УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/14249/23
Номер провадження 2-з/495/2/2024
01 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф., розглянувши заяву виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,
ВСТАНОВИВ:
29.12.2023 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:001:0884, площею 4,1982 га, яка розташована на території Старокозацької територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом конфіскації у власність держави.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 - громадянка Республіки Молдова, у червні 2019 року набула право власності в порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:001:0884 (земля сільськогосподарського призначення), площею 4,1982 га, яка розташована на території Старокозацької територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 81 Земельного Кодексу України (далі - ЗК) іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. За частиною другою статті 145ЗК у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Станом на грудень 2023 року ОСОБА_1 - громадянка Республіки Молдова, не відчужила спірну земельну ділянку, що суперечить вимогам національного законодавства в частині земельних правовідносин. Обставини звернення із даним позовом до суду вказують на наявність ризику відчуження спірної земельної ділянки.
Керуючись наведеним, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані на її обґрунтування докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК, забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до статті 150 ЦПК, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Так, згідно із п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Шмалько проти України" одним із аспектів права на суд визначається право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, за своєю суттю забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що є наявний ризик відчуження спірної земельної ділянки. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд в межах розгляду заяви про забезпечення позову, без надання остаточної правової оцінки обставинам, які покладено в основу заявленого позову, встановив, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Молдова; у червні 2019 року набула право власності в порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:001:0884 (земля сільськогосподарського призначення), площею 4,1982 га, яка розташована на території Старокозацької територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області; станом на грудень 2023 року не відчужила спірну земельну ділянку, тобто є її власником; предмет заявленого позову - право власності на спірну земельну ділянку, у випадку задоволення якого конфіскація цієї земельної ділянки у користь держави Україна є потенційно можливою. Отже, із наданих суду матеріалів позову і заяви про забезпечення позову вбачається, що має місце реальний спір щодо спірної земельної ділянки.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, власником якої є відповідач ОСОБА_1 , з метою уникнення обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись статтями 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
УХВАЛИВ:
заяву виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5120886000:01:001:0884, площею 4,1982 га, яка розташована на території Старокозацької територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області (колишня територія Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити Білгород-Дністровському відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Про виконання ухвали негайно повідомити суд.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду направити позивачу.
Копію ухвали суду після її виконання направити відповідачу.
Відповідач вправі подати вмотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному статтею 158 ЦПК України.
Повне найменування сторін:
заявник (позивач) - виконувач обов'язків керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, 39, код ЄДРПОУ 03528552, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, місто Одеса, вулиця Космонавтів, 34, код ЄДРПОУ 39765871;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст ухвали складено 01.01.2024.
Суддя Ю.Ф.Волкова