Київський районний суд м. Полтави
Справа № 642/9412/15-ц
Провадження №2/552/1414/23
РІШЕННЯ
іменем україни
07.12.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Нестеренко Станіслав Олегович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Жук Євген Григорович,
третя особа - Харківська міська рада,
представник третьої особи - Буряковська Олександра Юріївна,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 16 листопада 2015 року звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану, побудованого на земельній ділянці позивача.
В позовній заяві посилалась на те, що вона є власником частини житлового будинку та користувачем присадибної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач є власником іншої частини вказаного будинку та користувачем частини земельної ділянки. Рішенням Жовтневого районного народного суду м.Харкова від 19 травня 1986 р. було встановлено порядок користування земельною ділянкою. З червня 2015 р. відповідач проводила реконструкцію своєї частини будинку та збудувала шестиметровий цегляний паркан на відведеній позивачу частині земельної ділянки. Позивач просила зобов'язати відповідача знести збудований на її частині земельної ділянки паркан, а також встановити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до Розпорядження голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», справа №642/9412/15 передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 28 лютого 2023 року справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено продовжувати у спрощеному позовному провадженні.
Після звернення ОСОБА_3 з позовом до суду ОСОБА_1 було подано власний позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
А після залучення її до участі у справі в якості правонаступника позивача нею також неодноразово уточнювалися первісні позовні вимоги. Отже, остаточно позивач ОСОБА_1 просила суд відновити її порушене право на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення залізобетонної і підпірної стінки та побудованого на даній стінці паркану (навісу), що розташований всередині земельної ділянки за вказаною адресою, за рахунок ОСОБА_2 , та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення судової земельної експертизи (т. 2 а.с. 159).
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подала.
Третя особа Харківська міська рада надала письмові пояснення на позовну заяву, у яких зазначала, що формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Таким чином, необхідно виявити дійсні межі фактичного використання земельної ділянки кожного співвласника з врахуванням раніше вже встановлених меж та висновку проведеної судової земельно-технічної експертизи.
Просила прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке б не порушувало права та інтереси третіх осіб (т. 1 а.с. 250-252).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, уповноваживши адвоката Нестеренка С.О. представляти її інтереси в суді.
Представник позивача Нестеренко С.О. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. При цьому посилався на обставини, викладені в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Жук Є.Г. в судове засідання не з'явились повторно.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та її представник повідомлені належним чином, оскільки судові повістки на судове засідання одержані представником відповідача в електронному кабінеті через систему «Електронний суд». Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Тому відповідач також належним чином повідомлена про розгляд справи судом, але в засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Представник третьої особи - Харківської міської ради в судове засідання також не з'явився. У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа просила справу розглядати без участі представника Харківської міської ради.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність встановлених ст. 223 ЦПК України підставі для відкладення розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено рішенням народного суду Жовтневого району м.Харкова від 19 травня 1986 року у справі №2-2/86 згідно з правовстановлюючими документами житловий будинок з надвірними побудовами, розташований у АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить ОСОБА_5 - 40/100 часток, ОСОБА_3 - 36/100 часток, ОСОБА_6 - 24/100 часток (т.1 а.с. 7-9).
Як підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 12 липня 1985 року НОМЕР_1 , виданим Палацом одружень м. Харкова «Октябрський», ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 99).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 13 серпня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Фесенко О.Ю., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка - ОСОБА_1 . Свідоцтво, на яке видано це майно, складається з 36/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.с100).
Як вбачається з договору купівлі-продажу №Н9-147 від 22.08.1997 р. укладеного на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна», ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 купила 40/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель домоволодіння АДРЕСА_1 . Загальна характеристика товару: житловий будинок А-1 житловою площею 72,5 кв.м., Е, Ж- вбиральні, І - замощення, №1,2,3,4,5 - огорожа, №6 зливна яма, що розташовано на земельній ділянці площею 361 кв.м. Правовстановлюючі документи продавця: договір купівлі продажу, затверджений 2-ю ХДНК м.Харкова 29.11.1989р. реєстр. № 1-3374. (т. 1 а.с.102).
Таким чином встановлено, що на час розгляду справи співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , частка якої у праві власності становить 3/5 (36/100 +24/100 = 60/100 = 6/10 = 3/5) та ОСОБА_2 , частка якої у праві власності становить 2/5 (40/100 = 4/10=2/5).
Рішенням народного суду Жовтневого району м.Харкова від 19 травня 1986 року у справі №2-2/86 визначений порядок користування співвласниками житловим будинком з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, по фактичному користуванню, відповідно до першого варіанта експертного висновку від 09.08.1985 р. (т. 1 а.с. 7-9).
Вказаним рішенням ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виділено в житловому будинку літ. А I-I нежитловий підвал А Іп, сіни літ. а3, ґанок літ. а2, вбиральню літ. Ж, огорожу №1, хвіртку №4, а всього на суму 3399 руб. Залишено в користуванні ОСОБА_5 в житловому будинку літ.А-І кімнати І-3, І-4, нежитловий підвал літ. Ап, вхід в підвал а4, сіни (веранду) літ.а, (кімнати І,ІІ), ґанок літ.а1, вбиральню літ. Е, ворота №3, огорожу №2, хвіртку №5, а всього на суму 1566 руб. В даному варіанті переобладнання не потребується.
Виділено в сумісне користування співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 частину земельної ділянки II площею 184 кв.м. зі сторони АДРЕСА_2 користування ОСОБА_5 виділено частину земельної ділянки III площею 184 кв.м. зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 з окремим виїздом на вулицю, що відповідає їх ідеальним долям у домоволодінні. Два кв.м. в загальне користування не виділялося, їх залишено в користуванні ОСОБА_5 , зобов'язано останнього в разі ремонту забезпечити ОСОБА_3 підхід до стіни (т. 1 а.с.7-9).
Рішенням Жовтневого районного народного суду м.Харкова від 21 липня 1986 р. резолютивну частину рішення Жовтневого районного народного суду м.Харкова від 19 травня 1986 р. доповнено, в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про виділ із загального майна 1/2 частини будинку та надвірних будівель відмовлено (т. 1 а.с.12).
Ухвалою Харківського областного суду від 29.07.1986 р. рішення Жовтневого районного народного суду м.Харкова від 19 травня 1986 р. залишено без змін, а касаційна скарга ОСОБА_5 - без задоволення (т. 1 а.с.10,11).
Після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями змінився склад співвласників житлового будинку, які є користувачами вказаної земельної ділянки.
Таким чином сторони є користувачами спірної земельної ділянки і між ними існує порядок конкретного користування цією ділянкою, встановлений рішенням суду, який є для них обов'язковим на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За ч.1 ст.317, ч.2 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст.321, ч.1 ст.328 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
За ч.2 ст.372 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
З огляду на зміст ч.1, 5 ст.11, ч.1 ст.12, ч.1, 6 ст.13, ч. 1 ст.15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст.13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав визначені ч.2 ст.16 ЦК України.
За ч.1 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Статтею 96 ЗК України передбачені обов'язки землекористувачів, в тому числі не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, тощо.
Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
За ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як передбачено п. б ч. 2 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно ст.90 Земельного кодексу СРСР (в редакції 1970 р. який діяв на час виникнення правовідносин) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, а новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.
Відповідно до ст.91 цього Кодексу особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.
Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.
Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.
Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.
Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр», є дійсними.
Згідно підпунктів г, ґ пункту 18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.
При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК ( 2768-14 ) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі (п.21 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р. №7).
Згідно п.8 постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» особи, яким відповідними радами у встановленому порядку було надано земельні ділянки у постійне володіння, зберігають свої права на використання цих ділянок до оформлення права власності або землекористування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Як встановлено висновком технічної експертизи ХМБТІ від 09.08.1985 р., розділ земельної ділянки складено відповідно ідеальним долям. Загальна площа земельної ділянки згідно квартальної зйомки від 17.08.1955 р. складає 361 кв.м. Згідно натурного обміру площа земельної ділянки складає 370 кв.м. Для забезпечення ремонту зовнішньої стіни пристрою літ. АІ-І співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а співвласнику ОСОБА_5 зовнішньої стіни веранди літ.а, можливо виділити частину ділянки І площею 2x2 в загальне користування всіх співвласників, згідно Інструктивних вказівок про проведення експертних робіт від 04.04.1974 р., що передбачають підхід до глухих стін будівель не менше 1 п/м. Розділу підлягає земельна ділянка площею 370-2=368 кв.м. Розділ земельної ділянки проводиться в рівних долях сторін по справі. На 1/2 частину дорівнює земельна ділянка площею 184 кв.м. Можливо виділити на 1/2 частину в сумісне користування співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 частину земельної ділянки /II/ площею 184 кв.м. з розташованими на ньому основними будівлями, що відповідає їх ідеальної долі зі сторони АДРЕСА_2 з окремим в'їздом до провулку. Можливо виділити в користування співвласнику ОСОБА_5 частину земельної ділянки III площею 184 кв.м. з розташованою на ній частиною житлового будинку, що відповідає його ідеальній долі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 з окремим в'їздом на вулицю. Лінії розділу на викопіровці їх схематичного плану кварталу №1325 зазначені червоним кольором, ( т.1 а.с. 13-25).
Також судом встановлено, що у 2015 році відповідачем самовільно в порушення порядку землекористування було збудовано на земельній ділянці, що надано в користування позивача, підпірну стінку та навіс (паркан).
Як встановлено технічним висновком ТОВ «Харків реконструкція», що виготовлений у квітні 2016 року на замовлення ОСОБА_2 (у висновку вона зазначена як замовник), з незначним відступом до дворового фасаду замовником влаштований навіс. Оскільки відмітка дворової території співвласників була значно нижчою відмітки дворової території замовника… на перепаді висот була влаштована підпірна монолітна залізобетонна стіна і по ній встановлений паркан. Навіс збудований замовником у підпірної стіни, що розподіляє домоволодіння на дві частини та примикає до залізобетонного забору… Фактично підпірна стінка та паркан встановлені не по межі між ділянками, а на території співвласників будинку (т. 1 а.с. 104-120).
Крім того, з фото таблиці до Технічного висновку ТОВ «Харківреконструкція» вбачається, що споруда, що самовільно побудована відповідачем на ділянці позивача є висотою більше 2-х метрів, що є порушенням СНІП 30-02-97 разом з внесеними до нього змінами від 12 березня 2001 року.
На технічній документації домоволодіння за цією адресою (що було надано позивачем до матеріалів справи) самочинно збудований паркан (навіс) не значиться та не передбачений, дозвіл на добудову, пов'язаний із встановленням паркану, не надавався.
Як встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи №5415 від 14.09.2016 р. за цивільною справою №642/9412/15-ц, складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, навіс побудований на земельній ділянці, що була закріплена для постійного користування позивача (т. 1 а.с. 139-151).
Зокрема, вказаним висновком експертизи встановлено, що на даний час лінійні розміри присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , що надані у постійне користування власникам житлового будинку згідно часток у відповідності до рішення Народного суду Жовтневого району м.Харкова від 19 травня 1986 року по справі 2-2, лінійним розмірам, які вказані у даному судовому рішенні, частково не відповідають.
В дослідницькій частині висновку вказано на часткову не відповідність лінійних розмірів (межі), встановлених на підставі рішення Народного суду Жовтневого району м.Харкова від 19 травня 1986 року по справі 2-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, в дослідницькій частині вказаного висновку зазначено, що згідно висновку технічної експертизи від 09.08.1985 р. лінія розподілу згідно прийнятого варіанту проходить:
по АДРЕСА_1 - лінія розподілу проходить по лінії розподілу будинку;
зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 - 18,70 м;
зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 - лінія розподілу ділить огорожу на два відрізка 13,68 м та 4.94 м, при цьому лінійні розміри огорожі в бік двору становлять 7.30 м, потім, повернувши вліво вздовж стіни будинку 6,56 м до ділянки загального користування, яка становить 2 кв.м;
по АДРЕСА_2 - лінія розподілу проходить по лінії розподілу будинку.
При натурному обстеженні встановлено:
по АДРЕСА_1 - лінія розподілу проходить по лінії розподілу будинку;
зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 - 18,70 м; зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 - лінія розподілу ділить огорожу на два відрізка 12,25 м та 6,37 м., при цьому лінійні розміри огорожі в бік двору становлять 7,30 м. Огорожа лінійними розмірами 6.56 м, що йде до ділянки загального користування - відсутня;
по АДРЕСА_2 - лінія розподілу проходить по лінії розподілу будинку.
Як вбачається з вищевикладеного, огорожа розташована не на відстані, запропонованій згідно варіанта розподілу (висновок технічної експертизи від 09.08.1985р.).
Тому на даний час лінійні розміри земельної ділянки (межі) по АДРЕСА_1 , що надані у постійне користування власникам житлового будинку згідно часток у відповідності до рішення Народного суду Жовтневого району м.Харкова від 19 травня 1986 року по справі 2-2, лінійним розмірам, які вказані у даному судовому рішенні, частково не співпадають.
Таким чином судом встановлено, що діями відповідача були порушені права позивача як власника і землекористувача.
Вказані обставини підтверджуються:
рішенням Жовтневого районного суду від 19.05.1986 р. яким встановлений конкретний порядок користування земельною ділянкою згідно висновків технічної експертизи ХМБТІ від 09.08.1985 р., яке набрало законної сили і було виконане згідно з фактичними даними, які містяться в зазначеній справі;
висновками судової земельно-технічної експертизи №5415 від 14.09.2016 р. про те, що на даний час лінійні розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що надані в користування сторонам, не відповідають лінійним розмірам , що зазначені у вказаному судовому рішенні;
технічним висновком ТОВ «Харківреконструкція» від квітня 2016 р., згідно якого підпірна стіна і паркан встановлені не по межі між ділянками, а на ділянці позивача, внаслідок чого була збільшена земельна ділянка відповідача за рахунок площі земельної ділянки позивача.
Даних про те, що відповідач робив перебудови і зміну розмірів земельної ділянки за згодою співвласників, матеріали справи не містять.
Відповідно до п.п. 19,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що у справах за позовів учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм житловий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним. Враховуються також вимоги санітарних правил та правил протипожежної безпеки. Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів між сторонами.
Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 19.05.1986 р., яке набрало законної сили і було виконане, був встановлений конкретний порядок землекористування між співвласниками будинку. Вказане рішення є обов'язковим для виконання згідно ст. 14 ЦПК, ч.ч.3,4, ст.319 ЦК, ст.88 ЗК України і для наступних співвласників.
Висновки технічних експертиз свідчать про порушення відповідачем встановлених правил землекористування. Доказів про те, що відповідач зробив перебудови і зміну розмірів земельної ділянки за згодою позивача і з дозволу Харківської міської ради, до матеріалів справи не надано.
Оскільки відповідачем не спростований факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні факти, як на підставу своїх вимог та заперечень, враховуючи, що долучені до справи докази не спростовують наведені позивачем факти порушення її прав як співвласника будівлі та землекористувача, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 4404,00 грн. на відшкодування оплати вартості експертизи, 1896,80 грн. - на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, а всього - 6300,80 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Відновити порушене право позивача ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення залізобетонної і підпірної стінки та побудованого на даній стінці паркану (навісу), що розташований всередині земельної ділянки за вказаною адресою, за рахунок ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4404,00 грн. на відшкодування оплати вартості експертизи, 1896,80 грн. - на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, а всього стягнути 6300,80 грн. (шість тисяч триста гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,
третя особа - Харківська міська рада, адреса:м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Повне судове рішення виготовлено 12 грудня 2023 року.
Головуючий О.А.Самсонова