Справа №443/2277/23
Провадження №3/443/31/24
ПОСТАНОВА
іменем України
02 січня 2024 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 повторно протягом року ухилялась від виконання батьківських обов'язків передбачених ст. 150 СКУ, щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке проявилося в тому, що остання 22.11.2023 року о 18:43 год. здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на лінію 102 та повідомила про те, що її побили, спричинивши тілесні ушкодження, хоча цього факту насправді не було.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, яка не з'явилася за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належно та вчасно.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч.1 ст.184 КУпАП).
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Приписи статті 150 Сімейного кодексу України, зобов'язують батьків, зокрема забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст.152 СК України).
Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП доведеною повністю.
Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення Серія ВАД №027308 від 28.11.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 повідомила, що з порушенням згідна;
-рапортом працівника Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 22.11.2023 року про реєстрацію повідомлення про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, 22.11.2023 року о 18:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.11.2023 року о 18:42 за адресою: Жидачівський район, с. Бринці-Церковні, вул. Церква, заявниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що ОСОБА_3 підійшов та побив її, бив руками і ногами, наніс тілесні ушкодження на лиці, животі та нозі. Просить допомоги поліції;
-письмовою заявою ОСОБА_4 від 22.11.2023 і якій остання просить припинити розгляд телефонного повідомлення її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по факту тілесних ушкоджень, оскільки її донька тілесних ушкоджень не отримала та перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Її донька зателефонувала на 102 передчасно, не розібравшись в ситуації. Від написання письмових пояснень відмовляється, так як все написала в заяві.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП доведеною повністю.
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.
Обставин, що відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини,.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп..
Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.І. Сливка