Справа № 216/3628/23
Провадження № 2/216/1802/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про зняття арешту з майна, -
ВСТАНОВИВ:
30 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про зняття арешту з майна.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , однак вона позбавлена можливості володіти, користуватись, та розпоряджатись своєю власністю.
В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 216/322/18 за заявою виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, заінтересовані особи: КП ДОР «Криворізьке БТІ», Перша Криворізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. В ході розгляду вищевказаної справи ухвалою суду від 04.05.2018 було накладено арешт на квартиру позивача, після чого заяву у справі № 216/322/18 ухвалою суду від 26.11.2019 залишено без розгляду, однак заходи забезпечення позову у вигляді арешт на квартиру скасовані не були.
Крім того, слідчим відділом Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 1201804023001021 від 18.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, розпочатого на підставі заяви голови Центрально-Міської районної у місті ради, в якій той просив провести перевірку за фактом незаконного заволодіння нерухомим майном, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.06.2020, за клопотанням слідчого, накладено арешт на вищевказану квартиру позивача, після чого ухвалою слідчого судді від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 1201804023001021 від 18.05.2018.
Постановою слідчого СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 17.06.2021 кримінальне провадження 1201804023001021 від 18.05.2018 закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2021 скасовано арешт зі спірної квартири.
Однак, на теперішній час не скасовані заходи забезпечення позову у справі № 216/322/18, чим порушені права позивача. Позивач зверталася до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, та до заінтересованих осіб - КП ДОР «Криворізьке БТІ», Перша Криворізька державна нотаріальна контора з проханням клопотати пере судом про скасування арешту з її квартири, одна арешт скасовано не було.
Позивач у судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що працівники зі служби у справах дітей пояснювали, що позивач придбала спірну квартиру за підробленою довіреністю, а тому просив суд відмовити в позові.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.05.2023, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2018 у справі № 216/322/18, за заявою виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті ради в особі Ослюка В.І., заінтересовані особи: КП ДОР «Криворізьке БТІ», Перша Криворізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Однак, ухвалоюЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2019 відновлено провадження у справі за заявою виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради заінтересовані особи: КП ДОР «Криворізьке БТІ», Перша Криворізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, та на підставі заяви заявника залишено її без розгляду.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.06.2020 за клопотанням слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, накладено арешт на квартиру, загальною площею 32,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 1201804023001021 від 18.05.2018 за ч. 1 ст. 190 КК України.
Слідчому СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Рабській М.С. відмовлено у клопотанні про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 1201804023001021 від 18.05.2018 за ч. 1 ст. 190 КК України, що встановлено ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року.
Постановою слідчого СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 17.06.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201804023001021 від 18.05.2018, закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2021 скасовано арешт квартири, загальною площею 32,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 , надавши власнику та уповноваженим ним особам право володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном.
Листом Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 11.11.2022, на звернення позивача щодо скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено, що виконавчі комітети районних у місті Кривому Розі рад звертаються до суду та беруть участь у судових засіданнях в інтересах територіальної громади м. Кривого Рогу, однак звернення до суду за захистом інтересів фізичних осіб всупереч інтересам відповідної територіальної громади не передбачено чинним законодавством України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 33 своєї Постанови № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року надав судам роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до п.п. 2, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В ході слухання справи судом встановлено, що позивачу належить на праві власності квартира, на яку накладено арешт під час розгляду судом справи за заявою виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання спадщини відумерлою, вказана заява ухвалою суду від 26 листопада 2019 року залишена без розгляду на підставі заяви заявника, однак арешт з квартири позивача знято не було, остання позбавлена права розпорядження належним їй майном протягом тривалого часу, а відтак її вимоги є правомірними та законними. Заперечення представника відповідача не ґрунтуються на будь-яких доказах, та не заслуговують на увагу.
При цьому, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3022225035.1 від 29.05.2023 при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про зняття арешту з майна- задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року у цивільній справі № 216/322/18, на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Стягнути з виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 27 грудня 2023 року.
Суддя Ю.В.Онопченко