Ухвала від 28.11.2023 по справі 368/1378/23

Справа № 368/1378/23

1-кс/368/352/23

УХВАЛА

Іменем України

"28" листопада 2023 р. м. Кагарлик Київської області

Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1

При секретарі - ОСОБА_2

- розглянувши скаргу ОСОБА_3 , (подана в порядку ст.303 КПК України), - на бездіяльність слідчого (органу досудового розслідування), -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 , (подана в порядку ст.303 КПК України), - на бездіяльність слідчого (органу досудового розслідування), в прохальній частині якої скаржник просить слідчого суддю винести ухвалу, на підставі якої:

1. Визнати бездіяльність посадових осіб відділення поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, - незаконною.

2. Зобов'язати службових осіб відділення поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358. 366 КК України, та провести повний та всебічний розгляд заяви у відповідності з Кримінальним процесуальним кодексом України.

3. Повістки надсилати скаржнику на номер телефону НОМЕР_1 .

Свої вимоги, викладені в прохальній частині скарги, скаржник ОСОБА_3 в мотивувальній її частині обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- 01.02.2023 р. ОСОБА_3 звернувся до Відділення поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

В своїй заяві ОСОБА_3 вказав на те, що його мати - ОСОБА_4 , без його відома та згоди склала договір електропостачання будинку в АДРЕСА_1 та могла зробити підпис замість нього.

Проте, у внесенні відомостей до Єдиного реестру досудових розслідувань ОСОБА_3 було відмовлено.

Згідно Висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 20.06.2023 року, який було отримано ОСОБА_3 19.09.2023 року наручно, заявника було повідомлено про проведену перевірку та те, то від ОСОБА_3 не було отримано будь-якого документального підтвердження щодо можливого підроблення його підпису під час укладання договору на електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 .

З вказаним висновком органу поліції погодитись категорично не можливо.

Працівниками поліції не було з'ясовано всіх обставин справи, не проведено жодної слідчої дії, не витребувано документи щодо електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 , та не проведено експертизу щодо належності підпису на договорі про електропостачання ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.».

Таким чином, працівники відділення поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, інформацію по заяві ОСОБА_3 , не внесли до Єдиного реестру досудових розслідувань, чим було порушено порядок, який встановлений нормами КПК України, при проведенні перевірки заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.»

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України: «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.».

Як роз'яснено в Узагальненнях від 12.01.2017 року "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування", затверджених зборами суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 214 КПК. згідно з якою внесення відомостей до ЄРДР здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви, а також положення ч. 5 ст. 115 КПК, відповідно до якої при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, 10-денний строк для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності починається з дня, наступного за тим. в який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей.

Про факт невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань скаржник дізналася отримавши листа від 29.11.2022 року, тому строк оскарження вказаного рішення не пропущений.

Керуючись ст. ст. 214, 303. 304 КПК України, - скаржник просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині скарги.

29.09.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для слухання даного кримінального провадження був визначений слідчий суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , присвоєно справа № 368/1378/23, провадження № 1 - кс/368/352/23.

22.11.2023 року слідчим суддею винесено ухвалу, згідно якої:

1. Поновити скаржнику ОСОБА_3 строк на звернення зі скаргою на бездіяльність службових осіб/слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, встановлений ст. 304 КПК України.

2. Відкрити провадження у справі № 368/1378/23, провадження № 1 - кс/368/352/23 за скаргою ОСОБА_3 , (подана в порядку ст.303 КПК України), - на бездіяльність слідчого (органу досудового розслідування).

3. Призначити судове засідання за скаргою ОСОБА_3 , (подана в порядку ст.303 КПК України), - на бездіяльність слідчого (органу досудового розслідування), справа № 368/1378/23, провадження № 1 - кс/368/352/23, -

- в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул.Володимира Великого, 3 на 09 год. 00 хв. 28.11.2023 року.

3. В судове засідання викликати учасників судового провадження:

- скаржника, - ОСОБА_3 ;

- прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області;

- слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області;

4. В порядку підготовки до слухання провадження:

- зобов'язати ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області в строк до 17 год. 00 хв. 27.11.2023 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, (адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3), матеріали по перевірці заяви ОСОБА_3 , - вх. № К - 258 від 24.05.2023 року.

5. Копію ухвали направити учасникам судового провадження, які підлягають виклику в судове засідання.

В судове засідання, яке відбулося 28.11.2023 року, скаржник ОСОБА_3 , - не з'явився, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява скаржника, в якій скаржник просить суд слухати справу без його участі, вимоги, викладені в скарзі, - підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулося 28.11.2023 року, слідчий СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області, - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В судове засідання, яке відбулося 28.11.2023 року, прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області, - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, - вважаю на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, та ухвалити судове рішення у виді ухвали на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в скарзі, -задовольнити частково, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

Перш за все зазначаю, що однією із засад проведення кримінального провадження, які зазначені в ст. 7 КПК України та ст. 22 КПК України, - є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Наголошую, що слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, а тому рішення прийнято лише на підставі скарги та доданих до неї документів, а тому слід вважати доведеними обставини справи, які зазначені скаржником в скарзі (так як вони не спростовані в судовому засіданні слідчим), а саме:

- 01.02.2023 р. ОСОБА_3 звернувся до Відділення поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

В своїй заяві ОСОБА_3 вказав на те, що його мати - ОСОБА_4 , без його відома та згоди склала договір електропостачання будинку в АДРЕСА_1 та могла зробити підпис замість нього.

Проте, - у внесенні відомостей до Єдиного реестру досудових розслідувань ОСОБА_3 було відмовлено.

Згідно Висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 20.06.2023 року, який було отримано ОСОБА_3 19.09.2023 року наручно, заявника було повідомлено про проведену перевірку та те, то від ОСОБА_3 не було отримано будь-якого документального підтвердження щодо можливого підроблення його підпису під час укладання договору на електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 .

З вказаним висновком органу поліції погодитись категорично не можливо.

Працівниками поліції не було з'ясовано всіх обставин справи, не проведено жодної слідчої дії, не витребувано документи щодо електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 , та не проведено експертизу щодо належності підпису на договорі про електропостачання саме скаржнику, - ОСОБА_3 .

Отже, формально з заяви ОСОБА_3 про скоєне кримінальне правопорушення вбачається склад кримінального правопорушення, окрім того, - заява подана про реєстрацію відомостей саме про скоєне кримінальне правопорушення, вказано об'єктивні ознаки скоєного кримінального правопорушення (місце, час, наслідки, особи, які, можливо, - причетні до вчинення злочину, тощо).

Дана заява в порушення вимог ст. 214 КПК України не була зареєстрована до ЄРДР, та взагалі відсутні відомості про її належну реєстрацію в Обухівському РУП ГУ НП в Київській області.

Вважаю, що дії (бездіяльність) відповідальних осіб СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області (слідчого) є незаконними, так як порушують як Основний Закон України, - Конституцію України, так і норми КПК України, та галузевий Закон, яким працівникам поліції слід керуватися неухильно, - Закон України «Про Національну поліціїю України», та, як наслідок, - повинні бути припинені шляхом винесення судового рішення слідчим суддею у виді ухвали, яка оскарженню не підлягає, та підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення з огляду на наступне.

Перш за все слід зазначити, що бездіяльність відповідальних осіб СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області порушує норми ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та зако­нами України.

Формування, функціонування та розвиток правового поряд­ку здійснюються на певних засадах, які являють собою систему взаємопов'язаних та взаємодіючих головних елементів правової основи регулювання суспільних відносин. Фундамент правово­го порядку становлять принципи, положення Конституції Украї­ни, права і свободи людини та ін. Вони визначають виникнення його окремих елементів, поєднують їх в єдине ціле, забезпечують такі властивості правопорядку, як динамізм, стабільність та ін.

Заснований на закріплених в Розділі І Конституції України прин­ципах правопорядок виступає могутнім антиподом анархії, хао­су, неорганізованості, невизначеності та нестабільності відносин між людьми. Він стримує можливі незаконні прояви з боку дер­жави, її органів та органів місцевого самоврядування, їх посадо­вих осіб стосовно громадян, а також однісї людини щодо іншої. Громадяни, інші суб'єкти права у разі примушення їх робити щось протиправне, звертаються за захистом до відповідних органів держави, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, можуть посилатись як на конкретні норми законодавства, так і на зазначені засади правопорядку.

Встановлені Конституцією України засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя.

У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, принципу поділу влади та ін.

Додержання принципів відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку.

На перше місце серед засад слід поставити принцип закон­ності, який являє собою найбільш загальну, широку і категоричну вимогу правомірної поведінки (діяльності) суб'єктів суспіль­них відносин у сфері як законотворчості, так і правореалізації. Жодна юридично значуща дія в демократичній, правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності, виконання його вимог законотворчими органами держави забезпечує право­вий характер законодавства - правову основу правопорядку. Відносно правореалізації законність вимагає суворого додержан­ня і виконання законів органами держави, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами та їх со­ціальними утвореннями.

Відповідно, в ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлюється відпо­відний спеціально-дозвільний тип правового регулювання, при­таманний органам державної влади та органам місцевого само­врядування, їх посадовим особам. Фактично йдеться про прин­цип «заборонено все, крім дозволеного законом».

Встановлення щодо державних органів і органів місцевого самоврядування саме цього типу правового регулювання є зако­номірним. В умовах правової держави він є найбільш оптималь­ним способом впорядкування діяльності органів держави, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Він забезпечує вве­дення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно об­межує можливе свавілля з боку держави та її органів.

Такий порядок є природним для будь-якої сучасної правової, демократичної держави. Як відомо, однією з найважливіших оз­нак правової держави є її пов'язаність правовим законом. Це озна­чає, що діяльність зазначених органів, посадових осіб повинна здійснюватися на основі правових актів, у їх межах і за процеду­рою, встановленою цими актами. Конституцією України і зако­нами пов'язані законодавча, виконавча і судова гілки влади.

Відповідно, ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплює вимогу пов'язаності держави законом, яка випливає з принципу законності. Тому цю конституційну норму можна роз­глядати як важливу правову гарантію забезпечення основних прав і свобод особистості.

Офіційно представляючи народ, органи держави та органи місцевого самоврядування мають набір владних повноважень для виконання покладених на них завдань. Для цього вони наділені правами та іншими засобами виражати і втілювати в життя інте­реси та волю народу.

Владні повноваження надаються органам держави та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам для обов'язко­вої реалізації. Якщо користування громадянином своїми права­ми залежить від його волі, то суб'єкт владних повноважень зобо­в'язаний здійснювати надані йому права для забезпечення і захи­сту публічних інтересів.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи дер­жави та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи по­винні діяти лише у межах повноважень, визначених і встановле­них у законодавчих актах.

Конституція спеціально наголошує на тому, що перелік повноважень, які повинні бути максимально точно та повно регламентовані, необхідно закріплювати в Кон­ституції та законах. Ступінь конкретизації цих норм має бути максимальним. Це необхідно насамперед для того, щоб звести до мінімуму можливе свавілля державних органів при тлумаченні цих норм, створити перешкоди довільному, суб'єктивному розу­мінню і застосуванню повноважень. Розсуд посадових осіб пови­нен мати свої легальні межі.

Всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи повинні діяти в межах наданих їм повноважень. Обмеженість будь-якого повноваження - це його органічно іманен­тна властивість, оскільки абсолютно безмежних повноважень в умо­вах правової, демократичної держави існувати не може. Межі повно­важень окреслюють їх зміст та обсяг. Такі межі обов'язково вста­новлюються Конституцією та законами України.

Отже, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи держав­ної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та закона­ми України.

Спосіб - це визначене законом в їх компетенції те, яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодав­ством.

Зглядаючись на вимоги ч. 2ст. 19 Конституції України, які в даному випадку для відповідальних осіб СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області є апріорі імперативними, вважаю, що посадові особи СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, - в даному випадку порушили спосіб виконання своїх повноважень, а саме, - порушили вимоги КПК України, та положення Закону України «Про Національну поліцію України».

Порушення норм процесуального права, - норм КПК України, допущені посадовими особами СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області:

- Згідно положень ст. 25 КПК України:

Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримі­нального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне про­вадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушен­ня, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Загальна засада, яка міститься у ст. 25 КПК України, характеризує кримі­нальне провадження як владно-організаційну діяльність посадових осіб та органів, які діють offisio, тобто в офіційному порядку, відповідно до службового обов'язку, від імені держави. Цей принцип становить основу правового регулювання повно­важень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні, їх взаємовідносин з іншими суб'єктами та судом, системи і порядку застосування заходів забезпе­чення кримінального провадження, процедури винесення процесуальних рішеш тощо.

Правовий зміст принципу публічності становлять такі положення.

На початковому етапі кримінального провадження прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (по відомлення) про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінально­го правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримі­нальне правопорушення не допускається.

Засадою публічності пояснюється вимога поєднання ініціативи і активності в про­цесуальній діяльності прокурора та слідчого під час кримінального провадження.

До засобів забезпечення цієї активності належать владні повноваження, процесуальні обов'язки, дискреційні повноваження та власна процесуальна ініціатива. Відповідно до вимог закону на осіб, які ведуть досудове кримінальне провадження, покладається обов'язок вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події криміналь­ного правопорушення та особи, яка його вчинила, всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що ви­кривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також об­ставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК).

Публічність виявляє себе також у тому, що прокурор, слідчий зобов'язані забез­печити під час кримінального провадження повагу до людської гідності (ст. 11 КПК); права та законні інтереси осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (стат­ті 12-20 КПК). На них покладається обов'язок не тільки повідомити вказаних осіб про їх права, передбачені КПК, а й роз'яснити їх (п. 2 ч. З ст. 42, ч. 3 ст. 223 КПК) та забезпечити можливість їх використання.

До правового змісту принципу публічності входить покладення державою на про­курора, слідчого, керівника органу досудового розслідування, інших службових осіб органів державної влади обов'язку неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР Укра­їни, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК); виконувати процесуальні дії або приймати процесуальні рішення у розумні строки (ч. 1 ст. 28 КПК); збирати до­кази (ч. 2 ст. 93 КПК); відповідно до їх компетенції проводити слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії; скласти обвинувальний акт та передати його до суду (ст. 291 КПК); закрити кримінальне провадження при наявності до того підстав (ст. 283-284 КПК) тощо.

Винятком із принципу публічності є кримінальне провадження у формі приватно­го обвинувачення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Згідно ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Згідно ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, положеннями ч. 2 ст. 40 КПК України визначаються повноваження слідчого, який здійснює досудове розслідування.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального про­вадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне право­порушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або на­правленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання за­яви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після само­стійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відо­мості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудо­вих розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Гене­ральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані при­йняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та ре­єстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

- дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

- прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

- інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчи­нення кримінального правопорушення;

- короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

- попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазна­ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомос­ті до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

- інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата вне­сення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Згідно ч. 6 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

Отже, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчу­ється закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинуваль­ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесу­ального законодавства, та процесуальне визначення якого надано в п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Так, згідно п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий - слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально - виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішньо контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважеі в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудої розслідування кримінальних правопорушень.

Отже, слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлен­ня про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (наді­слана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службо­вої особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримі­нальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопору­шення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий.

Заяв­ником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженої роз­почати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК).

Потерпілим, згідно зі ст. 55 КПК України, є фізична особа, якій кримінальним правопору­шенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кри­мінального правопорушення або заяви про залучення її як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК). Другий ек­земпляр пам'ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповід­ною відміткою про її вручення потерпілому.

Отже, потерпілим в даному випадку є фізична особа, - ОСОБА_3 , - скаржник в даному кримінальному провадженні.

Далі, про прийняття і реєстрацію заяви особа, що її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК).

Після офіційного прийняття та реєстрації заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування.

Керівник органу досудового розслідування визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслі­дування. Така дія процесуально оформляється дорученням про проведення досудово­го розслідування, у якому мають бути зазначені: відомості про слідчого, якому до­ручено провести досудове розслідування; відомості про час та місце його проведення; прізвище, ім'я, по батькові заявника, відомості про інше джерело обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; відомості про керівника органу досудового розслідування, його підпис, ініціали, прізвище.

Суд наголошує на тій обставині, що, в даному випадку обов'язок зареєструвати заяву - повідомлення про злочин імперативно (тобто, в будь - якому випадку) покладено на посадову особу - керівника слідчого відділення чи слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, як на реєстратора відомостей в розумінні ст. 214 КПК України.

Далі, внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розсліду­вання.

Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідуван­ня, слідчий відразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР.

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база да­них, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання ін­формації про відомості, внесені до Реєстру.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК, Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України, зокрема, - п. 1 Розділу II Наказу Офісу Генерального прокурора «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» від 30 червня 2020 року за № 298, - з метою забезпечення: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та резуль­татів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних пра­вопорушень, вчинених у державі.

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (ст. 218 КПК).

Реєстраторами ЄРДР є: прокурори; слідчі - органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового зако­нодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

Користувачами ЄРДР є: керівники прокуратур та органів досудового розсліду­вання, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодав­ства, та Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно - аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних, тощо) відповідно до чин­ного законодавства.

Внесення відомостей реєстратором здійснюється шляхом заповнення реквізитів статистичних карток або автоматичного вибору відповідних даних у довідниках та включення їх до документів первинного обліку про: кримінальне правопорушення; наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення; заподіяні збит­ки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності; особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та яка підозрюється у їх вчиненні; рух кримінального провадження.

Після внесення відомостей до ЄРДР реєстратором проводиться накладення елек­тронного цифрового підпису. Використання електронного підпису здійснюється від­повідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Будь-яка відмова не допускається. Очевидно, що у разі виявлення неточностей у змісті заяви чи повідомлення, поданих особисто, прийма­ється інформація та оформляється протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

Проте, як в бачається з матеріалів кримінального провадження по заяві скаржника ОСОБА_3 , яка взагалі не зареєстрована в установленому Законом порядку, - не здійснено жодної процесуальної дії, що є порушенням вимог КПК України.

Далі, особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.

Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з мо­менту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідо­млення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження, тощо.)

Відповідно, вважаю така бездіяльність відповідальних посадових осіб СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, які виразилися в нереєстрації заяви про вчинений злочин до ЄРДР незаконними, та такими, які грубо порушують вимоги ст. 25, 26, 214 КПК України щодо порядку реєстрації заяви про злочин, Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30 червня 2020 року за № 298.

Тому, вважаю, що скаржник ОСОБА_3 правомірно звернувся до слідчого судді в порядку, який передбачено ст.ст. 24, 303, 304 КПК України.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

Отже, відмова у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення є неприпустимою.

Тобто, на посадових осіб СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області (керівника структурного підрозділу, - слідчого відділення, слідчого, як реєстраторів в розумінні ст.. 214 КПК України) імперативно (тобто, в будь - якому випадку, незалежно від будь - яких чинників) покладено обов'язок невідкладно вносити всі отримані повідомлення і заяви про злочин до ЄРДР.

Слід зазначити, що дослідча перевірка не є процесуальною формою здійснення кримінального провадження у відповідності до положень КПК України.

Скаржником ОСОБА_3 зазначено в його заяві, яку він надав, - про необхідність невідкладного внесення відомостей про вчинений злочин до ЄРДР, в зв'язку з існуванням обставин, які мають ознаки складу злочину.

Зазначаю, що КПК України передбачає лише одну форму перевірки достовірності відомостей, викладених в заявах (повідомленнях) про злочин, - внесення відомостей до ЄРДР, відповідно, діючим КПК України передбачено лише одну форму перевірки достовірності відомостей, викладених в заяві (повідомленні) про злочин, - внесення відомостей до ЄРДР і проведення досудового розслідування за правилами, передбаченими КПК України.

Визначаючи такий порядок початку кримінального переслідування, законодавець виходив із того, що посадова особа органу досудового розслідування фактично позбавлена можливості іншим чином перевірити обставини, викладені в заяві/повідомленні про злочин, окрім, як шляхом проведення необхідних слідчих та процесуальних дій.

Такий порядок початку досудового розслідування є єдино можливим згідно норм КПК України, що витікає із законності та верховенства права, як загальних засад кримінального провадження, - ст.ст. 7,8 КПК України, однак, відповідальними посадовими особами СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області грубо порушено положення КПК України щодо початку досудового розслідування, а саме, - всупереч ст. 214 КПК України не внесено відомості, викладені в заяві, до ЄРДР.

Слід зазначити, що предметом судового провадження при розгляді даної скарги є саме наявність/відсутність порушень процесуального Закону у діях відповідальних посадових осіб СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, і жодним чином не допускається будь - яке дослідження фактичних обставин вчиненого злочину, в т.ч. і щодо наявності ознак злочину у поданій заяві.

В даному випадку слід виходити з того, що скарга подається у порядку, передбаченому Главою 26 КПК України, - «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування».

Відповідно, до функцій слідчого судді на даній стадії кримінального провадження належить лише формальна оцінка процесуальних порушень, допущених слідчим, прокурором, але ніяким чином не встановлення обставин вчиненого злочину, оскільки слідчий суддя у цьому випадку не наділений повноваженням суду розглядати кримінальну справу по суті.

Окрім того, вповідно до висновків Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» за 2017 рік під час розгляду скарг на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, слідчим суддям необхідно враховувати, що КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР відомостей на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Разом з тим, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин щодо ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, не достатньо об'єктивних даних навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. Саме тому апелювати на цьому етапі до положень ст. 2 КК, яка визначає підставу кримінальної відповідальності, - недоцільно.

Якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.

Таким чином, з метою належного дотримання процесуальних вимог щодо розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчим суддям необхідно зважати на те, що такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про зобов'язання вчинити певну дію.

Згідно ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого суді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Слід зазначити, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України забороняє оскарження жодного з рішень слідчого судді, ухва­леного ним за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчо­го чи прокурора, окрім рішення про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Слід зазначити, що дане положення також відповідає Основному закону України, - Конституції України.

Так, перед прийняттям даного Кодексу, він проходив юридичну експертизу у Міністерстві юстиції України на предмет законності, відповідності його положень іншим Законам України, конституційності, тобто, відповідності Основному Закону України, - Конституції України.

Окрім того, на даний час немає рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ч. 3 ст. 307 КПК України, немає правової позиції ВССУ щодо можливості відступлення в певних, окремо взятих випадках, від положень щодо порядку та умов оскарження ухвал слідчого судді, що, звісно ж, виключає можливість оскарження даної ухвали слідчого судді, так як відсутні повністю правові підстави для такого оскарження.

Окрім того, оскарження даної ухвали не передбачено ст. 309 КПК України.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Окрім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1640/0/4-12 від 09.11.2012 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», викладено такі роз'яснення.

Частинами 1, 2 ст. 309 КПК передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути предметом оскарження в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування. Крім цього переліку, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, постановлені в порядку ч. 2 ст. 117, ч. 7 ст. 583, ч. 9 ст. 584, ч. 6 ст. 591 КПК. Водночас сторона кримінального провадження має право висловити свою незгоду з ухвалою, можливість оскарження якої не перед­бачена в КПК, шляхом подання під час підготовчого провадження в суді заперечень проти неї.

Отже, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

- ухвали слідчого судді, постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора: ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч. З ст. 307 КПК);

- ухвала про повернення скарги (ч. 6 ст. 304 КПК); ухвала про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ч. 6 ст. 304 КПК);

- ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме:

- ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК);

- ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);

- ухвала про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 199 КПК);

- ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або від­мову в його застосуванні (ст. 181 КПК);

- ухвала про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК);

- ухвала про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 499 КПК);

- ухвала про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 499 КПК);

- ухвала про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову в такому направленні (ст. 509 КПК);

- ухвала про арешт майна або відмову у ньому (ст. 173 КПК);

- ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність (ст. 163 КПК);

- ухвала про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 154 КПК);

- ухвала про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку (ч. 2 ст. 117 КПК);

- ухвала про застосування чи відмову в застосуванні тимчасового арешту (ч. 7 ст. 583 КПК);

- ухвала про застосування чи відмову в застосуванні екстрадиційного арешту (ч. 9 ст. 584 КПК);

- ухвала про задоволення чи залишення без задоволення скарги на рішення про видачу (екстрадицію) особи (ч. 6 ст. 591 КПК).

У главі 26 КПК спеціально не встановлено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді. Тому в цьому разі слід керуватися ст. 393 КПК. Для вирі­шення питання про те, чи має особа право звертатися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, слід зважати, чи стосується оскаржувана ухвала прав, свобод, інших інте­ресів особи, яка звертається з апеляційною скаргою.

Щодо часткового задоволення вимог, викладених в скарзі, то зазначаю наступне:

- Що стосується вимоги скаржника ОСОБА_3 щодо реєстрації його заяви про вчинений злочин саме за ст.ст. 358, 366 КК України, - то зазначаю, що слідчий суддя не уповноважений зобов'язувати орган досудового розслідування (слідчого, керівника органу досудового розслідування), чи прокурора - реєструвати заявудо ЄРДР за тим чи іншим складом кримінального правопорушення (а саме, - зобов'язувати давати правову кваліфікацію діянь, що мають ознаки кримінального правопорушення, та про які йдеться мова в заяві про скоєне чи про таке, що готується кримінальне правопорушення), а тому в даній частині скарги, - слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 303, 306, п. 3 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 , (подана в порядку ст.303 КПК України), - на бездіяльність слідчого (органу досудового розслідування), - задовольнити частково.

- Визнати бездіяльність органу досудового розслідування - СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області, що полягає у невнесенні уповноваженими особами відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом отримання заяви ОСОБА_3 про вчинення злочину від 24.05.2023, зареєстрованої до Інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України (журналу єдиного обліку) ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за № 2550 від 24.05.2023, - протиправною.

- Зобов'язати уповноважену особу СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 про вчинення злочину від 24.05.2023, зареєстрованої до Інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України (журналу єдиного обліку) ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за № 2550 від 24.05.2023 та розпочати досудове розслідування по даному провадженню, та надати заявнику ОСОБА_3 (та /або його представнику) витяг з ЄРДР.

В задоволенні рештии вимог, викладених в скарзі, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Невиконання рішення суду у виді ухвали тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України.

Слідчий суддя: ОСОБА_1