номер провадження справи 24/304/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023 Справа № 908/3576/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/3576/23
за позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код 03327121)
до відповідача: Комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області" (70030, Запорізька область, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код 33622933)
про стягнення грошової суми
за участю представників:
від позивача: Мірошниченко А.О., довіреність № 39 від 19.04.2023
від відповідача: Тоцька О.В., довіреність № 3 від 11.12.2023
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області" про стягнення заборгованості у сумі 1 990624,83 грн. за надання послуг з водопостачання та водовідведення, пеню в сумі 6 372,36 грн, 3% річних в сумі 5237,56 грн. та інфляційні втрати в сумі 14529,34 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3576/23 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/304/23. Призначено підготовче судове засідання на 25.12.2023.
25.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі та вирішення питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 04.07.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012, на виконання умов якого КП «Водоканал» у період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року по квітень 31.12.2021 року надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 1990624,83 грн. Відповідач не виконав своїх зобов'язань по сплаті наданий послуг, у зв'язку з чим сума основного боргу становить 1990624,83 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 6372,36 грн пені, 5237,56 грн, 3% річних та інфляції - 14529,34 грн. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11, 526, 625, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
В засіданні 25.12.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
УСТАНОВИВ:
03.01.2012 між Комунальним підприємством "Водоканал" (Водоканал) та Комунальним підприємством "Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області" (Споживач) укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4, за умовами якого (п. 1.1. в редакції додаткової угоди від 17.01.2020) Водоканал через мережі централізованого водопостачання та водовідведення забезпечує Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби та водовідведення для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетних установ, інших споживачів), які мешкають або розташовані на територіях (населених пунктах), що відносяться до Михайлівської сільської ради (Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади) та Петро-Михайлівської, Гнаровської сільських рад Вільнянського району Запорізької області.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договору та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.
Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 02.09.2019 встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної і гарячої води та об'єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дати надання Звіту, самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної та гарячої води (надалі - дані) через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» здійснюється з 28 по 31 число кожного місяця, Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Реєстрація Споживача в оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» та отримання ним повідомлень здійснюється через електрону пошту Споживача. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій», самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акта-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо «Споживач» не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення (п.5.1.1).
Пунктом 3.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019)передбачено, що у разі необхідності перевіряти правильність зняття Споживачем показів засобів обліку води та здійснювати контроль за наданими Споживачем відомостями про об'єми водопостачання і водовідведення, показниками якості скинутих стічних вод та складати відповідні акти.
Відповідно до розділу 2 сторони визначили термін дії Договору з 01.01.2012 по 31.12.2012. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
На виконання умов договору в період серпень-жовтень 2023 року КП "Водоканал" надав відповідачу визначені послуги на загальну суму 1990624,83 грн., що підтверджується складеними Актами, а саме:
акт-рахунок №46240 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 697 253, 10 грн.;
акт-рахунок №54227 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 683 131, 27 грн.;
акт-рахунок №62265 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 610 240, 46 грн.
Вищезазначені акти-рахунки за період серпень 2023 року - жовтень 2023 року підписані споживачем без зауважень.
З урахуванням розділу 5 договору, зазначені Акти є підставою для здійснення розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Проте, станом на день звернення з позовом до суду відповідач оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу складала 1990624,83 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати наданих послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1990624,83 грн за період серпень-жовтень 2023 року, пені в сумі 6372,36 грн. за період з 08.09.2023 по 08.11.2023, 3% річних у сумі 5237,56 грн. за період з 08.09.2023 по 08.11.2023 та інфляційних витрат у сумі 14529,34 грн. за період вересень - жовтень 2023 року за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1990624,83 грн. за період серпень-жовтень 2023 року
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1990624,83 грн основного боргу за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012 підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.
Позивачем нарахована пеня в сумі 6372,36 грн. за період з 08.09.2023 по 08.11.2023
Пунктом 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019) встановлено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0, 01 % від суми боргу за кожний день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 6372,26 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 5237,56 грн. за період з 08.09.2023 по 08.11.2023.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 5237,56 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем за порушення строків розрахунків за надані послуги заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат у сумі 14529,34 грн. за період вересень - жовтень 2023 року.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 14529,34 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у заяві, яка сформовану у системі «Електронний суд».
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області" основного боргу у сумі 1 990624,83 грн., пені в сумі 6 372,36 грн, 3% річних в сумі 5237,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 14529,34 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012 задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 30251,46 грн. покладається на відповідача.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Комунальному підприємству "Водоканал" з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 15699 від 29.11.2023, що складає 15125,73 грн, про що постановити відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, слід стягнути інші 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 15125,73 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області" (70030, Запорізька область, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код 33622933) на користь Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код 03327121) - 1 990 624 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 83 коп. основного боргу, пеню в сумі 6 372 (шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 36 коп., 3 річних в сумі 5 237 (п'ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 56 коп., інфляційні втрати сумі 14 529 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 34 коп. та 15125 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн 73 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Комунальному підприємству "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код 03327121) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 15699 від 29.11.2023, у розмірі 15125,73 грн, про що постановити відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02.01.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян