Справа № 504/934/13
Провадження № 2-др/504/11/23
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді- Барвенко В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, заяву адвоката Уртаєва Олега Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), до ОСОБА_3 , Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі- продажу, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна в порядку віндикації, усунення перешкод у користуванні власністю,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Фонтанської сільської ради, Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, яким просив суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 182372, виданий ОСОБА_3 19.12.2012 року на підставі рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 04.10.2012 року № 379-VI на земельну ділянку площею 0,0243 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122786400:02:002:2444; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.05.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_4 , - відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2015 року, та зняти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:002:2444, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Адвокат Уртаєв О.І. подав заяву про ухвалу додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, просить суд стягнути з відповідача 48500 грн.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання (ч.4 ст. 270 ЦПК України).
Суд не вважає доцільним викликати сторони у судове засідання.
Вирішуючи поставлене питання суд виходить з наступного:
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 року у справі №329/766/18 та від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Так, відповідно до змісту договору про надання правової допомоги № 15-03/19 від 15 березня 2023 року укладеного між ОСОБА_4 , як клієнтом та Адвокатом Уртаєвим О.І., як виконавцем, в рамках цього договору виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до умов договору вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.
Сторони домовилися про встановлення погодинного порядку обчислення розміру гонорару адвоката виконавця.
Такими чином в договорі не конкретизовано порядок оплати витрат на професійну правничу допомогу, тому неможливо встановити коли саме мала відбутись сплат витрат на професійну правничу допомогу.
Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а саме встановлення їхньої дійсності, що підтверджується поданням суду процесуальних документів під час розгляду даної справи, які підписані адвокатом.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також надано розрахунок витрат на правоничу допомогу, зокрема адвокатом надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи а саме:
- участь у судових засіданнях в суді першої інстанції 10 годин на суму 20000 грн., витрати на проїзд 7 годин по 500 грн на суму 3500 грн., підготовка та подання процесуальних документів 6 годин по 2000 грн. на суму 12000 грн., підготовка та збирання доказів 2 години по 2000 грн. на суму 4000 грн., вивчення та правовий аналіз документів 3 години по 2000 грн. на суму 6000 грн., попередня консультація щодо спірних питань 2 години по 1500 грн. на суму 3000 грн. А всього на суму 48500 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов'язку відшкодувати такі витрати.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду дані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 48500 грн не можуть бути відшкодовані, оскільки вони не є обґрунтованим, оскільки фактично по суті судові засідання неодноразово відкладались. Завищені на думку суду і терміни в годинах роботи адвоката.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відшкодування адвокатських витрат у сумі 48500 грн не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 25000 грн. з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 137,141, 258-260, 353, ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву адвоката Уртаєва Олега Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), до ОСОБА_3 , Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі- продажу, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна в порядку віндикації, усунення перешкод у користуванні власністю,- задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 25000 грн.
В решті вимог- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко