Справа № 293/2180/23
Провадження № 2/293/151/2024
УХВАЛА
02 січня 2024 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із спільного сумісного майна,
ВСТАНОВИВ:
29.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить виділити йому в натурі частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху за таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Статтями 175,177 ЦПК України встановлено обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Згідно ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Натомість позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам.
У п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Позивач в позовній заяві зазначив ціну позову в сумі 24 310 гривень - вартість житлового бдинку.
На підтвердження визначення ціни позову позивач у позовній заяві посилається на те, що вартість житлового будинку, відображена у договорі купівлі-продажу будинку від 06.04.2013 року, а саме за ціною продажу, а тому становить 24310,00 грн.
Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Тобто ціна позову повинна бути визначена на момент пред'явлення позову з урахування грошової оцінки - об'єктивної ринкової вартості об'єкта.
Документ, який підтверджує вартість майна (звіт про оцінку майна), складений, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.
Вказане визначено статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Суд зазначає, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Отже позивачу слід зазначити ціну позову на день подання позовної заяви та на виконання вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України надати суду грошову оцінку майна на момент звернення до суду.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, при звернені до суду позивач не надає доказів сплати судового збору.
Натомість позивач подав клопотання, згідно якого просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки його середньомісячний сукупний дохід нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».
Надаючи оцінку клопотанню позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в задоволені такого клопотання за таких підстав.
У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Так ч. 1. ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").
Правовий аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Належних та допустимих доказів наявності підстав, визначених у ч.1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору позивач при звернені до суду не подав.
Визначені суми судового збору справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.12.2023, яка містить вимоги майнового характеру.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, що на момент подачі заяви становить 1073,60 грн і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу 13420 грн.
Отже, позивач відповідно до норм ч.4 ст. 177 ЦПК України повинен до позовної заяви додати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову.
Проте таких вимог позивачем не дотримано.
Пунктом 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Однак, у позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому додані до позову документи в копіях не мають належного засвідчення відповідно до вимог ч.2 ст.95 ЦПК України. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Серед іншого, суд зазначає, що відповідно до частин 1,2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Однак, звертаючись до суду з клопотанням про витребування доказів таких вимог позивачем не дотримано. Зокрема, позивач не вказує про вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів та підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені такого клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261, 353,354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із спільного сумісного майна - залишити без руху.
Надати позивачу 7-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали та шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 02.01.2024
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО