ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2023 р. Справа№ 910/3121/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 (повний текст складено 10.07.2023)
у справі № 910/3121/23 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", м. Київ
про стягнення 75 800,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінанта" (далі - ТОВ "Домінанта", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (ТОВ "Темп-2000", відповідач) про стягнення 75 800,00 грн з покладенням на відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди устаткування № 07/2022-V від 22.07.2022 в частині повернення належної якості орендованого майна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Темп-2000" на користь ТОВ "Домінанта" збитки у розмірі 75 800 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Дане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ "Темп-2000"обов'язку з відшкодування (компенсації) витрат на усунення недоліків та пошкоджень принтеру ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619 (об'єкта оренди), доказів на спростування даних обставин та сплати суми компенсації відповідачем під час розгляду справи не налано, тому суд першої інстанції дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача заявленої суми є обґрунтованою та належить до задоволення з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу.
Крім того, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, зважаючи на малозначність спору, суд першої інстанції дійшов до висновку про зменшення розміру витрат позивача, пов'язаних з наданням правничої допомоги, до 5 000,00 грн та стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Темп-2000" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23 та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Так, зокрема, за твердженням скаржника, ним не вчинялися будь-які дії, які б могли призвести до поломки об'єкта оренди, а факт пошкодження об'єкта оренди не підтверджений позивачем належними доказами, оскільки дефектний акт від 15.09.2022 складено та підписано позивачем в односторонньому порядку, що не відповідає умовам укладеного між сторонами спору Договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 справу № 910/6777/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Темп-2000" у справі № 910/3121/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Ходаківської І.П. та Гончарова С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3121/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23 до надходження до суду матеріалів справи.
21.08.2023 матеріали справи № 910/3121/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Темп-2000" у справі № 910/3121/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справу № 910/3121/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23, розгляд справи №910/3121/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція інших учасників справи.
04.09.2023 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов (направлено поштою 31.08.2023) відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що наявні в матеріалах справи докази, а саме: Акт оцінки технічного стану від 17.08.202; лист-запрошення від 06.09.2022 за вих.№42; Дефектний акт від 15.09.2022; Договір №18/09 про виконання послуг по незалежній оцінці від 27.09.2022; Звіт про оцінку майна №18/09 від 27.09.2022, затверджений 25.10.2022; Акт прийому-передачі робіт по незалежній оцінці від 25.10.2022; рахунок-фактура №18/09 від 27.09.2022, платіжне доручення №1079 від 27.09.2022; лист позивача від 02.11.2022 за вих. №55, в їх сукупності спростовують аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.
Також позивачем 07.11.2023 подано клопотання про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, понесених ним у зв'язку з апеляційним переглядом ухваленого у даній справі рішення, з долученням до цього клопотання доказів на підтвердження цих витрат.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 22.07.2022 між ТОВ "Домінанта" (орендодавець) та ТОВ "Темп-2000" (орендар) укладено Договір оренди устаткування № 07/2022-V (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає орендареві за плату в тимчасове володіння та користування (оренда) принтери виробництва Компанії "DOMINO" (Великобританія) (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору сторони дійшли згоди здійснити оцінку об'єкта оренди в порядку ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України за відновною вартістю та встановити комерційну вартість об'єкта оренди з урахуванням індексації в наступному розмірі: - комерційна вартість об'єкта оренди складає 4802,7 євро, що на дату підписання цього Договору, складає 178 991,35 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 35 798,27 грн в еквіваленті до іноземної валюти євро, розрахованого згідно офіційного курсу євро по відношенню до гривні, встановленого Національним банком України.
Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що строк оренди: з 26.07.2022 по 27.07.2022 включно.
Згідно пункту 2.1. Договору передача об'єкта оренди орендодавцем та прийняття його орендарем оформлюється Актом пройому-передачі об'єкта оренди (Додаток 1), що підписується обома сторонами. В Акті прийому-передачі вказуються: перелік переданого майна, його стан та комерційна вартість устаткування.
Умовами пункту 2.2. Договору передбачено, що складання та підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди проводиться уповноваженими представниками сторін безпосередньо при передачі об'єкта оренди.
Відповідно до пункту 2.4. Договору повернення об'єкта оренди орендодавцеві проводиться не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з останнього дня дії строку оренди за Актом повернення-приймання об'єкта оренди.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що Акт повернення-приймання (Додаток 2) об'єкта оренди складається за результатами передачі об'єкта оренди орендодавцеві з обов'язковим зазначенням стану об'єкта оренди та повноти і вчасності виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно пункту 3.2. Договору сума орендної плати, за згодою становить - 1 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 200,00 грн.
Умовами пункту 3.3.3. Договору передбачено, що прийом-передача послуг з надання в оренду об'єкта оренди оформлюється підписанням сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому сторони вказують їх фактичну вартість.
У пункті 3.4. Договору сторони погодили, що плата визначена у пункті 3.2. даного Договору, здійснюється орендарем шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок орендодавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання сторонами Акту повернення-приймання об'єкта оренди.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що даний Договір починає діяти з дати підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За змістом пункту 7.1. Договору у випадку знищення об'єкта оренди протягом строку дії оренди орендар виплачує орендодавцю загальну комерційну вартість об'єкта оренди в євро, вказану в п. 1.3. даного Договору. Факт знищення підтверджується двостороннім Дефектним актом (знищення) (Додаток 3), що підписується уповноваженими представниками орендаря та орендодавця.
Пунктом 7.2. Договору зазначено, що у випадку часткового пошкодження об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю суму завданих збитків. Факт часткового пошкодження підтверджується Дефектним актом (пошкодження/часткового пошкодження) об'єкта оренди (Додаток 4), складеним представником орендодавця в присутності представника орендаря. Розмір суми, на яку були завдані збитки, визначається на підставі оцінки, зробленої особою, яка здійснює професійну оціночну діяльність, або, якщо на це є згода сторін, уповноваженим представником орендодавця в присутності представника орендаря.
Згідно з пунктом 7.3. Договору орендар несе відповідальність за втрату або пошкодження об'єкта оренди, що знаходиться у нього, незалежно від причин пошкодження або втрати, з моменту отримання об'єкта оренди за Актом прийому-передачі та до передачі його орендодавцю за Актом повернення-приймання.
У пункті 8.4. Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань по ньому.
На виконання умов Договору, 22.07.2022 сторонами було складено Акт прийому-передачі об'єкта оренди, а саме: Принтер ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619.
Відповідно до Акту повернення-приймання об'єкта оренди було повернуто Принтер ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619. В Акті зазначено, що стан об'єкта оренди: без видимих зовнішніх пошкоджень, претензії: устаткування не вмикається, примітки: для встановлення причин несправності потрібна повна (комплексна) діагностика в умовах сервісного центру. Вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін - їх керівниками, підписи яких скріплені печатками.
ТОВ "Темп-2000" згідно з платіжним дорученням №1741 від 25.07.2022 перераховано ТОВ "Домінанта" на його рахунок 1200,00грн плати за оренду принтера на підставі рахунку №694 від 22.07.2022.
17.08.2022 позивачем було проведено огляд пошкодженого майна та визначено причину пошкодження, про що було складено Акт оцінки технічного стану, яким було встановлено, що контролер V710619, не працює бо вийшла з ладу плата контролера, яка потребує заміни.
07.09.2022 на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 42 від 06.09.2022, яким позивач просив відповідача направити уповноваженого представника для складання та підписання Дефектного акта про виявлені недоліки об'єкта оренди 15.09.2022 об 11:00 за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 47. В матеріалах справи наявні докази отримання зазначеного лита-повідомлення відповідачем 13.09.2022.
15.09.2022 позивачем складено Дефектний акт (пошкодження) об'єкта оренди до Договору оренди устаткування №07/2022-V від 22 липня 2022р. (далі - Дефектний акт), в якому відображено, що об'єкт оренди пошкоджений в результаті порушення орендарем правил експлуатації принтера. В описі пошкодження зазначено: відсутнє підсвічування дисплея, частина дисплея засвічується та присутня постійна помилка, яку виявлено при підключенні монітора через порт VGA. Контролер SN# V710619 не працює, так як вийшла з ладу плата контролера (VEY0030). Зіпсована плата контролера потребує заміни. До цього призводить порушення правил експлуатації пристрою. А саме, підключення/відключення друкуючого модуля при включеному контролері, що суворо заборонено виробником - навіть нанесено попереджувальний напис на корпусі контролера.
Вказаний Дефектний акт складено без участі представника відповідача із застереженням: уповноважена особа ТОВ "Темп-2000", яка викликалась листом вих. №42 від 06.09.2022 для складення та підписання Дефектного акту про виявлені недоліки об'єкта оренди, не з'явилась, причини неявки не відомі.
Для підтвердження розміру майнової шкоди та на виконання вимог пункту 7.2. Договору, між позивачем та ТОВ "Дельта-Консалтинг" було укладено Договір № 18/09 про виконання послуг по незалежній оцінці від 27.09.2022.
За результатом незалежної оцінки, складено Звіт про оцінку майна № 18/09 від 27.09.2022, затверджений директором ТОВ "Дельта-Консалтинг" 25.10.2022, яким визначено розмір майнової шкоди, а саме: відновлювального ремонту принтера ДОМІНО V 200 серійний номер V710619 2009 року випуску , який належить ТОВ "Домінанта", станом на дату оцінки, 27.09.2022, складає 72800,00 грн, з урахуванням ПДВ.
На підставі Акту прийому-передачі по незалежній оцінці від 25.10.2022, за виконання послуг по незалежній оцінці позивачем сплачено на користь ТОВ "Дельта-Консалтинг" 3 000,00 грн на підставі рахунку-фактури № 18/09 від 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1079 від 27.09.2022.
У зв'язку з понесеними позивачем збитками, на адресу відповідача було направлено листом за вих. № 55 від 02.11.2022 претензію з вимогою відшкодувати протягом 5 банківських днів з дати отримання цієї претензії матеріальну шкоду (вартість відновлювального ремонту), завдану внаслідок порушення встановлених правил експлуатації об'єкта оренди, в розмірі 72 800,00грн. Зазначений лист, що надсилався на адресу керівника відповідача рекомендованим відправленням через АТ "Укрпошта", не було отримано останнім та повернуто на адресу позивача за закінченням строку зберігання 30.11.2022.
Оскільки, ТОВ "Темп-2000" не здійснило відшкодування вартості відновлювального ремонту об'єкта оренди за Договором, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку, за твердженнями позивача, наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку із компенсування визначених у Звіті про оцінку майна № 18/09 від 27.09.2022 пошкоджень принтеру ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619, які виникли під час перебування останнього в оренді відповідача на підставі Договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статями 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначено в статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом першої інстанції правомірно визначено, що укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між ними виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Відповідачем не заперечується, що ТОВ "Домінанта", як орендодавцем, було передано ТОВ "Темп-2000", як орендарю, принтер ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619 (об'єкт оренди передано в робочу стані, відповідно до технічних вимог орендаря, сторони не мають претензій один до одного), що підтверджується Актом прийому-передачі об'єкта оренди від 22.07.2022, підписаним уповноваженою особою відповідача без застережень та зауважень.
Наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (стаття 773 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
З аналізу умов пункту 7.2. Договору убачається, що у випадку часткового пошкодження об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю суму завданих збитків. При цьому, факт часткового пошкодження підтверджується Дефектним актом (пошкодження/часткового пошкодження) об'єкта оренди, складеним представником орендодавця в присутності представника орендаря, а розмір завданих збитків визначається на підставі оцінки, зробленої особою, яка здійснює професійну оціночну діяльність, або, якщо на це є згода сторін, уповноваженим представником орендодавця в присутності представника орендаря.
Зі змісту Акта повернення-приймання об'єкта оренди від 22.07.2022 слідує, що при передачі орендарем орендодавцю об'єкта оренди було встановлено його дефектність: устаткування не вмикається. У зв'язку з чим сторонами погоджено, що для встановлення причини несправності потрібна повна (комплексна) діагностика в умовах сервісного центру.
Саме на таке дослідження причин пошкодження погодився повноважний представник відповідача, підписавши зазначений Акт без зауважень та застережень. Вказаних обставин відповідач в апеляційній скарзі не спростував.
Позивачем здійснено таке дослідження, результат якого зафіксовано в Акті оцінки технічного стану від 17.08.2022, складеного інженером Пестовим Ю.В. та головним інженером Ткач О.В. у присутності представника - менеджера з продажу Бутенко І.В. За висновком цього Акта фізичних ушкоджень термотрансферного принтера DOMINO, модель V 200, серійний номер: V710619, не виявлено; відсутнє підсвічування дисплея, частина дисплея засвічується та присутня постійна помилка, яку виявлено при підключенні монітора через порт VGA; контролер SN# V710619 не працює, так як вийшла з ладу плата контролера - потребує зміни. До цього призводить порушення правил експлуатації пристрою, а саме: підключення/відключення друкуючого модуля при включеному контролері, що суворо заборонено виробником - навіть нанесено попереджувальний напис на корпусі контролера (виділено на фото).
На підставі виявлених за згодою сторін дослідженням пошкоджень об'єкта оренди, позивач рекомендованим листом запросив представника відповідача для складення та підписання Дефектного акта, як того вимагають умови Договору, зазначивши час та місце вчинення такої дії. Відповідач, отримавши вказане повідомлення, не забезпечив присутність свого повноважного представника при складенні позивачем Дефектного акта та не повідомив позивача про поважність причини відсутності свого представника, про що позивачем застережено у складеному акті.
При складенні Дефектного акта, позивач зазначив в ньому, що об'єкт оренди пошкоджений в результаті порушення орендарем правил експлуатації принтера, в описі пошкодження позивач відобразив обставини, які відповідають висновкам Акта оцінки технічного стану від 17.08.2022.
Оскільки відповідач погодився, підписавши Акт повернення-приймання об'єкта оренди від 22.07.2022, про те, що для встановлення причин несправності об'єкта оренди потрібна повна (комплексна) діагностика в умовах сервісного центру, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо неналежності та недопустимості Дефектного акта, як доказу у даних спірних правовідносинах, та необхідність залучення позивачем у даному випадку (при незабезпеченні відповідачем присутності свого представника при складенні позивачем Дефектного акта) незалежних експертів для надання висновку експертизи.
Для підтвердження розміру майнової шкоди, на виконання вимог пункту 7.2. Договору, позивачем було залучено суб'єкта оціночної діяльності, яким за результатами проведеної незалежної оцінки складено Звіт про оцінку майна № 18/09 від 27.09.2022, яким визначено, що ринкова вартість відновлювального ремонту принтера ДОМІНО V 200 серійний номер V710619 2009 року випуску станом на дату оцінки, 27.09.2022, складає 72 800,00 грн.
На підставі Акту прийому-передачі по незалежній оцінці від 25.10.2022, за виконання зазначених послуг позивачем сплачено 3 000,00 грн на підставі рахунку фактури № 18/09 від 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1079 від 27.09.2022.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що для стягнення збитків має існувати наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Виходячи з аналізу норм, закріплених у Цивільному кодексі України, поняття "вина" ототожнюється з поняттям "недобросовісність". У свою чергу, поняття "безвинність" навпаки корелюється з поняттям "добросовісність".
За відсутності одного із елементів складу цивільного (господарського) правопорушення відповідальність з відшкодування збитків не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення та, відповідно, обов'язку у ТОВ "Темп-2000" з відшкодування (компенсації) позивачу витрат на усунення недоліків та пошкоджень принтера ДОМІНО V 200, STD CONTROLLER V710619, доказів щодо сплати яких відповідач не надав.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Домінанта" про стягнення з ТОВ "Темп-2000" збитків у розмірі 75 800,00 грн є обґрунтованими, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції.
Доводи скаржника з приводу недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного провадження оскаржуване рішення у даній справі залишено без змін, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Водночас, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).
Як уже було зазначено, позивач у поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні заявив про відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00грн, понесених ним у зв'язку з апеляційним переглядом ухваленого у даній справі рішення.
Відповідач заперечень щодо зазначеного клопотання позивача не подав.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Домінанта" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у даній справі на суму 4 000,00 грн додано до клопотання: копію Акта №2 про приймання виконаних робіт за Договором про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023, докази надіслання клопотання та копії Акта №2 відповідачу.
Крім того, матеріали справи містять копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 167; копію довіреності від 17.02.2023, якою уповноважено адвоката Шипку Олександра Івановича представляти інтереси ТОВ "Домінанта" у судах загальної юрисдикції України усіх інстанцій, у тому числі в адміністративних та господарських судах України всіх інстанцій з усіма правами, строк дії довіреності до 17.04.2024 без права передоручення; копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023, копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2021, підписану сторонами 16.01.2023.
Дослідженням вказаних документів колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 16.01.2023 між ТОВ "Домінанта" (клієнт) та адвокатом Шипкою Олександром Івановичем (адвокат) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту правничі послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Правничі послуги надаються клієнту адвокатом на платній основі відповідно до умов, визначених цим Договором (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 5.1 Договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, сума якого визначається за погодженням сторін у Додатковій угоді №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.
Клієнт оплачує гонорар не пізніше наступного дня після отримання рішення по справі, на підставі Акта виконаних робіт (пункт 5.2 Договору).
У Додатковій угоді №1 від 16.01.2023 до Договору сторони узгодили, що вартість однієї години адвоката становить 2 000,00 грн.
На виконання Договору між сторонами підписано Акт №2 про приймання виконаних робіт від 01.09.2023, відповідно до якого адвокатом надані такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу та формування документів для подачі для суду та відповідача, кількість витрачених адвокатом годин - 2, сума до оплати (сума за голину 2 000,00 грн) - 4 000,00 грн. Зазначений акт є підставою для проведення оплати послуг, на умовах, визначених п.5.2 Договору.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат за приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як вже зазначено судом апеляційної інстанції, загальне правило розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи за заявою сторони судового процесу питання про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, апеляційний господарський суд враховує, що під час апеляційного перегляду справи позиція позивача не змінювалася, підготовка відзиву на апеляційну скаргу здійснювалася тим самим адвокатом, який представляв інтереси позивача у суді першої інстанції, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ґрунтувалися на аргументах позовної заяви.
Таким чином, правова позиція щодо суті спору вже була сформована позивачем ще до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Дослідивши та оцінивши клопотання позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих ним документів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених ТОВ "Домінанта" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою у суді апеляційної інстанції. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати ТОВ "Домінанта" на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 2 000,00грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського сулу міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/3121/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3121/23 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29; ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта" (04086, місто Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 47; ідентифікаційний код: 32211939) 2 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
5. Матеріали справи №910/3121/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Тищенко