Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 6/641/2/2024 Справа № 553/1855/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Музиченко В.О.,
за участю секретаря - Подосокорської А.О.,
розглянувши у судовому засіданні у місті Харкові подання старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дудки А.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 ,-
ВСТАНОВИВ:
Старший державний виконавець Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дудка А.А. звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов'язань покладених на нього згідно з виконавчим листом № 553/1855/22 виданого 01.06.2023 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 18915,12 грн. заборгованості з яких: 1500 грн. - основна сума заборгованості, 15900,20 грн. - пеня, 522,72 грн. - 24% річних, та судовий збір 992,40 грн., а всього в розмірі 18915,12 грн.
В обґрунтування подання зазначив, що боржник ОСОБА_1 має невиконані зобов'язання на території України, та ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду ухвалене іменем України.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження ВП № 72090176 з примусового виконання виконавчого листа № 553/1855/22 виданим Комінтернівським районним судом м. Харкова 01.06.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 18 915,12 грн.
Постановою старшого державного виконавця від 21.06.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП № 72090176 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Матеріали виконавчого провадження ВП № 72090176 не містить даних щодо отримання боржником ОСОБА_1 копії вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, з наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем в рамках ВП № 72090176 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до акту державного виконавця від 11.12.2023 року вбачається, що двері ніхто не відчинив, та зі слів сусідів, боржник за вказаною адресою не мешкає більше ніж півроку.
Згідно відповіді Військової частини № НОМЕР_2 від 11.11.2023 року, ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину з листопада 2022 року (дезертирував) , увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у ЗСУ, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.03.2023 року № 71.
Державний виконавець зазначив, що боржником на сьогоднішній день не вчинено будь-яких дій спрямованих на виконання рішення суду, та бездіяльність боржника порушує законні права та інтереси стягувача.
Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судове засідання старший державний виконавець не з'явився, в поданні просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» у редакції від 10.12.2015 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.
Крім того, згідно до п.2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 у разі виконання зведеного виконавчого провадження у поданні зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, реквізити виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, суми стягнення за кожним виконавчим документом, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань; резолютивну частину подання.
До подання додаються копії виконавчого документа (паперові копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За необхідності до подань державного виконавця, приватного виконавця можуть додаватися копії інших документів.
За наявності в поданні також зазначаються УНЗР, місце проживання/перебування, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та інші відомості про боржника - фізичну особу, які відомі державному виконавцю, приватному виконавцю.
Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов'язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України, при цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу( посадової особи), тому, факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмеження права особи на виїзд за межі України. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов'язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець, не здійснивши відповідних заходів, звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого провадження - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.
Відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 в'їзду та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку не свідчить про ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
До подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України державним виконавцем було додано докази вчинення ряду виконавчих дій, проте не надано жодних доказів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому маючи змогу виконати зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судизастосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 ЄСПЛ, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов'язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, слід розглядати як невід'ємну частину «судового розгляду» для цілей ст. 6 ЄСПЛ. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.
Зважаючи на те, що стадія виконання рішення суду є невід'ємною частиною судового розгляду, при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд виходить із загальних принципів обов'язковості доказування і подання доказів встановлених ст.ст. 13, 81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.( ст. 76 ЦПК України).
Разом з тим в ході розгляду подання державним виконавцем не було надано суду доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів" не відповідає вимогам законодавства.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Як вбачається з матеріалів подання, державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 не обґрунтував ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань, адже не надав до суду жодного доказу, який би свідчив про свідоме злісне ухилення від виконання зобов'язань, а наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення особи від виконання рішення суду.
Також, при розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
Виходячи з того, що державним виконавцем не було доведено факту свідомого та умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язання, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню.
Задоволення подання старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудки А.А. є таким, що обмежує конституційні права ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подання старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дудка А.А. не обґрунтоване та задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями Конституції України, ст.ст. 440, 441 Цивільного процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», суд, -
УХВАЛИВ:
Подання старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дудки А.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя -В. О. Музиченко