача.
Щодо наявності форс-мажорних обставин у зв'язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов'язання за контрактом вчасно, суд зазначає наступне.
До відзиву відповідач долучив Сертифікат №3200-23-211 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата, від 03.05.2023 №282/03.23 засвідчила існування форс-мажорних обставин за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/226 від 27.06.2022 з 02.11.2022 по 26.01.2023.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Відповідно до п. 7.3. контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за контрактом у разі настання обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі сторін та мали безпосередній вплив на можливість виконання зобов'язань за контрактом.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі (п. 7.4. контракту).
При цьому, згідно абзацу другого пункту 7.4. контракту, сторона, що не повідомила іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин у вище зазначений строк позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого ТПП України та/або регіональними ТПП.
Отже, в силу вище зазначеного обставини форс-мажору повинні бути виявлені в процесі виконання договору та в будь-якому разі до спливу строку виконання відповідного зобов'язання (в даному випадку до строку поставки товару).
Так, в процесі виконання контракту, відповідач не повідомляв позивача у відповідності до порядку визначеного п. 7.3. контракту щодо настання обставин форс-мажору, а навпаки своїми діями, зокрема, листом від 02.11.2022 № USE-20.2-7474 (том 1, а.с. 206) повідомив відповідача, що у період з 4-8 листопада 2022 заплановане прибуття товару у розібраному стані (що на думку позивача вважалось належним виконання умов контракту, а не наявними форс-мажорними обставинами) та в якому відповідач не повідомляв про таку обставину як обставину форс-мажору.
Крім того, із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин при виконанні контракту від 27.06.2022 №403/1/22/226 відповідач звернувся до Київської обласної ТПП лише 19.04.2023 (том 1, а.с. 263-270) (тобто через 5 місяців після настання строку поставки, та листа позивача від 18.11.2022 про поставку товару у розібраному стані)
Суд відмічає, що при укладанні контракту сторони в пункту 7.10. зазначили, що вони усвідомлювали, що контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами/істотною зміною обставин), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
При цьому, Сертифікат ТПП є одним з доказів, який наряду з іншими оцінюється судом при вирішенні спору.
Як вже зазначалось судом вище, відповідно до абзацу другого частини першої статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, в силу вище зазначеного, а також оскільки невиконання контрагентом боржника свого обов'язку не є обставиною, яка звільняє боржника від відповідальності, суд відхиляє доводи відповідача про існування обставин форс-мажору, які вчасно завадили виконати свої зобов'язання.
У відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені) на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України на 90% (у запереченнях на відповідь на відзив просить на 95 %).
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі №904/10558/17).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК та статті 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Суд враховує, що завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Отже, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості та пропорційності, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання боржником, суд враховує наступне:
(1) основне зобов'язання відповідача є виконаним (тобто відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань, а не їх невиконання в цілому, що має більш негативні наслідки в порівнянні з неналежним виконанням);
(2) матеріалами справи підтверджено, та, зокрема, в самому сертифікаті №3200-23-211 Київської ТПП зазначено, що поставка товару здійснена альтернативним варіантом - морським транспортом через треті країни, що спричинило поставку вантажу в розібраному стані, не передбаченому зовнішньоекономічними контрактами з іноземним постачальником. Отже, саме контрагентом відповідача, а не безпосередньо самим відповідачем було змінено умови зовнішньоекономічних контрактів щодо способу та форми поставки товарів;
(3) в процесі виконання державного контракту, сторони домовились про збільшення кількості товару, який має бути поставлений, у зв'язку з чим було збільшено вартість товару та строк поставки, тобто фактично збільшено обсяг зобов'язань відповідача, про що було укладено відповідні додаткові угоди та специфікації у відповідних редакціях;
(4) з 24.02.2022 на відповідача покладено виконання критично важливих для забезпечення національної безпеки і оборони держави стратегічних завдань щодо забезпечення закупівель для ЗСУ та інших військових формувань;
(5) плановий прибуток відповідача від здійснення імпортних операцій із закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, які на даний час є основним видом діяльності відповідача, становить лише 3 відсотки вартості таких товарів, робіт і послуг (п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, що затверджений постановою КМУ від 03.03.2021 №363), що неминуче впливає на фінансовий стан відповідача. Прибуток відповідача, від виконання спірного контракту становив 22 175 237, 98 грн, що становить лише 2,03 % від ціни контракту, та заявлені до стягнення штрафні санкції (які становлять 7, 67 % від ціни позову) майже на 27 % перевищують розмір отриманого прибутку відповідача;
(6) згідно наданих суду Звітів про фінансові результатами відповідача вбачається, що протягом 2022 року такий фінансовий показник діяльності відповідача як «чистий фінансовий результат» (чистий прибуток) істотно зменшився у порівнянні з аналогічними періодами 2021 року. Зокрема, з наданих звітів вбачається, що чистий прибуток відповідача у 2022 році становив лише 49, 86 млн. грн (що також є на 40 % меншим, а ніж заявлені до стягнення штрафні санкції);
(7) в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала значна кількість судових справ щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за позовами Міністерства оборони України, результатом яких було задоволення позовних вимог частково або в повному обсязі (крім того, існують інші судові спори між позивачем та відповідачем, що пов'язані із виконанням державних контрактів, розгляд яких триває). Відтак, наразі, заборгованість відповідача перед позивачем в силу прийнятих рішень у господарських справах значно збільшилась та продовжує збільшуватися.
(8) відповідач починаючи з 09.03.2022 (згідно постанови КМУ від 09.03.2022 №237) перебуває в прямому управлінні і підпорядкуванні позивача, а позивач є органом управління відповідача, який повністю координує роботу відповідача.
(9) Суд зазначає, що саме на позивача як кредитора у даному конкретному зобов'язанні, в цілому як орган виконавчої влади покладено функцію належного врядування діяльності відповідача та здійснення контролю за діяльністю відповідача. Отже, на переконання суду, позивач по відношенню до відповідача здійснює управлінські функції, а значить здійснює функції органу врядування. Загалом, в теорії права, належне врядування має вісім основних характеристик: участь, орієнтація на консенсус, відповідальність (підзвітність), прозорість,
належне реагування, ефективність і результативність, рівність і врахування інтересів, відповідність принципу верховенства права. Отже, в тому числі від поведінки позивача в особі його керівників (як кредитора у даних спірних правовідносинах), також залежало належне виконання відповідачем як боржником своїх зобов'язань за конкретним контрактом, а тому стягнення штрафних санкцій з відповідача на користь позивача у повному обсязі не відповідає принципам належного врядування.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі може мати не компенсаційний характер (як те передбачає правова природа неустойки), а каральний, а отже бути надмірним тягарем для відповідача, та зрештою може мати наслідком неможливість виконання рішення суду, перешкоджання діяльності відповідача, а за найгірших обставин може призвести до неможливості виконання відповідачем подальших державних контрактів на поставку військового озброєння тощо, що є найбільш негативним наслідком в умовах триваючої збройної агресії російської федерації. Крім того, покладення таких штрафних санкцій у повному обсязі на відповідача, який знаходився у відносинах підпорядкування, підзвітності та контролю з боку позивача, також буде несправедливим з огляду на принципи добросовісності, розумності та залежності виконання зобов'язань не тільки від поведінки боржника.
Разом з тим, суд враховує, що згідно статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, поведінку відповідача у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), що викладене у відзиві.
Відтак, суд зменшує розмір штрафних санкцій (пені) на 90 %, що на переконання суду є співмірним із допущеним відповідачем правопорушенням.
У відзиві, відповідач також заявив клопотання про розстрочення сплати пені та штрафу до 31.12.2024.
Проте, з огляду на зменшення суми штрафних санкцій на 90 %, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення. Більше того, така заява про розстрочення судового рішення є передчасною, з огляду на те, що вона подана до набрання даним рішенням суду законної сили та до видачі відповідного наказу.
Отже, з урахуванням вище встановленого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 791 483, 60 грн та штрафу у розмірі 4 478 194, 00 грн, що становить 10 % від заявленого позивачем розміру штрафних санкцій.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, суд задовольнив позовні вимоги, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без врахування зменшення судом розміру штрафних санкцій, оскільки, в даному випадку, позовні вимоги є обґрунтованими та суд скористався наданим йому правом на зменшення пені, розмір якої підлягав би задоволенню в обсязі визначеному позивачем якби розмір неустойки не було зменшено.
За таких обставин, суд покладає судовий збір сплачений позивачем на відповідача у повному обсязі.
Про понесенні інших судових витрат позивач суду не заявляв.
Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Міністерства оброни України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспот» про стягнення 82 696 776, 00 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспот» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 21655998) на користь Міністерства оброни України (03168, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) з урахуванням зменшенння штрафних санкцій на 90 %: 3791483 (три мільйони сімсот дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн 60 коп. - пені, 4478194 (чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 00 коп. - штрафу, а також 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп. - судового збору.
3. У іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
4. Відмовити у задоволенні клопотання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспот», що викладене у відзиві, про розстрочення виконання судового рішення.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.01.2024.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких