Справа № 367/3679/22
Провадження №2/367/2573/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
05 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Балинської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про захист прав споживачів та стягнення страхової суми, в якому, просив суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на страхове відшкодування за договором добровільного страхування непередбачених фінансових витрат за № DNHEL-151K2X5 від 20 лютого 2015 року укладеним між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ"; стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" на користь ОСОБА_1 за Договором добровільного страхування непередбачених фінансових витрат № DNHEJL-151K2X5 від 20.02.2015 року страхове відшкодування у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.; зобов'язати Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" нарахувати та сплатити ОСОБА_1 неустойку за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, розмір якої визначається розміром подвійної облікової ставки НБУ (денних відсотків) на день оплати від суми заборгованості, за кожний день порушення чи невиконання грошових зобов?язань.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" було укладено договір добровільного страхування непередбачених фінансових витратза № DNHEL-151K2X5 (далі - договір страхування), за умовами якого страховим випадком, зокрема, є понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати постійного місця роботи. Наказом № 858-о від 23.09.2021 року по особовому складу податкової міліції голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві позивача було звільнено із займаної посади за ст.. 64 пп «г», тобто у зв'язку із скороченням штатів. 22.10.2021 року позивач подав заявку ПАТ «Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" щодо настання страхового випадку - звільнення з роботи за ст. 64 пп «г». 23.10.2021 року позивач отримав від відповідача відповідь про відмову у нарахуванні та сплати страхового відшкодування, з посиланням на п.3.1. Умов страхування до Договору, у разі настання події, яка підпадає під ознаки страхового випадку, Страхувальник або Застрахована особа, повинні в терміни, передбачені Договором, повідомити Страховика про його настання. Страхувальник (Застрахована особа) порушив терміни повідомлення Страховика про настання страхової події без поважних на те причин, що є підставою для відмови у страховій виплаті на підставі підп. 4) п.4.1. Умов страхування до даного Договору. Згідно п. 1.2.5. Умов страхування до Договору Страхувальник зобов?язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити Страховика про отримання від роботодавця повідомлення про можливе звільнення Страхувальника з постійного місця роботи за ініціативою роботодавця. Згідно п.5 Умов страхування страхове відшкодування не виплачується, якщо Страхувальник (Застрахована особа) підлягає обмеженню в страхуванні. Згідно п.4.1. підп. 10) Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку ненадання Страхувальником (Застрахованою особою) документів, які визначені пп. 3.3.Умов страхування. Позивач не погоджується із позицією страховика.
Ухвалою суду від 04.10.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Також, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справі до розгляду по суті.
Позивач направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки. Відзиву на позовну заяву до суду не направляв.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам частини 4 статті 223 та статей 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178, статтею 181 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" було укладено договір добровільного страхування непередбачених фінансових витратза № DNHEL-151K2X5.
Наказом № 858-о від 23.09.2021 року по особовому складу податкової міліції голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві позивача було звільнено із займаної посади за ст.. 64 пп «г», тобто у зв'язку із скороченням штатів.
З послужного списку із особової справи №2887107555 вбачається, що ОСОБА_1 трудову книжку, військовий квиток та витяг з наказу отримав 20.10.2021 року.
22.10.2021 року позивач подав заявку ПАТ «Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" щодо настання страхового випадку - звільнення з роботи за ст. 64 пп «г». 23.10.2021 року позивач отримав від відповідача відповідь про відмову у нарахуванні та сплати страхового відшкодування, з посиланням на п.3.1. Умов страхування до Договору, у разі настання події, яка підпадає під ознаки страхового випадку, Страхувальник або Застрахована особа, повинні в терміни, передбачені Договором, повідомити Страховика про його настання. Страхувальник (Застрахована особа) порушив терміни повідомлення Страховика про настання страхової події без поважних на те причин, що є підставою для відмови у страховій виплаті на підставі підп. 4) п.4.1. Умов страхування до даного Договору. Згідно п. 1.2.5. Умов страхування до Договору Страхувальник зобов?язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити Страховика про отримання від роботодавця повідомлення про можливе звільнення Страхувальника з постійного місця роботи за ініціативою роботодавця. Згідно п.5 Умов страхування страхове відшкодування не виплачується, якщо Страхувальник (Застрахована особа) підлягає обмеженню в страхуванні. Згідно п.4.1. підп. 10) Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку ненадання Страхувальником (Застрахованою особою) документів, які визначені пп. 3.3.Умов страхування.
Відмова у нарахуванні та сплати страхового відшкодування, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 979 ЦК України).
Частиною 1 статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
А частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Так, позивачем на підтвердження обставин, викладених у позові додано копію Договору добровільного страхування непередбачених фінансових витрат № DNHEL-151K2X5 від 20.02.2015 року, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію довідки внутрішньо-переміщеної особи, копію Умов страхування до Договору № DNHEL-151K2X5 від 20.02.2015 року, витяг з наказу №858-о від 23.09.2021 року, копію відповіді про відмову у нарахуванні та сплати страхового відшкодування №23.10.2021/002-Z219MPB70000PT, копія послужного списку із особової справи, копію банківської виписки по рахунку позивача.
Втім на підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем не надано суду копії заяви про настання страхового випадку від 22.10.2021 року та доданих до неї документів, а також Договір № DNHEL-151K2X5 від 20.02.2015 року не підписаний ОСОБА_1 .
Клопотань про витребування доказів від сторін не надходило.
Крім того, з Наказу № 858-о від 23.09.2021 року по особовому складу податкової міліції вбачається, що підставою для винесення даного наказу є попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3.2. Умов страхування до Договору, для отримання страхової виплати Страхувальник повинен протягом 15 календарних днів з дати настання страхового випадку звернутися до страховика з письмовою заяваю про виплату страхового відшкодування та надати документи, які підтверджують факт його настання.
Втім до матеріалів справи позивачем не долучено копії попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , а також не наведено обґрунтування підстав, за яких позивач не звернувся з заявою про настання страхового випадку до ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" протягом 15 днів після отримання попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 .
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, саме ОСОБА_1 , як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем права на стягнення страхового відшкодування, мав довести ті обставини, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Проте, звертаючись до суду з вимогою про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, позивач не надає суду копію заяви про настання страхового випадку від 22.10.2021 року з доданими до неї документами, через що суд позбавлений можливості встановити, чи було позивачем було виконано пп.3.2. та 3.3. Умов страхування до Договору.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження обставин справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись 979, 988, 990 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Копію рішення суду направити сторонам по справі для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова