Справа № 569/738/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2024 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,-
ВСТАНОВИВ:
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною звернувся ОСОБА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити та усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з донькою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити ОСОБА_1 такі способи участі у спілкуванні та вихованні дитини: побачення з донькою щомісяця в останній тиждень з 16.00 год. п'ятниці по 19.00 год. неділі (з урахуванням відвідування донькою дошкільного (або шкільного) закладу з правом відвідування парків, розважальних закладів та місць проживання батька та членів його сім'ї; побачення з донькою в день її народження з 12 год. до 16 год.; спільний відпочинок батька та доньки без присутності матері не менше 15 діб в літній період з правом виїзду на санаторно-курортний відпочинок в межах України та за межі України; періодичне спілкування з донькою засобами зв'язку (за допомогою телефону, інтернет мережі, тощо).
В судовому засіданні відповідач та представники відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні. Зокрема, відповідач просила при винесенні рішення судом зважити в першу чергу на інтереси дитини та врахувати ті обставини, що сама дитина боїться свого батька.
В судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради з приводу заявлених вимог поклалась на розсуд суду, при цьому просила суд врахувати висновок органу опіки та піклування, який повністю підтримала в судовому засіданні.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 2013 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 31 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №285. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2019 року по цивільній справі №569/11353/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу вбачається, що позов задоволено; шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрований 28 вересня 2013 року відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №1437 - розірвано.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2020 року по цивільній справі №569/12373/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини вбачається, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Також, під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до Рівненського міського суду Рівненської області х позовом до ОСОБА_1 про позбавлення стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 батьківських прав. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 травня 2022 року рішення Рівненського міського суду залишено без змін.
Відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В судовому засіданні було встановлено що між сторонами не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з дочкою. Вказане частково обумовлено об'єктивними обставинами такими як втрата сімейних стосунків сторін, їх окремим проживанням.
Відповідно до ч.4 ст.157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Як пояснили в судовому засіданні представники сторін, договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків в порядку статті 157 СК України між сторонами не укладалось.
Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а, крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дітьми, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.
Позивач, у підтвердження безпосередньо факту обмеження саме відповідачкою його права у спілкуванні з дитиною, жодних належних та допустимих доказів не надав, в жодному з судових засідань участі не брав.
Отже, фактично предметом спору в даній справі є можливість батька бачитись із дочкою та брати участь у її вихованні.
З дослідженого в судовому засіданні висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27 червня 2023 року №08-1430 зокрема, вбачається, що питання про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалось на засіданні комісії з питань прав захисту дитини 21 червня 2023 року. На засіданні комісії були присутні батько дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заслухавши їх пояснення та врахувавши матеріали справи, комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, прийняла рішення визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , а саме: у 1 суботу та 3 неділю місяця з 14.00 до 17.00 год., за умови встановлення контакту з дитиною; наступний день після дня народження житини за домовленістю з матір'ю дитини. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.19, ст.159 Сімейного кодексу України, п.74 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» вважаємо за доцільне визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , а саме: у 1 суботу та 3 неділю місяця з 14.00 до 17.00 год., за умови встановлення контакту з дитиною; наступний день після дня народження житини за домовленістю з матір'ю дитини.
За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до статей 3,18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог статей 11,15 Закону Україну «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов'язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди.
Всі питання виховання дитини батьки зобов'язані вирішувати спільно.
Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішенні від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Оскільки позивач є батьком дитини, то мати, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання дочки. Позбавлення позивача права щодо його участі у спілкуванні та вихованні дочки може позбавити дитину родинних зв'язків з батьком, любові та турботи з боку останнього.
При цьому для визначення способів спілкування батька із донькою, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини та його бажання щодо такого спілкування.
Зокрема, при ухваленні даного рішення судом в першу чергу прийнято до уваги принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власною дитиною, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер.
Тому, суд приходить до висновку, що доцільним буде встановити позивачу для участі у вихованні та слідкуванні з дитиною - дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такий спосіб його участі у вихованні: кожна перша субота та третя неділя місяця з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., за умови встановлення контакту з дитиною; наступний день після дня народження дитини за домовленістю з матір'ю дитини.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що вважає, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із дочкою, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини. А тому заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
В решті позовних вимог, з врахуванням вищевикладеного, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354
ЦПК України,
суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - задоволити частково.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з донькою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у 1 суботу та 3 неділю місяця з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., за умови встановлення контакту з дитиною; наступний день після дня народження дитини за домовленістю з матір'ю дитини.
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована АДРЕСА_2
Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне, вул.Поштова, 2
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов