Справа № 369/13333/21
Провадження №2/367/4777/2023
РІШЕННЯ
Іменем України
25 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі Балинської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.10.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1203933. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 05.03.2018 року о 13 год. 20 хв. в м. Буча, Київської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротокол, Відповідачем було порушено Правила дорожнього руху України. З огляду на вищевказане, страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » - ПрАТ «СК «АХА Страхування» - звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АМ/1203933. Так, на підставі страхового акту №ОЦ/005/000/18/0928 від 22.10.2018 року власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 6 313 (шість тисяч триста тринадцять) грн. 61 коп. 01.10.2020 року, між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , Новий кредитор) укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги (надалі - Договір), відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АМ/1203933 від 06.10.2017 року. Враховуючи вказане, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.
За таких обставин, просить суд, стягнути з Відповідача на користь Позивача - ФОП ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6 313 грн. 61 коп.; витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 908 грн. 00 коп., покласти на Відповідача; витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., покласти на Відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.09.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
08.02.2022 року від відповідача ОСОБА_2 до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав. Відповідач визнала той факт, що 06.10.2017 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1203933. 11.12.2018 року Відповідач отримала від представника ПрАТ «УПСК» Божко О.А. на електронну адресу сканкопію Претензії про відшкодування збитків в порядку регресу №РУ/18/0928 від 29.11.2018 року на суму 6 313, 61 грн. Вимоги Претензії були обґрунтовані тим, що Відповідач не своє часно повідомила Страховика про факт настання ДТП. Відповідач зазначила, що вона з поважних причин пропустила строк на повідомлення Страховика про настання ДТП, оскільки перебувала з 05.03.2018 року по 13.03.2018 року перебувала у відрядженні. Тому Відповідач 20.12.2018 року направила відповідь на претензію. Відповідач вважає, що факт неповідомлення нею страховику про настання страхового випадку не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не набув право вимагати від неї відшкодування у порядку регресу збитків виплаченого страхового відшкодування на підставі Договору №01/10/2020 від 01.10.2020 року. Також Відповідач вважає, що в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, Позивачем не було направлено вимоги Відповідачу на відшкодування в порядку регресу на суму 6 313,61 грн. , тому строк на виконання цього зобов'язання станом на момент звернення до суду, для Відповідача ще не настав.
02.02.2022 року представником позивача ОСОБА_4 було направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідь на відзив, згідно якого вважає заперечення Відповідача необґрунтованими з наступних підстав. По-перше, Позивач не може бути обмежений у виборі способу захисту свої прав та інтересів. За таких обставин, пред'явлення позову без попереднього досудового врегулювання спору є правом Позивача, та не свідчить про недобросовісність останнього. По-друге, надання Відповідачем трек-номера поштового відправлення не дає змогу зрозуміти, яке саме поштове відправлення було надіслано, даний трек-номер не відслідковується, повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачем не надано. По-третє, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» здійснила виплату потерпілій особі, яка була застрахована за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №074а7кг від 08.06.2017 року.22.07.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу до Первісного кредитора ПрАТ «УПСК».Таким чином, 25.07.2018 року ПрАТ «УПСК» дізналося про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 05.03.2018 року в м. Буча, від ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», тобто більше ніж через 4 місяці після настання дорожньо транспортної пригоди, у зв?язку з тим, що Відповідач зовсім не повідомила ПрАТ «УПСК», як це передбачено Полісом № АМ/1203933 та ст. 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то останнім було відшкодовано завдані Відповідачем збитки.Таким чином у Відповідача виникло зобов?язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №AM/1203933. Так право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 23 жовтня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №1822 від 23.10.2018 року. По-четверте, дана ДТП не була зафіксована Поліцією, а тому законодавцем встановлено обов'язок Страхувальника письмово повідомити Страховика про ДТП. Відповідач до відзиву надає, як докази: Наказ про відрядження та посвідчення про відрядження. З яких вбачається, що 05.03.2018 року по 13.03.2018 року перебувала у відрядженні. Однак, 05.03.2018 року о 13 год. 20 хв. сталося ДТП в м. Буча, де територіально проживає Відповідач, отже ще не перебуваючи у відрядженні до м. Краматорськ, та маючи змогу повідомити ПрАТ «УПСК» про дорожньо-транспортну пригоду, окрім того представник Позивача зазначає, що докази про відправлення Відповідача у відрядження не є поважною причиною пропуску строку.
15.02.2022 року Відповідач направила до Києво-Святошинського районного суду Київської області заперечення, у яких зазначено, що Позивачем у відповіді на відзив не спростовано її правову позицію, висловлену у відзиві. Просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2022 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.06.2023 року було передано матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу до Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14.08.2023 року було прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, учасники справи в судове засідання не викликались.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178, статтею 181 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які ґрунтуються на нормах ЦК України щодо відшкодування шкоди та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, судом встановлено, що 05.03.2018 року о 13 год. 20 хв. в м. Буча, Київської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Оформлення зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відбулося без залучення працівників полії шляхом складання Повідомлення про настання випадку (Європротокол). Вказані обставини підтверджуються копією Європротоколу (а.с.25). Оформлення ДТП за допомогою Європротоколу також визнано відповідачем.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1203933 від 06.10.2017 року транспортний засіб «Mitsubishi», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » на час вчинення ДТП був застрахований у ПрАТ «УПСК» (а.с.30).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » - ПрАТ «СК «АХА Страхування» - звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АМ/1203933.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту страхового об'єкту становить 6 313 грн. 61 коп. (а.с. 56). Згідно ремонтної калькуляції №1.003.18.0 від 12.03.2028 року вартість ремонтних робіт автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » складає 6 313 грн. 61 коп. (а.с.61-63).
Так, на підставі страхового акту №ОЦ/005/000/18/0928 від 22.10.2018 року власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 6 313 грн. 61 коп.
23.10.2018 року ПрАТ «УПСК» здійснило переказ коштів ПрАТ «СК «АХА Страхування» у сумі 6 313 грн. 61 коп. згідно страхового акту №ОЦ/005/000/18/0928 від 22.10.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №1822 від 23.10.2018 року (а.с.27).
ПрАТ «УПСК» 22.07.2018 року направило відповідачу претензію про відшкодування збитків в порядку регресу у загальному розмірі 6 313 грн. 61 коп., однак відповідач завдані збитки позивачу ПрАТ «УПСК» не відшкодував (а.с.31).
01.10.2020 року, між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АМ/1203933 від 06.10.2017 року. (а.с. 15-23).
Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до пункту 4 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього буди неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, -незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано лише внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За таких обставин, стягненню з Відповідача на користь Позивача - ФОП ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6 313 грн. 61 коп. Тому, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання професійної правничої допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року.
Дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Таким чином суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 223, 263 - 265, ст. ст. 16, 22, 23, 395, 396, 386, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194, 1216, 1218 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ФОП ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6 313 грн. 61 коп.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.; витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я.В. Шестопалова