ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5659/23
за позовом 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об'єктів, м. Нетишин
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", м. Дніпро
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 3 002, 80 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
СУТЬ СПОРУ:
Третій державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об'єктів (надалі - Позивач) звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (надалі - Відповідач) в якій просить суд:
- визнати недійсним пункт 3.2. Розділу 3 "Ціна договору" Договору поставки від 23.11.2022 року № 369 про придбання бензину марки А-95, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача 3002, 80 грн. - сплачений за договором розмір податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного сторонами Договору поставки №369 від 23.11.2022 року, Позивач зайво сплатив на користь Відповідача у складі вартості придбаного пального, податок на додану вартість в розмірі 3 002,80 грн., що суперечить положенням норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та порушує постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 року №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період військового стану" в частині застосування 7% ставки податку (ПДВ), в той час як постачання товарів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави мали обкладатися податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Ухвалою суду від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі № 904/5659/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Зз підстав, встановлених судом після відкриття провадження у справі, 20.12.2023 року суд залишив позов без розгляду, зокрема, через недоплату Позивачем судового збору.
27.12.2023 року після усунення недоліків позовної заяви, суд продовжив розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронний кабінет (а.с. 44).
З огляду на викладене, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
23.11.2022 року між Позивачем (Покупець) та Відповідач (Постачальником) було укладено Договір поставки № 369 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю Товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар бензин А-95 кількістю 900 літрів. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року.
Згідно пункту 3.2 Договору ціна становить 45 900, 00 грн., в т. ч. ПДВ 3 002,80 грн.
Умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки. (а. 4.1. Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно наданого рахунка на наступні реквізити: НОМЕР_1 в ДОУ AT "Ощадбанк" м. Дніпро ЄДРПОУ 39821153 Постачальник-звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інший рахунок.
При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1 Договору, Постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за Товар на. розрахунковий рахунок Постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови Покупця отримати товар за новими цінами, Постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок Покупця, а Договір з такої дати вважається розірваним. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням:ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту. (п.п. 4.3., 4.4. Договору).
Згідно п. 5.1., 5.2. Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. Договору).
Відповідно до розділу 10 Договору даний Договір діє до 31.12.2022. Однак закінчення дії Договору не звільняє сторони від обов'язкового виконання взятих на себе зобов'язань і відповідальності за його порушення.
На виконання умов Договору Позивач здійснив на користь Відповідача оплату в сумі 45 900,00 гривень, у тому числі ПДВ 3002,80 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 613 від 24.11.2022 року (а.с.14). В свою чергу Відповідач поставив Позивачу товар на суму 45900,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №0052/0000548 від 24.11.2022.
Позивач зазначає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором №369 від 24.11.2022 податку на додану вартість у розмірі 3 002,80 гривень та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 3002,80 грн. є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.
На підставі вищевикладеного з метою досудового врегулювання спору, Позивач листом від 09.05.2022 №67 3301-242/67 33 звернувся до Відповідача з вимогою повернути податок на додану вартість у сумі 3002,80 грн., однак, відповідь на претензію не отримав.
Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 7%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-УШ"Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII), Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ № 64/2022) на території України введено воєнний стан. Указ № 64/2022 затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
За таких обставин, недотримання під час укладення Договору поставки № 369 від 23.11.2022 року вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, яка застосовується з 24.02.2022 року, зумовлює існування підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість в розмірі 7% до загальної ціни договору.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Оскільки Відповідач, в рахунок оплати поставленого товару отримав від Позивача суму ПДВ у розмір 7% при тому, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, суд погоджується з доводами Позивача про необхідність повернення різниці в сумі 3 002,80 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивача вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними пункт 3.2. Розділу 3 "Ціна договору" Договору поставки від 23.11.2022 року №369 про придбання бензину марки А-95, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ», (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об'єктів (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енрегетиків, 24, код ЄДРПОУ 23312481) 3002, 80 грн. сплачену суму податку на додану вартість, 5 368, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський