441/1998/20 2/441/33/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого, судді - Ференц О.І.,
за участю секретаря - Пеленської Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_4 , представників відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Марців Ірини Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Тимофеєв Олександр Володимирович, про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
13.11.2020 позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що вони є родичами ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за нез'ясованих обставин. До момент своєї смерті ОСОБА_8 проживала у АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належний спадкодавцю житловий будинок та земельну ділянку за місцем її проживання. Догляд за ОСОБА_8 здійснювала її племінниця - ОСОБА_1 , яка проживала з нею на одному подвір'ї. Також до ОСОБА_8 інколи приходила працівниця Комарнівського відділення соціальної допомоги вдома Городоцького районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Городоцької РДА Львівської області ОСОБА_4 .. Завжди коли ОСОБА_8 себе погано почувала, вона телефонувала до ОСОБА_1 , навіть посеред ночі. Остання завжди приходила, приносила потрібні ліки та надавала іншу допомогу. Напередодні смерті, увечері ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 прекрасно себе почувала, була веселою та енергійною, що можуть підтвердити сусіди та родичі, ніччю також не телефонувала до племінниці, на здоров'я не жалілася. Зранку 15.05.2020 ОСОБА_9 разом із начальницею Комарнівського відділення соцдопомоги ОСОБА_10 ніби то знайшли ОСОБА_8 у домі мертвою. Вони стверджують, що остання була ще теплою, проте вони не намагалися надати жодної медичної допомоги, навіть не викликали швидку, а просто спостерігали та самостійно констатували смерть. Також вони не повідомили одразу родичів померлої, а подзвонили лише згодом, коли не могли знайти одяг для поховання.
В продовження вказували, що на їх вимогу відповідач ОСОБА_9 відмовилася дати їм ключі від будинку, а також документи, що знаходилися в будинку, стверджуючи, що на її ім'я є заповіт та будинок належить їй. Саме тоді їм вперше стало відомо про наявність заповіту в користь відповідача, що їх відверто шокувало, оскільки чоловік ОСОБА_8 на протязі останніх років життя виявляв бажання будинок залишити ОСОБА_7 - дочці його племінниці, яка на той час багато часу проводила з ним та ОСОБА_8 .. Весь час після смерті ОСОБА_11 - чоловіка ОСОБА_8 , останню доглядала ОСОБА_1 , постійно навідувала її, бо вони жили на одному подвір"ї, часто за свій кошт забезпечувала продуктами харчування, допомагала з усіма хатніми справами, опікувалася покійною коли та хворіла тощо. ОСОБА_8 постійно запевняла їх, що своє майно заповість їм, і бажала скласти заповіт. Однак вони не возили її до нотаріуса, адже всі родичі були впевнені і не заперечували, що дане майно дістанеться рідним, які за нею доглядали.
Вказували, що заповіт на абсолютно чужу людину, раптова смерть за незрозумілих обставин є вагомими підставами поставити під сумнів заповіт ОСОБА_8 , а саме чи дійсно волевиявлення спадкодавця було вільним, чи відповідало воно її волі, а також чи усвідомлювала вона на момент його укладення значення своїх дій. Даний заповіт порушує їхні права як спадкоємців п'ятої черги спадкування за законом, так як вони є родичами померлої ОСОБА_8 , а відтак просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений на ім'я ОСОБА_4 .
16.06.2021 позивачі подали уточнену позовну заяву, де, окрім викладеного у первинному позові, пояснили, що відповідно до ст.43 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архівів, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також якщо цього вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій обов'язково записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації і т.д.) з позначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальну дію було вчинено поза вказаними приміщеннями. У заповіті вказано, що він посвідчений за місцем проживання заповідача у зв'язку з хворобою. Проте їм про таку хворобу, яка б унеможливила її самостійну явку до нотаріуса, нічого не відомо. Заповідачка на момент складання оспорюваного заповіту була фізично здоровою та абсолютно не скаржилася на самопочуття. Тому вважають за потрібне з'ясувати, чи перевіряв якимось чином нотаріус дані про хворобу відповідачки. ОСОБА_4 стверджувала, що їй нічого не було відомо про складення заповіту в її користь до того моменту, поки до неї не зателефонувала ОСОБА_8 і повідомила їй, що у неї був нотаріус і вона склала заповіт на неї. З наведеної інформації можна зробити висновок, що відповідач не викликала нотаріуса до ОСОБА_8 і не телефонувала до нього, проте у них виникають обґрунтовані сумніви у цьому і у відсутності змови нотаріуса та відповідачки на вчинення таких дій. Сумніваються вони і у природності смерті ОСОБА_8 , допускають, що така настала внаслідок халатності або умисності дій певних осіб для отримання результату щодо заволодіння спадковим майном.
Вимоги позивачками та їх представниками підтримано в судовому засіданні. Крім викладених у позовній заяві обставин, позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з померлою ОСОБА_8 вони не є кровними родичами, однак ціле життя вони прожили поряд, ближчих родичів за них у ОСОБА_8 не було. Все життя вони прожили фактично на одному подвір"ї, земельна ділянка була поділена між її батьком і чоловіком ОСОБА_8 порівну, однак і досі між ними є кладка, яка з'єднує ці домоволодіння. Так як рідних дітей у її дядька і ОСОБА_12 не було, вони дуже тепло відносилися до її дочки ОСОБА_13 , мали її як за внучку, вона дуже багато часу проводила у них вдома. У її дядька був інфаркт і вони разом усі піклувалися про нього, тітка на той час була за кордоном, після її повернення вже разом з нею робили усе по господарству, доглядали за дядьком. Із соціальних служб їм запропонували призначити соціального працівника ОСОБА_8 , оскільки жінці бракувало стажу до пенсії, на що вони погодилися. Із двома попередніми працівниками жодних проблем не було, вони приходили, допомагали тітці виконувати хатню роботу, купляли їй продукти, ліки тощо. Із приходом ОСОБА_9 ситуація була іншою, тітка навіть просила їх не приходити до неї, коли є ОСОБА_14 , бо остання нервувалася. ОСОБА_12 стала відчуженою, холодною по відношенню до них. На час смерті ОСОБА_12 вони нічого не знали про заповіт в користь ОСОБА_15 .. Однак її здивував той факт, що нотаріус із помічником приїжджали до тітки в позаробочий час, в темну пору доби. Про смерть тітки їй повідомила родичка, яка просила про скатертину на стіл і одяг для покійної, тобто соціальна працівниця навіть не повідомила найближчу родину про смерть ОСОБА_8 .. Коли вона прийшла додому до ОСОБА_12 , остання була в дуже неприродній позі, вигнута. Поза тим, завжди при поганому самопочутті тітка ОСОБА_16 дзвонила до неї і вона зразу приходила туди, однак цього вечора і вночі тітка не дзвонила, на стан здоров"я не жалілася. Вона викликала поліцію додому і просила ОСОБА_9 дати телефон тітки, щоб повідомити про її смерть родичів з Черкащини, однак відповідачка телефон не дала, сказала, що сама повідомить родину, між тим багато хто так і не був повідомлений. В цей же день ОСОБА_9 повідомила їй про наявність заповіту в її користь, вона спочатку прийняла цей факт, думала, що така дійсно воля її тітки. За життя тітки, коли вона телефонувала до неї, ОСОБА_12 постійно жалілася на ОСОБА_9 , не була задоволена нею як соціальним працівником, говорила, що зробила погано, але після карантину усе виправить, мала намір усе залишити Насті, однак вона на ці слова не звернула уваги, бо не знала про новий заповіт. Після похорон в будинок ОСОБА_9 їх не впустила, лише віддала їм сімейні фотографії на їх просьбу. ОСОБА_17 просила показати їм заповіт, однак відповідач показала їм лише фото в телефоні, з якого нічого не було видно. Настя попросила її переслати фото на вайбер, але ОСОБА_9 цього не зробила.
Позивачка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_18 з чоловіком були для неї як бабуся і дідусь, так як вони своїх дітей не мали. Вона часто провідувала їх, після смерті дядька заходила туди щотижня, допомагала ОСОБА_12 по господарству. Після появи ОСОБА_9 тітка просила її не приходити до неї, коли в будинку є ОСОБА_14 , бо вона злиться. Відносини тоді уже погіршилися, стали холоднішими. В березні 2020 вона запросила ОСОБА_12 на день народження, але остання відмовилася приходити і заборонила їй прийти на наступний день до неї, що було дуже дивно зі сторони тітки. Потім ОСОБА_12 телефонувала до неї і хотіла сказати їй щось важливе, однак вона через сесію не змогла прийти до тітки, тому не знає, що саме хотіла та повідомити. Її дивує той факт, що виявивши тіло ОСОБА_12 , ОСОБА_9 не викликала ні швидку, ні поліцію, самостійно констатуючи смерть. До будинку після похорону їх не впустили, віддали лише родинні фотографії, навіть родинний образ відмовилися повернути.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік був рідним братом чоловіка ОСОБА_12 , вони є однією родиною, завжди спілкувалися, дружили. Не довіряє заповіту, складеному в користь ОСОБА_9 , бо такий не відповідав волі померлої. ОСОБА_9 ще до фактичного прийняття спадщини забрала речі з будинку, гроші. Спадщина після смерті ОСОБА_12 мала перейти ОСОБА_19 , оскільки так хотів чоловік ОСОБА_20 .. Останній хотів скласти заповіт, але вони довіряли ОСОБА_12 , тому не зробили цього, не думали, що ОСОБА_12 може так вчинити. Перед смертю ОСОБА_12 телефонувала їй і жалілася, що вона погано зробила, що вона все виправить після закінчення карантину, але не встигла. Також ОСОБА_12 жалілася на ОСОБА_9 , не була задоволена її доглядом. Про наявність попередніх заповітів в користь інших осіб вона знає. Після похорону ОСОБА_12 вона просила ОСОБА_9 показати їй оригінал заповіту, але вона показала лише фото на телефоні, з якого вона нічого не зрозуміла.
Відповідач ОСОБА_4 та її представниця в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Згідно поданого відповідачем ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_21 є неналежними позивачами у справі, оспорюваний заповіт жодним чином не порушує їхніх прав, оскільки вони не є кровними родичами спадкодавця. Так, ОСОБА_22 є племінницею покійного чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_23 - сестра покійного чоловіка ОСОБА_8 , а ОСОБА_24 - донька племінниці покійного чоловіка ОСОБА_8 , тобто позивачі, не будучи кровними родичами спадкодавця, не можуть відноситися до п'ятої черги спадкування за законом. Тобто при відсутності заповіту чи визнання його недійсним вказані особи не будуть спадкоємцями за законом майна ОСОБА_8 .. Також ці особи не проживали разом з покійною на момент її смерті, а тому не можуть бути віднесені і до спадкоємців четвертої черги спадкування за законом її майна. По-друге, покликання в позові на те, що при складенні заповіту волевиявлення ОСОБА_8 не було вільним та не відповідало її волі, є надуманим, безпідставним та не доведеним жодними доказами. ОСОБА_8 сама ініціювала складення такого заповіту, сама викликала нотаріуса, яка приїжджала декілька разів до заповідача, спадкодавець посвідчила заповіт власноручно, особисто читала такий перед підписанням, а відтак її волевиявлення було вільним. Позивачі ж тлумачать його таким, що не відповідав волі заповідача з тих підстав, що він складений на абсолютно чужу людину, хоча ст.1235 ЦК України передбачає можливість складення заповіту на будь-яку людину незалежно від сімейних, родинних відносин тощо. Вказує, що їй не було відомо про те, що 15.11.2019 ОСОБА_8 склала заповіт в її користь, цього дня вона перебувала у м. Львові у лікарні, де оперували її сина. Їй подзвонила ОСОБА_8 і повідомила, що в неї був нотаріус і вона склала в її користь заповіт. Тобто усі позовні вимоги позивачів ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на реальних доказах чи фактах. Також відмічає, що позивачі в позові зазначають неправдиву інформацію, а саме: ОСОБА_1 і ОСОБА_8 не проживали на одному подвір"ї, у них різні адреси - АДРЕСА_2 , господарства огороджені окремо і не можуть вважатися одним подвір'ям; не відповідає дійсності та обставина, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за спадкодавцем, в протилежному випадку їй не призначали б соціального працівника за її ж заявою. Також не мають жодного відношення до справи і не є доказом відсутності волевиявлення на складення заповіту покликання позивачів на те, що напередодні смерті ОСОБА_25 почувала себе добре, була веселою та енергійною. Щодо того, що позивачі в позові натякають не неприродність смерті спадкодавця, вказує, що кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_8 відсутнє, за медичним висновком смерть визнана природньою. Також жодного відношення до справи не має той факт, хто займався похованням ОСОБА_8 , хоча слід відмітити, що всі кошти на поховання були надані нею, а ОСОБА_1 , будучи ФОП та власником магазину ритуальної продукції ПП «Млин», все, що необхідне для поховання ОСОБА_8 , продавала їй за її кошти. З огляду на усе вищенаведене вважає, що заповіт ОСОБА_8 , складений 15.11.2019, відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, прочитаний та підписаний особисто заповідачем у присутності нотаріуса, посвідчений нотаріусом, який перевірив дієздатність заповідача і з'ясував його дійсну волю, нотаріусом дотримано порядок посвідчення заповіту і позивачами не доведено протилежного. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 додатково пояснила, що вона довгий час працювала соціальним працівником в ОСОБА_12 , кожного тижня була в неї вдома, також її чоловік часто приїжджав туди і допомагав по господарству. Зазначене ОСОБА_1 твердження, що вони часто бували у ОСОБА_12 , дійсності не відповідає, п. ОСОБА_16 скаржилася їй, що ніхто її не відвідує, за два роки її роботи п. ОСОБА_54 і ОСОБА_13 вона не бачила жодного разу, п. ОСОБА_55 може разів три була в будинку ОСОБА_20 .. Також на свята п. ОСОБА_16 не ходила до будинку ОСОБА_26 , була там лише на похоронах батька п. ОСОБА_53. ОСОБА_12 хворіла лейкемією, мала багато проблем зі здоров"ям, вона особисто возила її до Львова ні лікування, родичі нею не цікавилися. За день до смерті вона погано себе почувала, але не погодилася, щоб їй викликали лікаря. В день смерті ОСОБА_12 вона зранку дзвонила їй, бо хотіла запитати, що купити для неї в місті, але п. ОСОБА_16 не відповідала. Вона разом із співробітницею приїхали до ОСОБА_12 , проте будинок був зачинений, п. ОСОБА_16 не відчиняла. Вона почала стукати по вікнах, запанікувала, тому прийшла з автомобіля її колега. Це був перший випадок смерті її підлеглої за час її роботи. ОСОБА_12 лежала на подушках, відкинута назад, нічого неприроднього в її позі не було. Вона викликала швидку допомогу, ОСОБА_22 була присутня, коли приїхала поліція. Похоронами ОСОБА_12 займалася особисто вона, її чоловік та мама, оскільки не знала родичів п. ОСОБА_16. Вона одразу повідомила ОСОБА_27 про заповіт на її користь, вона спочатку навіть зраділа, що буде мати таких сусідів, жодних претензій не висловлювала допоки не приїхала ОСОБА_28 . Оскільки очікувався приїзд далекої родини п. ОСОБА_16, вона разом з матір"ю готували якийсь перекус для них на кухні, коли туди зайшов чоловік ОСОБА_29 , почав обзивати їх алкоголіками, кричав, казав віддати образ з будинку, бо п. ОСОБА_16 ніби то була тут ніким і усе належить її померлому чоловіку. Також він сказав їй самій займатися усім похороном як спадкоємиці майна п. ОСОБА_16 . Зі слів племінниці п. ОСОБА_16 - ОСОБА_30 , саме ОСОБА_29 намовила усю родину оскаржувати заповіт, весь чин похорону вона проклинала п. ОСОБА_16 , ображала її. На похороні родичі ОСОБА_12 казали їй, що якщо вона християнка, то має поставити ключі на стіл і піти. Вона дійсно відмовилася дати їм заповіт, бо боялася, що вони просто порвуть його, тому сфотографувала такий і відправила на телефон ОСОБА_19 .. Оригінал заповіту показала лише племінниці ОСОБА_31 , яка ніяких заперечень проти цього не мала, погодилася з волею тітки. Спершу вона, щоб уникнути конфліктів з родиною п. ОСОБА_16, хотіла віддати майно на церкву, але ОСОБА_1 категорично відмовилася, бо ніби то вони і так багато зробили для церкви. Оскільки п. ОСОБА_16 винна була ще гроші своїй родичці, вона віддала такій гроші на похорон, які складала п. ОСОБА_16 , а на похорони витратила свої, бо відчувала такий свій обов"язок. Золоті збереження п. ОСОБА_16 вона заповіла віддати племінниці ОСОБА_31 , що вона і зробила. Також п. ОСОБА_16 захотіла віддати стінку ще одній родичці, яка згодом приїхала за нею, однак ОСОБА_22 викликала поліцію, кричала, що вони крадуть майно тощо. ОСОБА_12 постійно скаржилася на ОСОБА_26 та ОСОБА_29 , говорила, що вони постійно принижували її, робили прикрості. Розповідала, що за життя чоловіка ОСОБА_22 просила його переписати половину будинку на ОСОБА_13 , але чоловік п. ОСОБА_16 вигнав її і сказав, що будинок дістанеться тому, хто буде доглядати за його дружиною. З приватним нотаріусом Марців І. до справи в суді вона не була знайома, п. ОСОБА_16 просила її забрати в ОСОБА_32 витяг із Спадкового реєстру, але нотаріус не погодилася і її помічник особисто привіз такий п. Олені додому. ОСОБА_29 за життя п. ОСОБА_16 хотіла продати будинок і купити ОСОБА_12 квартиру у Львові, але п. ОСОБА_16 відмовилася. Розладів психіки в ОСОБА_12 не було ніколи, вона мала задишку, але обслуговувала себе сама до кінця життя.
Відповідач - приватний нотаріус Марців І.В., в судовому засіданні пояснила, що заповіт ОСОБА_12 був посвідчений нею з дотриманням усіх вимог чинного законодавства. П. ОСОБА_16 подзвонила їй по телефону і висловила бажання укласти заповіт. З метою з'ясування дійсної волі ОСОБА_12 вона за день чи два до дня складення заповіту приїхала до ОСОБА_12 разом із своєю помічницею. Це було орієнтовно в листопаді, так як їхала туди після роботи, то відповідно вже вечоріло. Про наявність попередніх заповітів ОСОБА_12 їй не говорила. Вона довго бесідувала з п. ОСОБА_56, бо розуміла, що заповіт на користь соціального працівника може оскаржуватися родичами, але думка п. ОСОБА_16 не змінилася, така була її воля. Пані ОСОБА_16 зазначила, що родина довго з неї користала, ОСОБА_9 назвала своєю доброю дитиною, сказала, що мусить зробити річ, яка буде їй до серця і до душі. ОСОБА_12 жалілася, що родичі по сусідству хіба створюють їй прикрості, ставляться до неї зверхньо, бо вона родом не звідси, часто проводять гучні святкування з шашликами, однак її не запрошують. Коли воля ОСОБА_12 була зрозуміла, вона на робочому місці набрала текст заповіту, оформила усе необхідне і знову поїхала до ОСОБА_12 з помічницею посвідчувати заповіт. ОСОБА_12 особисто писала на примірнику заповіту, що такий записано з її слів, особисто проставила свій підпис у заповіті, витяг просила віддати ОСОБА_9 , але вона відмовилася, бо існує таємниця вчинення нотаріальної дії, тому такий її помічниця особисто завезла ОСОБА_20 .
Третя особа у справі - приватний нотаріус Тимофеєв О.В., в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи у його відсутності.
Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні пояснила, що чоловік померлої ОСОБА_8 був її дядьком, усе своє життя він говорив, що усе своє майно залишить ОСОБА_34 , ОСОБА_12 завжди підтакувала чоловіку, тому ні в кого не було сумнівів щодо належності майна після смерті ОСОБА_35 . Орієнтовно за три тижні до смерті ОСОБА_12 вона спілкувалася з нею, остання говорила їй, що має соцпрацівницю, при цьому навіть імені її не озвучила. Родина у них дружня, уся свята завжди відмічали разом, її дядько завжди приходив в гості до ОСОБА_1 .. Не думає, що ОСОБА_12 могла ослухатися чоловіка і скласти заповіт на чужу людину. Про наявність заповіту в користь соціальної працівниці вона дізналася уже після похорону ОСОБА_12 , оскільки про це гуділо усе село. Про наявність інших заповітів їй також не було відомо, оскільки з ОСОБА_12 на такі теми вони не говорили, навпаки, ОСОБА_12 завжди в розмовах говорила, що після її смерті будинок залишиться ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснила, що є троюрідною сестрою ОСОБА_1 , добре знала сім'ю ОСОБА_8 , ходила до них у гості. З розмов їй відомо, що чоловік ОСОБА_12 - ОСОБА_37 , мав намір залишити свій будинок ОСОБА_38 , оскільки ставилися до неї як до рідної дочки. Це все відбувалося в присутності ОСОБА_12 , які наміри були в самої ОСОБА_16 їй невідомо. Після смерті ОСОБА_39 вона рідше заходила до ОСОБА_16 , бо остання дуже замкнулася. Однак телефонувала до неї і ОСОБА_16 розповідала їй, що ОСОБА_22 допомагає їй по господарству. Десь за пів року до смерті ОСОБА_16 остання говорила їй, що має соціальну працівницю, яка допомагає їй робити хатню роботу. На тему заповіту вони спілкувалися лише один раз, то спершу ОСОБА_16 казала, що все залишить ОСОБА_40 , а потім що ОСОБА_13 . Про наявність декількох заповітів ОСОБА_16 їй нічого не відомо. ОСОБА_12 була при розумі до смерті, адекватна, хворіла, але з ментальним здоров"ям проблем не мала.
Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні пояснив, що є другом сім'ї ОСОБА_26 . Знає, що в 2020 і дочка ОСОБА_1 , і її син допомагали пані ОСОБА_16 по господарству, особисто бачив, як син п. ОСОБА_53 косив траву в господарстві ОСОБА_20 .. Одного вечора, близько опівночі, коли він був в гостях у ОСОБА_1 , бачив, як до будинку ОСОБА_12 під"їхав автомобіль без увімкнутих фар, хтось зайшов в будинок п. ОСОБА_16 і ходив там з ліхтариком. Здивувався цьому, бо знав, що ОСОБА_12 померла пару днів тому і в цьому будинку на той час ніхто не проживав. Не бачив, чи виносили щось із будинку, бо було темно.
Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні пояснила, що працює разом із відповідачкою ОСОБА_43 працівник був призначений ОСОБА_12 за її ж заявою, так як п. ОСОБА_16 хворіла, була одинокою. В день смерті ОСОБА_12 вона забула вдома телефон і ОСОБА_9 погодилася підкинути її додому за ним. Дорогою ОСОБА_9 сказала їй, що ОСОБА_12 не бере телефон, тому вони вирішили заїхати до неї. Оскільки в цей час була висока захворюваність на Ковід, до будинку вона вирішила не іти, пішла лише ОСОБА_44 , як ОСОБА_9 стукає у вікна будинку, щось кричить ніби щось сталося. Надя попросила її піти разом з нею, бо боялася. Вони відчинили ключем двері, увійшли в коридор, ОСОБА_9 продовжувала кликати п. ОСОБА_16 , але та не відзивалася. Тоді вона увійшла в спальню і побачила п. ОСОБА_16 , голова її була закинута назад, пульсу не було. ОСОБА_9 почала дзвонити на швидку, там їй сказали підставити дзеркало до рота, щоб перевірити чи дихає особа, але вони не знайшли дзеркальця. Також ОСОБА_9 дзвонила у поліцію. Так як їй потрібно було повертатися на роботу, а ОСОБА_9 боялася залишатися сама, вони подзвонили до іншої соціальної працівниці - ОСОБА_45 , яка прийшла до ОСОБА_9 і також подзвонила родичці п. ОСОБА_16 - ОСОБА_46 .. Факт смерті констатувала не ОСОБА_9 , а працівники швидкої, жодних реанімаційних заходів вони не вживали. ОСОБА_12 була дуже освіченою і інтелектуально розвинутою жінкою.
Свідок ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою батька ОСОБА_1 .. Дуже добрі відносини мала із братовою ОСОБА_12 , переконана, що на такий заповіт була воля п. ОСОБА_16. Остання не була в добрих відносинах з сім'єю ОСОБА_1 , ніколи не висловлювала наміру залишати їм майно після смерті, навіть навпаки, говорила їй, що зробить заповіт на першу зустрічну або на церкву. ОСОБА_12 часто сварилася з батьками ОСОБА_1 , тому відносини між ними не були добрі. Навіть коли п. ОСОБА_16 їздила на відпочинок за кордон, ключі від будинку залишала їй, а не ОСОБА_19 .. ОСОБА_12 була дуже обізнаною людиною, високо освіченою, проблем з психічним здоров'ям ніколи не мала. Десь у 2000-х роках у п. ОСОБА_16 появилися соціальні працівники, вона завжди їх усіх хвалила, ОСОБА_9 в тому числі. Після смерті чоловіка п. ОСОБА_16 хотіла усе майно записати племінниці ОСОБА_31 , їздила з цією метою до неї, але потім сказала їй, що ОСОБА_48 відмовляється сюди переїжджати. Пізніше п. ОСОБА_16 хотіла продати будинок і переїхати на Черкащину, звідки вона родом, потім мала намір їй записати будинок, але вона відмовилася, щоб уникнути непорозумінь в родині. Однак ОСОБА_12 таки записала їй будинок, навіть показувала їй заповіт. Після того, як п. ОСОБА_16 захворіла, усе впало на плечі її доньки. Однак після того, як ОСОБА_22 звинуватила її дочку у неналежному догляді та крадіжці грошей в п. ОСОБА_16, вони відмовилися від заповіту і припинили догляд. 15.05.2020 зранку близько 10.00 год їй подзвонила ОСОБА_42 і повідомила про смерть п. ОСОБА_16, вона одразу ж пішла туди. Швидкої на той момент, коли вона прийшла, не було. Вони з ОСОБА_9 обдзвонили родичів, підготували померлу, одна одній допомагали на кухні. Не зважаючи на те, що ОСОБА_22 займається ритуальними послугами, п. ОСОБА_16 сама підготувала собі все необхідне для похорон, не хотіла, щоб ОСОБА_49 займалася цими питаннями. Дійсно, позичала гроші п. ОСОБА_16 на лікування, але ніколи не вимагала їх повернення, ключі від будинку повернула ОСОБА_12 ще за її життя. Про наявність заповіту в користь ОСОБА_9 їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснила, що колись була соціальним працівником в п.ОСОБА_16, на сьогодні є підлеглою ОСОБА_15 .. Знала ОСОБА_12 ще задовго до того, як стала її соціальним працівником. Ще в 2013 п. ОСОБА_16 жалілася їй, що родичі не мають можливості її доглядати, а тому радили їй знайти собі когось для цього і заповісти йому будинок. П. ОСОБА_16 була дуже розумна, освічена, релігійна. Вона допомагала одягати п. ОСОБА_16 після її смерті, бо нікого з родичів не було. Вона сказала подзвонити тоді ОСОБА_50 , оскільки знала, що вони є далекими родичами. П. ОСОБА_16 завжди хвалила усіх соціальних працівників. ОСОБА_9 займалася похоронами п. ОСОБА_16 , її мама допомагала їй. Також ОСОБА_9 обдзвонювала родичів ОСОБА_20 .
Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні пояснила, що є троюрідною сестрою ОСОБА_1 , добре знала п. ОСОБА_16. Знає, що ОСОБА_9 багато зробила для ОСОБА_12 , але й сім"я ОСОБА_26 допомагала їй. Чоловік ОСОБА_12 - ОСОБА_37 , завжди при нагоді стверджував, що все майно залишиться ОСОБА_13 , чому п. ОСОБА_16 вирішила по іншому їй невідомо, вона була вольовою жінкою, тиснути на неї було складно. Вважає, що так п. ОСОБА_16 хотіла віддячити ОСОБА_9 за прихильність.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0.1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою належали ОСОБА_8 (а.с.16-18). Чоловік останньої - ОСОБА_11 (а.с.14), помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 46 від 15.05.2020 ОСОБА_8 померла у віці 70 років у АДРЕСА_1 , причина смерті - хронічна недостатність кровообігу, післяінфарктний кардіосклероз (а.с.83). Згідно листа-відповіді КНП «Городоцька ЦРЛ» Городоцької районної ради № 9 від 05.01.2021р. ОСОБА_8 , 1950 р.н., не перебувала на обліку в лікаря психіатра Городоцької ЦРЛ (а.с.95). Начальником Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Гоїнець М. 15.05.2020р. затверджено висновок щодо ненасильницької смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Комарно (а.с.98-99).
За свого життя 15.11.2019 ОСОБА_8 склала заповіт, який у зв'язку з хворобою на її прохання був посвідчений за місцем її проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 о 08.45 год. приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2139 (а.с.82). Згідно вказаного заповіту усе своє майно ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідачці у справі. ОСОБА_4 була соціальним робітником і здійснювала догляд за ОСОБА_8 згідно поданої останньою заяви про призначення їй соціального робітника ОСОБА_4 (а.с.163). Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_8 від 26.11.2009р., затвердженого міським головою м. Комарно, ОСОБА_8 , 1950 р.н., є вдовою, проживає одна, дітей, внуків, правнуків немає, має потребу в сторонній допомозі по веденню домашнього господарства, в періодичному побутовому обслуговуванні та в постійному побутовому обслуговуванні (а.с.164).
ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла, так як звернулася своєчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с.188). Довідкою виконкому Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області № 571 від 20.05.2020 стверджується факт, що ОСОБА_8 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала одна в АДРЕСА_1 (а.с.190). Згідно довідки виконкому Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області № 350 від 28.05.2020р. ОСОБА_4 дійсно займалася похоронами ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.84).
ОСОБА_1 є племінницею чоловіка ОСОБА_8 (батько ОСОБА_1 - ОСОБА_52 , був рідним братом ОСОБА_11 ) (а.с.10, 12, 15). ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_11 - чоловіка ОСОБА_8 (а.с.15, 28).
Відповідно до ст.1223 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. У відповідності до вимог ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується згідно з ч.4 ст.207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими службовими особами.
Так як заповіт є одностороннім правочином, його чинність пов'язується з вимогами, встановленими для чинності будь-якого правочину. Так, ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Однією із загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину, та яка закріплена у ч.3 ст.203 ЦК України, є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відтак, волевиявлення заповідача є вільним та відповідає його внутрішній волі тоді, коли уся процедура вчинення правочину відбувається за попереднім вираженням такої волі особи. Наявність вільного волевиявлення на вчинення заповіту свідчить про наявність можливості та реальне усвідомлення заповідачем значення та змісту вчинюваних дій, керування ними і передбачення наслідків цих дій. Про вираження волевиявлення особи свідчить і проставлення особою особистого підпису на правочині (заповіті).
Таким чином, волевиявлення особи включає в себе вільне (без будь якого тиску) вираження її волі щодо укладення конкретного правочину (прояв ініціативи); висловлення змісту (умов) зазначеного правочину; вираження бажання щодо особливостей складення правочину (при свідках, наприклад); бажання настання наслідків, обумовлених правочином; можливість ознайомитися зі змістом вже складеного правочину; підписання правочину. Усі ці складові в сукупності становлять повноцінний вияв волевиявлення особи, а відсутність хоча б однієї з них є порушенням ч.3 ст.203 ЦК України.
Статтею 1257 ЦК України закріплено загальні положення недійсності заповіту, так згідно ч.1, 2 вказаної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільна права або інтереси порушені. Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 справи про визнання правочину недійним із підстав, передбачених ст.225 ЦК України, вирішуються із урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст.212 ЦПК України.
Підставою для визнання недійсним заповіту позивачі вважають те, що даючи розпорядження щодо свого майна ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Мотивами такого твердження вважають сукупність доказів: те, що була особою похилого віку, те, що до цього виражала волю на те, щоб залишити усе своє майно ОСОБА_7 , що посвідчують свідки. При цьому ці ж свідки заперечили в своїх показах те, що ОСОБА_8 могла не усвідомлювати значення своїх дій, оскільки в побуті вона була жвавою, розмовляла на будь-які теми, жалілася на стан здоров'я, проте такі хвороби не пов'язані із її психічним здоров'ям, завжди пам'ятала усі події зі свого життя, тобто була звичною як для свого віку особою з притаманними для такого віку хворобами. Такі покази свідків є послідовними, несуперечливими між собою, є різними за викладом, однак за змістом є аналогічними та такими, що підтверджують перебування ОСОБА_8 у адекватному стані.
Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. При цьому в силу ст. 79 цього Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Допустимість доказів, у розумінні вимог ст.78 ЦПК України, означає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на те, що клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи позивачка ОСОБА_1 подала перед судовими дебатами, тобто з порушенням норм цивільного процесуального права, в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, які б свідчили про які небудь психічні відхилення заповідачки, заперечували такі і усі допитані в судовому засіданні свідки, з огляду на що у призначенні такої експертизи було відмовлено, покази свідків однозначно стверджують про адекватність поведінки ОСОБА_8 до самої смерті, заповідач була дієздатна, особисто спілкувалася з нотаріусом, яка не побачила у ОСОБА_8 вагань чи сумнівів з приводу її волевиявлення, яке було обдумане, заповідач наполягала на вчиненні заповіту, суд не має підстав вважати, що спадкодавець на момент складення заповіту в користь ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак не має підстав для задоволення позову з цієї підстави.
Не доведена позивачами і уточнена ними в подальшому підстава заявленого позову, що ніби то волевиявлення ОСОБА_12 на момент підписання оспорюваного заповіту не відповідало її волі. Судом вжито заходів сприяння сторонам у здобутті доказів, в отриманні яких позивачі були позбавлені можливості: отримано копію спадкової справи, оригінали заповітів, оригінал медичної картки ОСОБА_8 , призначено у справі посмертну судово-почеркознавчу експертизу тощо. Однак, експертами надано повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, а покази свідків однозначно стверджують про адекватність поведінки ОСОБА_8 до самої смерті, відтак не має підстав вважати, що спадкодавець на момент складення заповіту в користь ОСОБА_4 перебувала в якомусь особливому стані, який позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій.
Крім цього, позивачі в подальшому знову уточнили підстави заявленого позову, вказували на порушення нотаріусом процедури посвідчення заповіту ОСОБА_8 , оскільки остання не перебувала у хворобливому стані, який би передбачав необхідність приїзду нотаріуса до неї додому, тим самим самі заперечили наведену вище підставу заявленого позову і факт психічних розладів здоров"я заповідачки.
Покликання позивачів та їхнього представника на те, що було порушено процедуру реєстрації заповіту ОСОБА_8 , так як вона не перебувала у хворобливому стані, який би передбачав необхідність приїзду нотаріуса до неї додому, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні з наступних підстав.
Відповідно до п.2 Гл.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок), в редакції, яка діяла станом на 15.11.2019, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Пунктами 1, 2 Гл.4 Порядку встановлено, що дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
Главою 9 Порядку встановлено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. Перед підписанням документа нотаріус зобов'язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
Главою 10 Порядку передбачено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.
Судом не встановлено будь яких порушень приватного нотаріуса Марців І.В. при посвідченні заповіту ОСОБА_8 15.11.2019, за клопотанням останньої через похилий вік і стан здоров"я заповіт посвідчувався за місцем реєстрації ОСОБА_8 , що допускається Порядком, заповіт зареєстрований в реєстрі, позивачами не доведено належними та допустимими доказами у справі порушення будь-яких норм чинного законодавства відповідачкою ОСОБА_32 при посвідченні даного правочину.
Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі № 278/2513/17-ц дійшов висновку, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У позовній заяві позивачі вказують, що оспорюваний заповіт порушує їхні права, оскільки вони є спадкоємцями п'ятої черги спадкування за законом майна ОСОБА_25 .. Проте, згідно ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Таким чином, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки), рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба), діти двоюрідних братів та сестер спадкодавця (двоюрідні племінники та племінниці), діти його двоюрідних діда та баби (двоюрідні дядьки та тітки), діти двоюрідних онуків та онучок спадкодавця (двоюрідні правнуки і правнучки), а також діти двоюрідних правнуків і правнучок спадкодавця, діти його двоюрідних племінників і племінниць і діти двоюрідних дядька та тітки. До жодної з цих категорій осіб позивачі не відносяться, відтак не можуть бути спадкоємцями п'ятої черги спадкування за законом майна ОСОБА_8 в розумінні ч.1 ст.1265 ЦК України.
З огляду на вищенаведені обставини відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.11.2020, слід скасувати після набрання даним рішенням законної сили у зв"язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.225 ЦК України, п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., ст.ст.5, 10, 18-19, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Марців Ірини Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Тимофеєв Олександр Володимирович, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належні ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 208318546209, номер об'єкта в РПВН 20338914, та земельну ділянку площею 0.1 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4620910400:01:002:0029, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які були вжиті ухвалою суду від 16.11.2020, скасувати після набрання даним рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 02.01.2024.
Головуюча Ференц О.І.