Справа № 738/2194/23
№ провадження 3/738/9/2024
ПОСТАНОВА
іменем України
02 січня 2024 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Минець П. Д., потерпілої ОСОБА_1 , pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi справу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , згідно з постановою Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2023 року визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, накладене стягнення, з урахуванням статті 36 КУпАП, у виді 40 годин громадських робіт,
встановив:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 13 листопада 2023 року, ОСОБА_2 повторно, протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме: 13 листопада 2023 року о 17 годині годині, знаходячись по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно до своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вчинив дії психологічного характеру, умисно висловлював погрози, образи в її сторону, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, за що передбачена відповідальність частиною другою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.
Потерпіла ОСОБА_1 надала пояснення про те, що її син ОСОБА_2 відносно неї ніяких протиправних дій не вчиняв. Вона викликала працівників поліції з метою примусового лікування сина, просила закрити провадження у справі.
Заслухавши потерпілу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні, брутальні висловлювання, погрози, не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
Суд зазначає, що для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно враховувати те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_1 , а саме вчинив дії психологічного характеру - висловлював погрози, виражався нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Під час розгляду справи, внаслідок пояснень потерпілої, наданих у суді, суд встановив, що потерпіла викликала працівників поліції з метою примусового лікування сина та заперечувала факт вчинення протиправних дій щодо неї.
Суд не встановив достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 домашнього насилля, оскільки посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , не додала до нього беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_2 насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , якими могли бути, заява потерпілої, пояснення неупереджених свідків тощо.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно із вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією частини другої статті 173-2 КУпАП, зокрема доказів, що ОСОБА_2 13 листопада 2023 року вчинив щодо своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство та вчинив будь-які умисні дії психологічного спрямування з метою нанести їй моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, оскільки до протоколу на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, не додано доказів.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 251, 247, 294 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Я. Парфененко