Справа № 304/2959/23 Провадження № 1-кс/304/782/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 , представника служби у справах дітей Перечинської міської ради Закарпатської області - ОСОБА_6 , представника сектору ювенальної превенції відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_7 , законного представника малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12023071130000325 від 22 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженої (має на утриманні малолітню дитину), непрацюючої, громадянки України, згідно із ст. 89 КК України раніше не судимої,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
УСТАНОВИВ:
старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12023071130000325 від 22 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів без можливості внесення застави. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження, в ході якого встановлено, що 22 грудня 2023 року о 15.36 год ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання з чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, з метою спричинення смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, нанесла чоловіку удар кухонним ножем у шию, від якого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани лівої привушної ділянки та мочки зовнішнього вуха зліва, геморагічний шок 2-го ступеня, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі. Слідчий вказує, що того ж дня о 17.30 год ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 23 грудня 2023 року - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Слідчий вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків, протоколом огляду місця події та речей від 22 грудня 2023 року, вилученими речовими доказами. Також вказує, що стан здоров'я ОСОБА_4 задовільний, на обліку у лікаря психіатра, фтизіатра, нарколога така не перебуває, постійного місця роботи підозрювана також не має. Так, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та у разі визнання її винною може понести покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років; незаконно впливати на свідків та потерпілого, які їй добре відомі, оскільки проживають в одному будинку, або ж вчиняти фізичний вплив з метою примусити їх до зміни показів або ж відмови від таких, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий вважає, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання неможливо; запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований відносно ОСОБА_4 , оскільки така офіційно ніде не працює, інших осіб, які б поручилися за виконання нею своїх процесуальних обов'язків органом досудового розслідування не встановлено; застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також неможливо, оскільки це може призвести до ухилення нею від досудового розслідування та судового розгляду, не усуне ризик вчинення нею іншого кримінального правопорушення, а також враховуючи те, що вони з потерпілим, а також свідком ОСОБА_9 проживають в одному будинку. Наведені обставини не дають можливості органу досудового розслідування із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, а відтак враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_4 , сторона обвинувачення вважає, що підозрюваній слід обрати запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи за наведених вище підстав, не зможуть запобігти встановленим органом досудового розслідування ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладені у ньому обставини, та просив таке задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав достатнім обрати ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, оскільки вона не має наміру впливати на потерпілого, має постійне місце реєстрації та до того ж всі необхідні докази органом досудового розслідування вже зібрані. Крім цього звертав увагу слідчого судді на те, що ОСОБА_4 покарання за попереднім вироком відбула, через що вважається раніше не судимою, а відтак відносно неї можливо обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні позицію свого захисника підтримала, просила не застосовувати відносно неї тримання під вартою, оскільки не мала наміру на вбивство чоловіка, а також має дітей, за якими нема кому доглядати - старший син не працює, а молодший є школярем.
У судовому засіданні законний представник малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 зобов'язався забезпечити належне утримання малолітнього брата, однак вважав, що краще за маму це ніхто не зробить.
Представники сектору ювенальної превенції відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_7 та служби у справах дітей Перечинської міської ради Закарпатської області ОСОБА_6 у судовому засіданні залишили вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Слідчий суддя, заслухавши позиції учасників розгляду, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
На підставі матеріалів клопотання встановлено, що 22 грудня 2023 року до відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що о 15.36 год за адресою: АДРЕСА_1 , мати поранила батька ОСОБА_11 , 47 років; батько живий, заявник викликав швидку медичну допомогу (а. к. 10, 11).
Також з даних матеріалів убачається, що за вказаним фактом того ж дня розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023071130000325 від 23 грудня 2023 року (а. к. 5).
Двадцять другого грудня 2023 року о 17.50 год за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також 23 грудня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, (а. к. 21-25, 27-29, 41-43).
Вищезазначені обставини обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з такого.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самої підозрюваної, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя прийшов до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Тобто наведені стороною обвинувачення докази із розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрювану ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, що відображена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення - достатніми.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні № 12023071130000325 від 22 грудня 2023 року відносно підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Сторона обвинувачення у поданому клопотанні зазначила про наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків і потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому відповідно до вимог ст. 75 КК України, норма про звільнення від відбування покарання з випробуванням застосована бути не може.
В той же час слідчий суддя враховує й те, що ОСОБА_4 розкаюється у вчиненому та зобов'язується демонструвати належну процесуальну поведінку, прибуваючи за викликами органу досудового розслідування та суду. Крім того враховує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання в Україні, є одружена та має на утриманні малолітню дитину. За твердженням сторони захисту, зазначені фактори у своїй сукупності, не дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 злочину, адже кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваної ОСОБА_4 .
В той же час під час оцінки ризику переховування слідчий суддя враховує особисті характеристики ОСОБА_4 , міцність соціальних зв'язків та наявність родини, в якій виховується неповнолітня дитина, та у той же час, в якій мала місце подія даного кримінального правопорушення.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків і потерпілого слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками/потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків/потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом.
Наведені вище обставини дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного впливу на потерпілого ОСОБА_11 та свідків з боку підозрюваної ОСОБА_4 .
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 раніше притягалася до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України, де потерпілим так само був ОСОБА_11 , що видно з наданої прокурором копії вироку Перечинського районного суду від 09 січня 2020 року, а також спосіб її життя, зокрема, те, що підозрювана ніде не працює, не навчається, а відтак й існує високий ризик того, що перебуваючи на волі може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя також приймає до уваги мотив та спосіб вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, мав місце в умовах воєнного стану, вдома у родині у присутності дітей, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.
Стосовно можливості інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК).
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, суд приходить до висновку про неможливість обрання підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді обрання відносно ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.
Отже на підставі наведеного доводи захисника - адвоката ОСОБА_5 про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної шляхом застосування до неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не є слушними, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу ОСОБА_4 , що були наведені слідчим суддею вище.
В той же час слідчий суддя вказує на те, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, тобто особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо неї, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Водночас визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, стан здоров'я, встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Доцільним є також врахування висновків ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України», де Європейський Суд зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
В даному випадку Суд вирішив, що національним судом було залишено без аналізу аргументи заявника, що визначена сума застави є надмірною, жодним чином не було досліджено питання про пропорційність суми застави, а рішення прийняте тільки з огляду на один критерій - суму шкоди, завданої у справі. На основі такого висновку Європейський Суд установив порушення Україною § 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Тож за наведених обставин слід визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної, необхідним є покладення на підозрювану обов'язків відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, що з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
В той же час слідчий суддя зазначає, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №12023071130000325 від 22 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 19 лютого 2024 року (включно) із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн.
У разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;
2) повідомляти старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;
3) не відлучатися за межі району проживання без дозволу слідчого, прокурора;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Дата закінчення дії ухвали - 19 лютого 2024 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1