Справа № 526/465/23
Провадження № 2/526/287/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючого судді Максименко Л. В.
секретаря судового засідання Синепол С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу№ 526/465/23
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «К9», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доТОВ «ФК'К9», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Позов мотивує тим, що від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. він дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л. М., але будь-яких документів з приводу цього він не отримував. Виконавчий напис мотивований тим, що він є боржником за кредитним договором №1463414 від 16.01.2021, укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ФК'К9». Зазначає, що жодних кредитних договорів з ТОВ «Лінеура Україна» у будь-який спосіб, у тому числі за допомогою електронного підпису, не підписував та ніколи не отримував одноразовий ідентифікатор, яким нібито був підписаний вказаний кредитний договір. На його адресу реєстрації жодного письмового повідомлення від відповідача про наявність у нього заборгованості не надходило.
Позивач не погоджується з вчиненим виконавчим написом, оскількивважає його таким, що не підлягає виконанню, так як нотаріусом не було перевірено безспірність і розмір заборгованості та не дотримано п. 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріусом при вчиненні нотаріального напису не було дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню зазначений вище виконавчий напис та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати - судовий збір та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28 вересня 2023 року винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Позивач ОСОБА_1 не надав суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ТОВ « ФК «К9» копію позовної заяви з доданими до неї документами та копію ухвали про відкриття провадження отримав 07.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву у визначений судом строк не надав, також від нього не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. копію позовної заяви з доданими до неї документами та копію ухвали про відкриття провадження отримала 06.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
09 березня 2023 року від представника позивача адвоката Калініна С. К. через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмета позову та уточнена позовна заява, в якій він вказує, що з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2, відкритим на виконання спірного виконавчого напису, вже стягнуто на користь відповідача 17 418, 28 грн, які відповідно ч.1 ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутими, тому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню зазначений вище виконавчий напис, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 17 418, 28 грн та судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн, судового збору в розмірі 2 147, 20 грн.
Від відповідача та третіх осіб не надходили відзив, заяви та клопотання щодо уточненої позовної заяви представника позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. був вчинений виконавчий напис за № 1827 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором 1463414 від 16.01.2021, укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1-01102021 від 12.10.2021 є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9». Строк платежу за кредитним договором 1463414 від 16.01.2021 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.10.2021 по 03.11.2021. Сума заборгованості складає 19 520 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6 000 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн, строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 13 520,00 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 50,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 19 570,00 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. 08.12.2021 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 67816249.
Як вбачається з повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. від 23.02.2023, наданого позивачу, сума стягнута з ОСОБА_1 на користь за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2 складає 17 418,28 грн, з яких: на користь стягувача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» стягнуто -15 380, 25 грн, основна винагорода приватного виконавця - 1 538, 03 грн, витрати виконавчого провадження - 500 грн.
Відповідно до ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 87 ЗУ "Про нотаріат" перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 вказаного Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат".
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Зокрема, згідно з цим Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Також, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року без змін, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21 березня 2017 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається зі спірного виконавчого напису, він був вчинений 24.11.2021 приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. на підставі кредитного договору 1463414 від 16.01.2021, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1-01102021 від 12.10.2021 є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9».
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Відповідачем не було надано документів, які підтверджують безспірність вимог стягувача на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис № 1827 від 24.11.2021.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, щокредитний договір 1463414 від 16.01.2021 був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримував письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань як від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або його правонаступника ТОВ «ФК «К9», а отже, заявлена стягувачем до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатись безспірною на момент вчинення виконавчого напису.
Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем не надано, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед товариством, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому вимоги позивача в цій частині позову визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про повернення коштів, стягнутих з позивача за спірним виконавчим написом, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.
Судом встановлено, що сума стягнута з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2 складає 17 418,28 грн, з яких: 15 380, 25 грн стягнуто на користь стягувача, 1 538, 03 грн - основна винагорода приватного виконавця, 500 грн- витрати виконавчого провадження.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відпали правові підстави для набуття стягувачемТОВ «ФК «К9» коштів в розмірі 15 380,25 грн, примусово стягнутих на виконання виконавчого напису, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ФК «К9» на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 15 380,25 грн.
При цьому, стягнуті з позивача кошти в сумі 1 538, 03 грн - основна винагорода приватного виконавця та 500 грн - витрати виконавчого провадження не є в розумінні статті 1212 ЦК України безпідставно набутими, тому не підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу та сплачений судовий збір суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Частиною 4 цієї статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачу надавалась правнича допомога Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» .
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Калініним С. К. подано до суду копію договору б/н/22 від 11.01.2022, копію додатку №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н/22 від 11.01.2022, копію рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 10.02.2023, ордер, меморіальний ордер №@2PL249053 від 13.01.2022 про оплату послуг ОСОБА_2 з правової допомоги на суму 5000 грн.
Згідно вказаного акта, останній включав в себе наступні послуги: усна з вивченням документів консультація клієнта щодо захисту його прав, складання, оформлення (друк) адвокатського запиту приватному виконавцю, вивчення та аналіз сканкопій матеріалів виконавчого провадження, складення, оформлення (друк), подання позовної заяви.
Понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн підтверджуються детальним розрахунком, меморіальним ордером про сплату та актом виконаних робіт і є спів мірними з обсягом виконаних робіт.
У свою чергу, відповідачем не надано заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, тому з відповідача підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України суд вирішує розподіл судових витрат.
Позовні вимоги задоволені частково на 90%, отже витрати на судовий збір і на професійну правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно з відповідача у розмірі 90%: від суми сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн, що становить 1932,48 грн.; від суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що становить 4500 грн.
Керуючись статтями 15,16,18, 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 49, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «К9», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під номером 1827, вчинений 24.11.2021приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» заборгованості за кредитним договором у сумі 19 570,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 380, 25 грн та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1932,48 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «К9», місце знаходження: вул. Ярославів Вал, 14А, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 44024387.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 5, офіс 4, м. Полтава, 36014.
Головуюча: Л. В. Максименко